Політичні режими постійно еволюціонують.
Особливо — в інформаційну добу, де реальність складається не лише з дій, а з їхніх інтерпретацій. І що далі, то частіше в політичному просторі з’являються явища, які зовні виглядають як маргінальні та відверто цинічні висловлювання, але насправді вони є частиною цілком раціональної політтехнології. Такою технологією є «показова антилюдяність» — емоційний громовідвід для зняття напруги в суспільстві.
Уявімо країну, що перебуває у стані затяжної, кривавої війни з агресором. Люди живуть у постійному стресі, втрачають близьких, стають жертвами ракетних обстрілів. Держава фізично не здатна на 100% захистити цивільне населення — і ця безпомічність перед щоденною і щонічною загрозою породжує у громадян цілий спектр негативних емоцій: злість, страх, зневіру, апатію. Коли ж до цього додаються, наприклад, регулярні новини про випадки насильницької мобілізації чи навіть загибелі у військкоматах — накопичений гнів ризикує трансформуватися у критику влади та держави.
Щоб цього не сталося, у публічному просторі з’являються «спікери антилюдяності» — блогери, політики або ж експерти, які свідомо транслюють провокативні меседжі. Наприклад, якась депутатка на всю країну каже, що загибель звичайного хлопця-студента від прильоту ракети — це «карма» за нібито ухилення від мобілізації. Або ж якийсь військовий експерт розповідає на ТВ, що ТЦК діють «дуже м’яко» і мають отримати значно більше повноважень. Ці люди не приховують жорстокість — навпаки, демонстративно підкреслюють її як «необхідну», «чесну» і «єдину можливу» поведінку.
Суспільна реакція швидко дає про себе знати. Обурення, прокльони, емоційні дискусії в коментарях — все це концентрується саме на таких фігурах. Але в цьому і полягає мета: перехопити суспільний гнів і каналізувати його у безпечне русло. Головне — щоб цей гнів не торкався реальних центрів ухвалення рішень, не ставив питання до ефективності державної політики, проблем оборони, прозорості мобілізаційної системи чи адекватності окремих управлінських рішень.
Це і є суть технології: створити фігури-мішені, на яких емоційно розряджається суспільство. Вони — як електричні блискавичники у негоду: беруть удар на себе, відводячи блискавку гніву кудись у землю. І чим більше вони викликають ненависті в коментарях — тим краще працює цей механізм.
Саме тому не варто емоційно реагувати на відверто антилюдські заяви. Вони — не просто випадкові слова, а частина гри. І коли ми в неї входимо — ми граємо за чужими правилами. Тож краще вміти розпізнавати цю технологію і зберігати свої емоції для справді важливих речей.
Читайте також: нардепка Мар'яна Безугла назвала «кармою» загибель хлопця-студента від російської ракети у Києві.
Читайте також: голова фракції «Слуга народу» пояснив, чому потрібно не пускати журналістів у Верховну Раду.
