Вчені виявили зону формування планет за орбітою Юпітера
Дослідники з Інституту досліджень Сонячної системи імені Макса Планка (MPS) повідомили про виявлення унікальної області, де могли формуватися планетарні тіла. За даними науковців, приблизно 4,6 млрд років тому Сонце було оточене газопиловим диском, у якому частинки злипалися, утворюючи планетезимали – будівельні блоки планет та астероїдів. Виявлена зона за орбітою Юпітера може бути одним із ключових регіонів цього процесу, своєрідною «фабрикою планет» у ранній Сонячній системі.
Згідно з новим дослідженням, опублікованим у часописі The Astrophysical Journal, кільцеподібна область безпосередньо за орбітою Юпітера слугувала ефективним та універсальним місцем формування планетезималів. За допомогою комп’ютерного моделювання команда виявила, що в цьому регіоні за період тривалістю близько двох мільйонів років утворилися космічні тіла з дуже різним складом.
Дослідження охоплювало епоху від двох до чотирьох мільйонів років після народження Сонячної системи. До того часу Юпітер уже зібрав більшу частину навколишньої речовини, створивши розрив у газопиловому диску. Цей процес сформував кільце підвищеного газового тиску відразу за планетою-гігантом. Утворена «пастка» затримувала величезну кількість пилу та дрібних кам’яних грудок, дозволяючи їм накопичуватися і швидко перетворюватися на великі об'єкти.
Нові результати симуляцій довели, що такі структури здатні безперервно виробляти тіла абсолютно різних типів протягом мільйонів років. Науковці змогли пов’язати змодельовані об'єкти з реальними групами метеоритів, які знаходять на Землі, зокрема з вуглистими хондритами. Лабораторні аналізи показують, що ці багаті на вуглець космічні камені утворилися саме за Юпітером у досліджуваний період.
Моделі німецьких астрофізиків відстежували як мікроскопічні зіткнення частинок розміром у міліметри та метри, так і масштабні переміщення речовини по всьому гігантському диску на відстані в мільйони кілометрів. Частинки руйнувалися, злипалися, дрейфували до Сонця або блокувалися гравітацією Юпітера. З’ясувалося, що Юпітер працював як потужніший бар'єр для великих і міцних фрагментів, тоді як дрібніші пилинки проникали легше.
Протягом перших 500 000 років кількість пухкого матеріалу в ловушці зменшилася, а потім знову зросла протягом наступного мільйона років. Це призвело до появи двох окремих популяцій планетезималів: одна складалася переважно з крихкої речовини, інша — зі стабільніших сполук, сформованих раніше у гарячих зонах ближче до зірки. Автори роботи наголошують, що пилові пастки були головним і найефективнішим місцем зародження твердих світів у нашій Сонячній системі.
Раніше японський зонд Хаябуса-2 доставив органічні сполуки з астероїда Рюгю. А дослідники з NASA виявили органічні сполуки, серед яких — молекули цукру, у зразках, доставлених із астероїда Бенну.
Марсохід Curiosity ідентифікував понад 20 видів органічних молекул, серед яких виявлено азотовмісну сполуку, схожа за структурою на елементи, з яких будується ДНК.
