Трамп, скоріше за все, мав надію або все ж отримати Нобелівську премію миру, або використати зустріч в Будапешті та можливість домовленості з Путіним як козирну карту в перемовинах із Сі, відтягнувши Росію від Китаю, якого він розглядає як головного геополітичного конкурента США.
Коли це не вдалося, коли Путін відверто проігнорував позицію Трампа — Трамп задіяв ту позицію, про яку і раніше казали: що якщо він побачить, що в нього нічого не виходить, він відійде в сторону і буде чекати. Президент США встановив новий дедлайн, ті самі півроку, про які він сказав Путіну щодо санкцій. В цей період він буде чекати, коли настане нове вікно можливостей для врегулювання ситуації. На жаль для України, це призводить до того, що ми опиняємося сам на сам з Путіним при дуже слабкій підтримці зі сторони Європи, яка продукує потужні заяви, але конкретно робить досить мало...
Саме тому Путін робить ставку на те, що він досягне військовими засобами набагато більшого, ніж політичним шляхом. І якщо б стан справ був трохи інший, якщо б дійсно не було за жовтень найбільшого просування російських військ, може він був би трошки конструктивніший. Але, на жаль, ситуація така, яка є. А Трамп бачить, що ні Україна, ні Росія не вичерпали ані людські, ані матеріальні ресурси для продовження бойових дій. За таких умов досягнення компромісу малоймовірне. Саме тому Трамп дав можливість воювати далі. А коли навоюєтесь — сідайте за стіл переговорів.
На жаль, це залишає мало шансів на те, що війна припиниться в найближчий час. Скоріше за все, 2026-й рік також буде роком війни.
Андрій Золотарьов
