Серцево-судинні хвороби досі залишаються головною причиною смертності в Україні. Та саме ця сфера медицини сьогодні змінюється найбільш помітно: з’являються сучасні методи лікування, більше уваги приділяється профілактиці, а лікарі поступово вибудовують нову культуру турботи про здоров’я.
Одна з тих, хто формує ці зміни – кардіологиня Олександра Телегузова. Вона працює у Центрі кардіології та кардіохірургії МОЗ України, поєднує практику з наукою та викладанням, зокрема як асистентка Гарвардської школи громадського здоров’я. Серед її здобутків — участь у перших в Україні процедурах TAVI, що стали новим етапом у лікуванні пацієнтів із вадами серця. Про профілактику, складні операції, вибір професії та новітню медицину далі — пряма мова Олександри Телегузової.
Рішення стати кардіологинею
Батьки з самого дитинства навчили мене тому, що людина в будь-якій професії повинна бути щасливою. Тільки тоді вона зможе приносити максимальну користь іншим людям… А інакше як? Для мене це означало, що свою справу потрібно обирати лише за покликом душі та відчуттям. Тому ще в школі я вирішила, що, попри відсутність медиків у родині, спробую стати першою, аби допомагати людям духовно та тілесно.
Втім, завершуючи університет, у мене вже були певні наукові й практичні здобутки в галузі онкології, але я розуміла, що морально не впораюся з цією справою в Україні через низку системних проблем. Працювати та жити за кордоном я ніколи свідомо не хотіла, хоча мала і можливості, і пропозиції.
А оскільки хвороби серця – перша причина смертності серед українців, а кардіологія в нашій країні має непоганий арсенал методів лікування, я обрала саме цю спеціальність.
Робота з пацієнтами
Кожен пацієнт – це окрема історія: діти, яких потрібно ростити; мрії, які хочеться здійснити; улюблений фікус, який необхідно поливати. Мотивація одужати у кожного своя. І я намагаюся її вивчати, аби нагадувати пацієнтові про неї саме в ті моменти, коли стає непросто.
Коли після наших операцій на серці чи лікування людина знову посміхається, починає планувати подорож або просто виходить у парк із онуками – це справжнє щастя.
Найважче – говорити деяким пацієнтам, що допомогти вже, на жаль, неможливо. Найчастіше це трапляється через декомпенсованість (запущеність) хвороб, коли похід до лікаря роками відкладали «на завтра».
Бачити страх в очах пацієнта – нормально. Власне, для того ми, лікарі, й існуємо: щоб боротися з цим страхом. Але відчувати і бачити страх у власних очах – найскладніше.
Робота в медицині, науці та освіті й поєднання цих напрямів
Для мене це невід’ємні компоненти моєї професії. Якщо хочеш бути кращим фахівцем, ніж був тиждень тому – розвиток має відбуватися щоденно. Вивчаючи, навчаючи, задаючи питання собі та колегам – отримуєш ще більше питань і трішки відповідей, які вносиш у повсякденну роботу.
Практична робота дає «живу воду» – досвід. Наука допомагає осмислити й очистити її. А освіта – передати далі, щоб ріка знань не обміліла. Без одного немає іншого.
Навчання у Harvard School of Public Health
Сталося все випадково… хоча чи буває щось випадковим? У 2019 році, напередодні новорічних свят, я вперше в житті відчула щось схоже на депресію. Мені здавалося, що я зупинилася в розвитку, а кристалізувати шлях далі мені не вдавалося. Так, випадково, вночі я натрапила на інформацію про набір на магістерський курс у Гарварді з клінічних досліджень. Написала есе, склала тести й лягла спати. Вранці прокинулася вже без депресивних настроїв і продовжила працювати, забувши про заявку, яку відправила.
Але за три тижні мені прийшов лист про зарахування до шортлиста із пропозицією податися на стипендію, якщо у мене немає великої суми коштів на оплату курсу. Я подумала, що це спам. Втім, пересвідчившись у правдивості листа, я пройшла додаткові співбесіди й отримала стипендію. Потім стався ковід, тому вся програма курсу відбувалася в онлайн-режимі.
Але навіть попри це навчання на курсі значно розширило мої обрії. Я була першою українкою на курсі й пишалася тим, що можу на рівних із колегами з різних країн світу дискутувати про науку, будувати свої візії та мріяти! Я навчилася дивитися на здоров’я ширше: як на екосистему, де важлива кожна дрібниця – від освіти до політики. Тому, коли мені запропонували стати асистентом із викладання цього курсу, я була щаслива.
Чому важливо слухати лікаря
Час у медицині вимірюється не хвилинами, а шансами – на вчасну допомогу. Іноді пацієнти ігнорують рекомендації лікаря, прислухаючись радше до порад сусідки, провізора чи знайомого, але при цьому знову приходять за порадою. Це засмучує та забирає сили.
Адже часто навіть один згаяний день без лікування може коштувати життя.
Помилки, які українці роблять найчастіше у ставленні до свого серця
Найбільша помилка в тому, аби думати, що хвороби серця є справою літніх людей.
Сьогодні 91% усіх смертей в Україні припадає на неінфекційні захворювання (НІЗ), з яких близько 67 % зумовлені серцево-судинними патологіями.
У 1991–2024 роках поширеність серцево-судинних хвороб зросла у 2,5 раза, а захворюваність – у 1,5 раза.
В Україні – один із найвищих показників ішемічної хвороби серця в Європі: понад 720 випадків на 100 тисяч. І кожен п’ятий пацієнт – молодший за сорок років.
Часто люди думають, що можна курити, мало рухатися, нормально не спати, нервувати – і «якось воно буде». Але серце не залізне, а навпаки – дуже вразливе. І якщо не берегти його щодня змолоду, то воно виснажиться дуже швидко.
Як мотивувати молодь дбати про серце
Сьогодні молодь направду гарно поінформована про те, що шкодить здоров’ю, а що ні. Інша справа – це дійсно допомогти людині обрати здоровий спосіб життя, прийняти його і полюбити. Не ситуативно, конвульсивно, а системно та з розумом – обирати те, що краще для здоров’я.
Наприклад, щоденний ранковий вибір сніданку – це теж про здоров’я: плющена вівсянка з куркою чи вівсяні пластівці з сосискою. Здається, що різниця невелика. Але це лише на перший погляд, адже насправді схожі між цими сніданками лише назви компонентів.
Варто донести до людей, особливо молодих, що здорове серце – це щоденна робота.
Що найгірше впливає на здоров’я серця
Все впливає на серце:
- віруси, якими ми перехворіли. Адже саме вони найчастіше осідають на серцевому м’язі та викликають його запалення (міокардити);
- карієс, який ми «носимо» роками, бо саме він викликає запальні зміни та є джерелом бактерій, що потрапляють у кров і викликають ендокардити й сепсис;
- куріння, яке «допомагає» ліпідам низької щільності (поганому холестерину) швидше вражати судини серця та викликати інфаркт;
- безконтрольний прийом оральних контрацептивів, які можуть призвести до тромбоемболії легеневої артерії.
Продовжувати ці кореляції можна довго. Але суть одна: усі дрібниці важливі для нашого організму. Це – про енергію сьогодні. Хочеш бігти марафон? Подорожувати? Гратися з дітьми? Тобі потрібне сильне серце. Воно – твій двигун радості. А ним потрібно опікуватися.
Профілактика рятує більше життів, ніж операції
Абсолютно. Операція – це як витягнути людину з річки. А профілактика – це збудувати міст, щоб вона туди взагалі не потрапила. Я люблю будувати «мости».
А ще повторюю, що переважна більшість хвороб серця не розвивається зненацька. Найчастіше вони формуються та прогресують роками, тому потрібно бути чутливими до свого здоров’я.
Публічність для лікаря
Я вважаю, що лікар має говорити з людьми. Бо якщо ми мовчимо, то говорить хтось інший. І часто неправду. Говорити, писати тощо – це необхідний інструмент для донесення якісної інформації до людей.
Публічність для мене – це спосіб захистити людей від міфів і дати їм орієнтири. І якщо інформацію, яку я намагаюся донести, почує хоча б одна людина, для якої вона є рятівною – це буде найбільшою цінністю для мене.
Участь у перших процедурах TAVI в Україні
Мені дійсно дуже пощастило брати участь у перших в Україні самостійних імплантаціях (без участі іноземних прокторів-спостерігачів). І наша прекрасна пацієнтка Світлана – найкращий приклад незламності, життєрадісності та оптимізму. Бо коли їй відмовили в операції на серці, єдиним шансом на її порятунок була процедура TAVI. ЇЇ виконували наші кардіохірурги, але з участю іноземних колег (за вимогами міжнародних стандартів та компаній-виробників протезів). Це було пов’язано з тим, що перед імплантацією клапан потрібно правильно зібрати, і за цей процес раніше відповідали виключно представники компаній. А хірург, який виконує операцію, повинен мати не менше 10 самостійно виконаних процедур.
Іноземні колеги вже збиралися їхати до нас для проведення процедури, але трапився ковід, і всі поїздки стали неможливими. А Світлана буквально танула на очах. Залишалося жити не просто лічені дні, а години. Стан був дуже непростий.
Тоді, за згодою компанії та зважаючи на професіоналізм нашого кардіохірурга Гліба Ємця, у якості винятку іноземні колеги дали дозвіл на самостійну операцію. І відтоді змінилося чимало: тепер іноземці чекають на Гліба Ілліча, аби навчитися робити цю процедуру, а не навпаки.
Власне, процедура TAVI виконується у нашому Центрі з 2016 року, тобто вже майже 10 років. Спочатку – трансапікально, а з 2021 року вже й трансфеморально.
Відділення, у якому я працюю – єдине в Україні спеціалізоване на мініінвазивній кардіохірургії та транскатетерних процедурах. Наш завідувач відділення, заслужений лікар України Гліб Ємець, навчає українських та іноземних лікарів цій процедурі, адже має безцінний досвід, яким захоплюються колеги з-за кордону.
Для них – фантастика, що один лікар-кардіохірург володіє різними методами процедури TAVI та ще й виконує 3D-ендоскопічні кардіохірургічні операції. У 3D-окулярах і без розрізу грудної клітки Гліб Ілліч проводить операції аорто-коронарного шунтування, протезування та пластики клапанів у дітей, підлітків і дорослих. Це дуже допомагає людям і дозволяє подарувати надію та життя.
Пацієнти, яким колись відмовляли через надто високий ризик, тепер мають шанс на життя. Для них ця технологія – як друге життя. Для нас, лікарів – гордість, що Україна йде в ногу зі світом.
Чи стане кардіологія мініінвазивною у найближчі 10 років
Цілком очевидно, що люди хотіли б, аби операція на серці була швидкою, ефективною і з мінімальним фізичним та психологічним дискомфортом. І це вже реальність.
Але інколи бувають стани, хвороби серця, які, як би сильно ми не хотіли, можливо прооперувати лише класичним способом – зі стернотомією. Втім, ми завжди прагнемо найкращого результату для пацієнта, і це найголовніше.
Хоча, зізнаюся, лікувати серце з мінімальним болем, мінімальними розрізами, але з максимальною турботою – для мене, як для кардіолога, особливо приємно.
Світові тренди в медицині, які є перспективними для України
Мені дуже подобається тренд комплексного підходу до здоров’я людини. Коли ми розглядаємо не окремий мазок на полотні Гюстава Клімта чи Івана Марчука, а відчуваємо усю глибину сюжету картини, водночас помічаючи кожен мазок і штрих.
Здоров’я – одна єдина екосистема. Тому про здоров’я судин та серця неможливо говорити, уникаючи теми харчування, спорту, гормонів тощо. Все взаємопов’язане і все має вплив.
Коли я призначаю лікування для пацієнта, то завжди намагаюся, як Шерлок Холмс, дізнатися усі подробиці повсякденного життя. Не через надмірну любов «пхати свого носа» у чужі справи. Причина набагато цікавіша.
Оманливо думати, що призначене лікування завжди діятиме однаково. Правда в тому, що навіть улюблений сніданок пацієнта може змінити роботу ліків – іноді настільки, що терапія стає марною або небезпечною.
Наприклад, дівчина приймає оральні контрацептиви та обожнює пити грейпфрутовий сік після заняття спортом. Можливо, здивую, але в такому випадку ліки можуть бути неефективними, адже нейтралізуються дією соку.
Тому тренд дивитися на пацієнта комплексно й лікувати людину, а не аналізи, мені дуже подобається.
Ще тішить, що увага до профілактики хвороб зростає. Це обґрунтовано й економічною складовою, адже лікувати людину завжди дорожче для держави, ніж профілактувати її хвороби.
Штучний інтелект в медицині
Я бачу в ньому помічника, але не заміну. «Машина» може підказати, але серце людини зрозуміє тільки серце іншої людини. Чудово, коли елементи ШІ інтегруються, наприклад, у системи раннього розпізнавання проблем із зором.
Погано ставлюся до самолікування та порад із чатів ШІ. Це призводить не просто до неефективності, а й є небезпечним для життя в багатьох випадках.
Профілактика vs лікування: фінансовий вибір українців
Поки що ми, як суспільство, більше витрачаємо на «гасіння пожежі». Профілактика включає в себе якісне харчування, відпочинок, планові чекапи, але сьогодення жорстко обмежує фінансові можливості більшості з нас.
Бо «зайву копійку» віддаєш тим, кому вона потрібніша: близьким, які на фронті; перехожій бабусі, яка нічого не просить, але ти здогадуєшся, що на їжу їй пенсії навряд чи вистачає, і так далі. Історій, доль та людей поруч, яким потрібна допомога, дуже багато. Бо війна. Бо вся країна в режимі боротьби за виживання.
Але я бачу, як змінюється свідомість. Люди починають цінувати здоров’я як інвестицію, а не як витрату.
І дійсно, сьогодні можна профілактувати хвороби: брати направлення на вчасні аналізи, огляди в спеціалістів. Це не потребує коштів від людини, а потребує лише її бажання і часу.
Вплив війни на серцеве здоров’я
Війна – це щоденний стрес, який б’є по серцю. Ми бачимо більше випадків гіпертонічної хвороби, аритмій, інфарктів, інсультів… у молодих людей. Серце не любить страху й безсонних ночей. А зараз для нас це стало звичним.
Війна впливає не лише через фактор стресу, а й через повітря, просочене шкідливими рештками після чергової масованої атаки; через воду; обмеження доступу до своєчасної медичної допомоги тощо.
Серце працює безперервно від народження, прокачуючи близько 7 тис. літрів крові щодня. Ми його не відчуваємо, поки немає проблем, але саме тому важливо не чекати болю – профілактика рятує життя.
Стрес чи звички: що більше шкодить серцю?
Стрес – це невидимий ворог. Він дуже часто не залежить від нас, і контролювати його важко.
Що я маю на увазі: куріння – це фактор, який впливає на здоров’я, але він напряму залежить від людини. Якщо я хочу бути здоровим – я полишу звичку паління. Переборю себе – і цього фактора впливу більше не буде в моєму житті.
Зі стресом так не вийде, бо він часто формується зовнішнім середовищем чи подіями, і ізолюватися від нього інколи неможливо.
Стрес точить людину зсередини, мов іржа. Його наслідки не завжди видно одразу, але вони дуже глибокі. Стрес активує гормони адреналін і кортизол, підвищує тиск і навантаження на серце. А зверху додаються ще й наші «корисні» звички. Це точно комбінація, яка не дає нам шансу бути здоровими.
Піклування про серце під час обстрілів і браку сну
Завжди раджу мати з собою «тривожну косметичку» для відновлення фізичного та психічного здоров’я, поки ви, приміром, в укритті. У ній мають бути ваші звичні ліки (для контролю тиску, пульсу, від головного болю тощо); еспандер або слайм, аби переключити увагу та зняти напругу; улюблений аромат або той, що заспокоює; жуйка або м’ятні цукерки; вода; предмет «сили» – той, який приносить радість.
Обов’язково раз на рік проходьте огляд у кардіолога. Приймайте періодично препарати магнію та калію, аби попередити розвиток аритмій.
Завжди контролюйте свій тиск і пульс та пам’ятайте: будь-які показники, які виходять за межу 140/90 мм рт. ст., – не норма!
А ще нагадую: навіть у темряві сховища можна зробити кілька глибоких вдихів. Навіть під сирени – випити ковток води. Навіть у тривозі – обійняти близьку людину. Це прості речі, але вони дають серцю опору.
Поради військовим і ветеранам
Пам’ятати, що всі ми (цивільні люди) завдячуємо нашим героям усім, що маємо.
Головна моя порада, як це не парадоксально в контексті захисників – не боятися. Звернутися до лікаря навіть із найменшою (на думку людини) проблемою або пересторогою. Не боятися приймати ліки. Не боятися піклуватися не лише про країну, родину, побратимів, а й про себе.
Молоді пацієнти з хворобами серця
Це найболючіше. Молоді чоловіки й жінки, які ще кілька років тому не думали про хвороби, сьогодні приходять із серйозними проблемами. Війна змусила серця старіти швидше.
Готовність системи охорони здоров’я до наслідків війни
Попереду – величезна робота. Але я вірю, що ми зможемо створити систему, яка
не лише лікуватиме, а й берегтиме. Бо ми вже розуміємо: здоров’я нації – це теж зброя і теж перемога.
