Візит Єрмака у Вашингтон — це насправді продовження переговорного треку в Стамбулі.
Недарма ця поїздка відбувається одразу після завершення переговорів у Туреччині. Очевидно, що нові російські ультиматуми, які прозвучали формально у вигляді меморандуму і неформально на закритій зустрічі Мединського і Умєрова, українська сторона намагатиметься використати в комунікації з Білим Домом для того, щоб продемонструвати небажання Росії домовлятися про мирну угоду. І, відповідно, спровокувати США на нову хвилю санкцій і обмежень стосовно Москви, на прийняття законопроєкту, який лежить сьогодні в Конгресі — стосовно санкцій проти Росії, а також посилення військової та фінансової допомоги Україні.
Разом із тим я не бачу якогось негативного ставлення до особистості Єрмака в США. Цього немає. Однак є елементи певної недовіри і нерозуміння того, яку роль відіграє керівник ОП в політичній системі України.
Згідно з американським «табелем про ранги» Єрмак — це радник з питань національної безпеки, він найближче до цієї позиції. Але разом з тим всі чудово розуміють, що коло повноважень, функцій і можливостей нинішнього голови Офісу президента України набагато ширші. Саме тому є певна прохолода і напруження, і загалом певні непорозуміння між Білим домом і Банковою. Але я не скажу, що є прямо якась недовіра, і рівень зустрічей Єрмака це підтверджує.
Чи вдасться Єрмаку переконати оточення Трампа та ключових гравців Республіканської партії у тому, що російські вимоги до України є ультимативними і абсолютно неприйнятними? Що вони є формою зриву переговорів, особливо на фоні українських ударів по російським стратегічним літакам і по Кримському мосту, що багато ким в Вашингтоні сприймається як ескалація конфлікту. Чи вдасться це зробити Єрмаку — велике питання. Велике питання, на яке в мене поки що немає відповіді.
Руслан Бортнік
