Вчені знайшли структури, що перевершують Еверест в сотні разів
Гора Еверест вважається найвищою на планеті, однак Земля приховує в собі структури настільки величезні і аномальні, що змушують вчених переосмислювати поняття «найвищих гір». Зокрема, Арвен Деус в Університеті Утрехта, реалізував сейсмічне моделювання, яке відкрило нові структури.
Про це повідомляє видання Daily Galaxy.
У журналі Nature опубліковано дослідження, яке описує дві підземні структури колосального розміру, що простягаються від межі ядра та мантії глибоко в надрах планети. Їхня висота сягає до 1000 кілометрів — у понад 100 разів вище за Еверест. Ці утворення розташовані під Африкою та центральною частиною Тихого океану. Хоч вони і не складаються з каменю у звичному розумінні, масштаб цих структур робить їх найбільшими відомими утвореннями всередині Землі.
Відкриття не лише змінює уявлення про внутрішній ландшафт планети, але й відкриває нові можливості для дослідження її еволюції. Виявлені щільні регіони можуть налічувати мільярди років і зберігати хімічні сигнали ранніх етапів розвитку Землі. Вони також потенційно впливають на поверхневі процеси, включно з утворенням вулканів, тектонікою плит і конвекцією мантії.
Проривні результати отримані завдяки сейсмічному моделюванню, очолюваному Арвен Деус в Університеті Утрехта. Команда застосувала метод нормальних коливань, що дозволяє вимірювати, як планета вібрує після потужних землетрусів. Це дало змогу картографувати атенуацію — зниження сейсмічної енергії при проходженні через Землю — у трьох вимірах мантії.
У процесі дослідження виявлено зони з низькою швидкістю зсувних хвиль та низьким затуханням під Африкою та Тихим океаном. Поєднання цих ознак вказує на існування величезних аномальних доменів, відомих як Великі провінції з низькою швидкістю зсуву (LLSVP). Як уточнюють автори Nature, це не традиційні гори, а термохімічні структури, що піднімаються від межі ядро–мантія та впливають на потоки мантії. Кожна структура має ширину до 5 000 кілометрів, а вертикальні розміри настільки великі, що на поверхні вони радикально змінили б уявлення про «високі» об’єкти. Нова модель QS4L3 вперше дозволяє аналізувати атенуацію глибокої Землі на глобальному рівні.
LLSVP, ймовірно, формувалися зі стародавніх тектонічних плит — залишків кори, занурених у мантію мільярди років тому, що утворили своєрідні «кладовища плит».
«Вони, здається, є хімічно відмінними доменами, які збереглися з ранніх етапів історії Землі», — зазначають автори дослідження. Їхня унікальна хімічна структура та щільність не дозволяють змішуватися з рештою мантії, роблячи їх одними з найстабільніших і найдавніших геологічних утворень планети.
Розташування безпосередньо над ядром робить LLSVP потенційними джерелами мантійних стовпів — глибоких теплових підйомів, що спричиняють вулканічну активність у точках, як Гаваї, острів Реюньйон чи Ісландія. Їхній масштаб і структура також можуть впливати на великомасштабну конвекцію мантії, що рухає плити і формує континенти.
Сейсмічна модель Деус дозволяє відокремлювати температурні ефекти від хімічних аномалій, що дає нові уявлення про геодинамічні процеси, що формують поверхню планети.
LLSVP можуть діяти як «якорі» мантії, утримуючи стабільні позиції сотні мільйонів років і спрямовуючи конвекційні потоки. Це робить їх важливими учасниками довгострокових циклів формування суперконтинентів і руху плит.
Дослідження показує, що LLSVP залишаються ізольованими, функціонуючи як сховища давнього матеріалу та потенційні джерела летючих речовин, що впливають на клімат і життя на поверхні Землі.
Раніше міжнародна група науковців встановила, що Сонячна система рухається у космосі значно швидше, ніж раніше припускали.
Вчені знайшли у Південно-Африканській Республіці рештки людей, які понад 200 тисяч років перебували в ізоляції від решти людства, повідомила пресслужба шведського університету Уппсали. Це відкриття важливе для розуміння ранньої історії людського виду.
