На жаль, всі українці сьогодні живуть в історії, до того ж у самому її вирі. І схоже на те, що ми вчергове стаємо свідками історичної події. Йдеться про геополітичний розворот та втрату ключового союзника у війні за всі три останні роки – США. Принаймні, складно якось інакше сприймати нові заяви американського президента Дональда Трампа.
І вчора, і сьогодні лідер Штатів використав не просто емоційну чи жорстку, а нищівну риторику, критикуючи свого українського колегу Володимира Зеленського. Зокрема, звинуватив його в «видурюванні» сотен мільярдів доларів у США, назвав «диктатором без виборів» та заявив, що скоро в нього «не залишиться країни».
В Україні та світі реакція на ці заяви була дуже полярною. Цікаво також, що особисто президент ще ніяк не прокоментував таку риторику. Однак багато хто зробив це за нього.
То що ж такого наговорив Трамп, про що це свідчить і яким може бути подальший розвиток подій? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
«Диктатор без виборів», який «грав на Байдені»
Не будемо наводити повний текст посту Трампа у його власній соцмережі Truth Social. Тим паче, що зайти туди без VPN з України неможливо. Згадаємо найважливіші та найбільш яскраві заяви.
Отже, президент США назвав свого українського колегу «коміком зі скромним успіхом». При цьому цей «комік» якимось чином зміг переконати США витратити «$350 мільярдів» на війну, яку «неможливо виграти». За версією Трампа, Америка витратила на $200 мільярдів більше, ніж Європа. При цьому ЄС ці гроші нібито повернуть, а от американцям – ні.
«Ця війна значно важливіша для Європи, аніж для нас. У нас є великий красивий океан, який нас відділяє», - заявив Трамп.
Також він сказав, що половина грошей, яку видали Зеленському, «пропала». Сам же президент України відмовляється проводити вибори, має низькі рейтинги в опитуваннях, а єдине, в чому він майстер – у «грі на Байдені, наче на скрипці». Зеленський, який, як каже Трамп, є «диктатором без виборів», мусить «поспішати», адже вже дуже скоро у нього «не залишиться країни». Завершити війну ж здатні виключно США та особисто він, Дональд Трамп.
«Байден навіть не намагався принести мир, Європа не змогла, а Зеленський, мабуть, бажає, аби фінансовий потік не припинявся», - написав Трамп.
Він завершив тим, що «любить Україну». Але Зеленський зробив «жахливу роботу», його країна зруйнована, а «мільйони загинули дарма».
Цікаво, що вже сьогодні, 20 лютого, Трамп продовжив свою нищівну критику Зеленського. Зокрема, виступаючи на саміті в Маямі, президент Америки буквально майже слово в слово повторив усі свої звинувачення. Хіба що додав, що за три роки український лідер не зробив нічого, аби скоріше зупинити бойові дії. А от він, Трамп, вже за місяць (сьогодні рівно місяць з моменту його інавгурації) зробив більше, ніж всі інші за три роки.
Вся ця ситуація така, що коментувати тут – зайва робота. Трамп настільки красномовний, емоційний та жорсткий, що додати нічого. Він абсолютно не підбирає слів та каже буквально те, що думає.
Цікаво, що найближчі соратники вже встигли підтримати президента США. Зокрема, його син Дональд Трамп-молодший сказав, що українська війна «дуже мало» означає для американців. А отже, необхідно припинити на неї витрачатися. У схожому тоні висловилися також такі спікери, як Ілон Маск, Руді Джуліані та Роберт Кеннеді-молодший. А наймолодший син Трампа, Беррон, написав, що Зеленського можуть «заарештувати» вже найближчим часом.
Про що свідчить ця ситуація
Очевидно, відносини між США та Україною зараз сильно погіршилися. Щобільше: здається, що з простого нерозуміння та охолодження вони переходять у фазу ледь не відкритої війни.
Трамп, наче рефері на футбольному матчі, видає гравцю Зеленському «червону картку», ставить йому «чорну мітку», як Деві Джонс капітану Джеку Горобцю у відомому фільмі. За логікою Трампа, саме український президент і Україна загалом відповідальні за продовження війни – а не Путін, який цю війну почав.
Складно сказати, чому так відбувається. І сам Дональд Трамп, і те, що знаходиться у нього в голові – це таємниця, така кантіанська «річ у собі». Однак можна намагатися прослідкувати за логікою американського лідера та спробувати зрозуміти хід його думок.
Отже, Трамп пропонує швидкий переговорний процес у форматі «lose-lose». Програють у ньому всі, окрім американців: Україна не досягає перемоги, Росія також не досягає всіх цілей, Європи за цим столом взагалі немає. Трамп же – миротворець та найефективніший дипломат у світі, з яким до того ж розплачуються корисними копалинами на потенційні сотні мільярдів.
При цьому Київ на такі умови йти не бажає, про що заявляє прямо і відверто. А отже, саме Україна та особисто Зеленський винні та відповідальні у продовженні кровопролиття. Приблизно так, схоже, й мислить президент США.
Сам факт того, що подібна риторика опинилася (і вже неодноразово) в публічній площині, та ще й в таких міцних виразах, свідчить про радикальне загострення американо-українських відносин. Схоже на те, що комунікація просто жахлива, жодного порозуміння немає, а є лише конфлікт та образи один на одного.
Взагалі цікаво прослідкувати, як від тези про США як про «головного партнера і союзника» всього лише за місяць президентства Трампа ми прийшли в ту точку, де знаходимося зараз. А це, схоже, момент серйозного краху взаємин чи принаймні щось близьке до цього.
Що буде далі
Перед політичним керівництвом України сьогодні постає питання про подальші дії. Частково ми вже бачимо реакцію на полеміку з Трампом. Зеленський напередодні заявив, що його підтримують 57% українців, а отже нікуди з посади він йти не збирається.
Також він дав зрозуміти, що «стане непотрібний», якщо Україну завтра візьмуть в ЄС і НАТО. А до цього часу він продовжить працювати. Хоча враховуючи, що процес вступу до Євросоюзу може розтягнутися на десятиліття, а в НАТО ледь не прямим текстом кажуть, що не будуть нас туди брати (тим паче за каденції Трампа), такі заяви виглядають досить неоднозначно.
Окрім цього, учора та сьогодні ми побачили справжній «парад» заяв на підтримку президента та його курсу. Серед тих, хто висловився – голова ОП Андрій Єрмак та його наближені, мери кількох українських міст (Івано-Франківська, Дніпра, Харкова тощо), окремі депутати й лідери політичних сил на кшталт Юлії Тимошенко, і навіть деякі ЗМІ та канали-мільйонники в Telegram. А сьогодні група людей зібралася біля американського посольства у Києві з протестним мітингом. Наскільки щирими є всі ці заяви та дії – питання відкрите. Але факт їх наявності – беззаперечний, і медійну картинку це створює.
Загалом же українська влада має три подальші шляхи дій. Це модель інерції, модель деескалації та модель ескалації.
Під інерційною моделлю мається на увазі сценарій, коли відносини з США будуть загострюватися й далі. Зеленський може висловитися на кшталт «Трамп перебуває в полоні дезінформації Кремля, мені дуже шкода, сподіваємося, що наступний президент Америки буде нас підтримувати». З часом всі контакти з Вашингтоном фактично перервуться, а Україна поступово дрейфуватиме в бік поглиблення співпраці з європейськими партнерами.
Модель деескалації – це якщо в ОП вирішать «здати назад». Якщо у Зеленського прийдуть до висновку, що це вже пік конфлікту і далі сваритися не варто, то Київ може здатися під натиском американців та піти на мирні угоди, які пропонує Дональд Трамп. Або принаймні зробити вигляд, що він згоден на них.
Модель ескалації ж – це якщо керівництво країни вирішить остаточно розірвати стосунки з США епохи Трампа. Тоді президент України може прямо заявити, що «трампівський мир» є для нас неприйнятним, ми ні на що подібне не підемо і продовжимо воювати як можемо. Тоді всі контакти також різко перервуться, ніякої нової зброї та допомоги від Вашингтону не буде, а США взагалі можуть розпочати комплексний аудит вже виділених коштів і навіть ввести санкції проти окремих представників української влади. Про такий сценарій кажуть окремі опозиційні політики на кшталт Ігора Мосійчука та Олексія Арестовича.
Поки що складно сказати, який варіант подальших подій є найбільш вірогідним. Схоже, що Україна готова піти на якийсь «гібрид» між першою та третьою моделлю. В будь-якому разі, все це стане зрозумілим вже найближчим часом.
Думки експертів
Політолог, голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко вважає, що сьогодні відносини між США і Україною перебувають у гострій кризі. Щобільше: це найбільша криза за весь час існування наших відносин. Однак експерт вказує, що Україна тут не перша. До цього так само погіршилися відносини з Данією, Канадою, Мексикою та Панамою.
«Це пов'язано з Трампом і його специфікою... На жаль, щось подібне могло статися рано чи пізно. Чому так сталося? Головна причина роздратування Трампа — Зеленський не підписав кабальну угоду про розподіл стратегічних ресурсів України. Зеленський тут зробив правильно, в інтересах країни. Бо навіть по словах Трампа, в чому там суть? Віддати 50% наших стратегічних ресурсів (не тільки копалин) в обмін не на майбутню допомогу чи гарантії безпеки, а в обмін на ту допомогу, яку нам раніше надали безоплатно. Із юридичної, і з моральної точки зору це було некоректно. Але це Трамп. Його не цікавить, хто агресор, а хто жертва. Головне — заробити або повернути свої гроші. Питання справедливості його не цікавлять», - зазначає Фесенко.
Політолог каже, що останньою краплею була критика Зеленським зустрічі американців з росіянами в Саудівській Аравії. І ця ситуація є новою реальністю для України, до якої потрібно пристосовуватися.
«Будьмо реалістами. Останню допомогу від США ми отримали ще від Байдена. Жодних рішень про нову допомогу немає, і вони навіть не планувалися. Якщо це й буде, то тільки в борг. Ми думали, що запропонуємо партнерство по стратегічних ресурсах і в його рамках будемо платити, що ресурси будуть заставою під подальшу допомогу. А Трамп сказав «ні»… Тож ризик того, що ми втратимо будь-яку допомогу від США — він був. І от він стає реальністю», - каже Фесенко.
Експерт зазначає, що на 2025 рік українських «заначок» вистачить, хоча й доведеться перейти в режим економії. До того ж триває активна комунікація з європейськими партнерами стосовно посилення обороноздатності України. Трамп же, за словами Фесенка, в принципі і не збирався якось особливо допомагати Києву.
«Давайте забудемо, що США наш головний партнер. Все. При Трампі це припинилося. І чи будуть вони партнером взагалі — велике питання. Ось така нова реальність… Я припускаю інерційно-інституційні партнерські відносини. Але скоріше за все, реальним політичним партнером при Трампі США не будуть. Нам же треба негайно припинити публічну полеміку з Трампом. Це помилка! Цього не треба робити. Не буди лихо, доки воно тихо. Ось Трамп — таке лихо. Не треба його чіпати, абсолютна мовчанка. І за певний час це виверження вулкану припиниться. Також важливий момент — через інших партнерів треба спробувати зняти цю напругу. Не самим, а через посередників. А далі — наш головний партнер це ЄС, Британія і Норвегія. Ось три головні партнери зараз, з якими ми будемо взаємодіяти», - резюмував Володимир Фесенко.
А от політолог, директор Українського інституту політики Руслан Бортнік вважає, що ситуація не така страшна, якою видається. На думку експерта, тут може йтися про жорстку модель переговорів у стилі Трампа, а не про повноцінну кризу відносин.
«Жорстка риторика, яка зараз існує між Зеленським і Трампом, не обов'язково означає безповоротний конфлікт. Швидше за все, ми маємо справу якраз з бізнес-підходом до укладання угод. Знаєте, як в бізнесі, якщо угода дуже велика і значна, то опоненту можуть замовити і обшук правоохоронного органу, і податкову перевірку, і тиснути на родину, і замовляти великі дезінформаційні компанії в ЗМІ. Тож образи Зеленського на міжнародній арені потрібні для того, щоб зробити Україну більш договороспроможною, згідливою.
Ця угода має два рівні, дві складові. Перша складова – це безпосередня угода про добування корисних копалин. Вона за великим рахунком є просто піар-угодою, яка дозволить адміністрації Трампа ще раз себе вигідно порівняти з адміністрацією Байдена. Вона потрібна Трампу для піару. Економічної складової в ній, за самими оптимістичними оцінками, десь 10%. Все інше – виключно піар-складова, чергова перемога Трампа над демократами. І є політична складова: безпосередньо мирна угода між Росією і США, Україною і Європою. Ось до цієї угоди такими жорсткими методами, жорстким тиском сьогодні Трамп підштовхує Україну», - каже Бортнік.
Експерт зазначає, що необхідно розуміти: оскільки це бізнесовий підхід, все може виглядати «жорстко і страшно». Але коли сторони такі підписують угоду, все що було до неї часто «перегортається» і забувається.
Підбиваючи підсумки, можна зробити висновок, що зараз між США та Україною наявна серйозна криза відносин. Також схоже на те, що ця криза є багаторівневою, включаючи особисте непорозуміння і несприйняття між Трампом і Зеленським.
Наразі м’яч перебуває на стороні Києва, і від його подальших дій багато що залежатиме. Україні важливо не допустити повного розриву з ключовим партнером, тому що навряд чи Європі, яка сама перебуває в економічній кризі, вдасться повністю замістити поставки та фінансову допомогу від США.
Микита Трачук
