У 2026 році українських військових залишили без підвищення зарплат. Натомість уряд та парламент виділили мільярди на фінансування програм «Національний кешбек», «зимової підтримки», соціальної програми купівлі залізничних квитків «УЗ-3000», «Чекап 40+», на «стратегічні комунікації» та інші програми. Загалом у бюджеті на наступний рік опозиційні депутати нарахували 68 млрд грн неефективних видатків.
У відповідь на претензії президент України Володимир Зеленський пояснив, що підвищення зарплат військовим не закладали у бюджет, бо треба ще закрити наявний дефіцит фінансування.
Чи може держава урізати заявлені програми на користь зарплат захисникам? Чому соціальні програми насправді не допомагають малозабезпеченим українцям? І чому наступний фінансовий рік буде тяжчим за попередні воєнні роки? Про це читайте у бліц-інтерв’ю керівника Економічного дискусійного клубу Олега Пендзина.
Чи можна було забрати кошти для військових
Без ілюзій. Це абсолютно різні джерела. Фінансування, яке використовують для заявлених соціальних програм, не можуть скерувати на підвищення заробітних плат військовослужбовцям. З тієї простої причини, що джерелом соціальних програм є макрофінансова допомога наших партнерів, де є чіткі обмеження щодо використання цих коштів на безпеку та оборону. Тому збільшити грошове утримання військовослужбовців через механізм скорочення цих програм неможливо.
Теоретично можна, наприклад, започаткувати медичну допомогу в межах цих програм для сімей військовослужбовців або інші способи підтримки сім'ям мобілізованих. Теоретично про це можна було би подумати. Але напряму фінансувати заробітну платню за рахунок коштів цих програм неможливо. Не повинно бути ілюзій з цього приводу і спекуляцій на цю тему.
Державна підтримка багатих?
Моя особиста точка зору з приводу цих програм — негативна. І негативна вона з однієї простої причини: ніде в світі ніхто не підтримує багатих, окрім Швейцарії. Там є базовий дохід, який не залежить від того, скільки ви заробляєте самі.
В інших цивілізованих країнах є достатньо чіткий розподіл: середні та багаті є донорами бюджету країни, а не реципієнтами (отримувачами) державної допомоги.
А в Україні як виходить? Сенс «Національного кешбеку» — чим більше витрачаєте грошей, тим більшу маєте підтримку. Тобто, щоб отримати максимальну суму кешбеку в місяць 3 тис. грн, треба 30 тис. грн витратити на товари українського виробництва.
Роздача «зимової тисячі» взагалі не залежить від того, ви — багаті, чи бідні. Ну, з якого дива? Тоді варто давати не по 1 тис. грн, а по 5 тис., але малозабезпеченим громадянам.
Особливо варто врахувати, яким чином наповнюється бюджет для виплати «зимової тисячі». Йдеться про 11 млрд грн. Ці гроші взяли з інших програм підтримки малозабезпечених сімей. Там ще є 3,5 млрд грн перекинутих з програм соціального захисту дітей. Навіщо це робити?
Ще одна програма — медичний «Чекап 40+». Ніби цікава програма. Але хіба багата людина не може сходити в приватну клініку і заплатити за цей чекап самостійно? Може.
Тобто для мене, як для економіста, який займається соціальною сферою, постає величезне запитання: а з якого дива сьогодні підтримувати багатих? Я не знаю відповіді.
Від чого залежать зарплати військовослужбовців
Президент України сказав прямим текстом, що зарплати військовим можуть підвищити тільки, якщо буде виділено $50 млрд воєнної технічної допомоги на 2026-й рік. Щоб зберегти фінансові виплати військовослужбовцям на нинішньому рівні, держава виділила 1,3 трлн грн. Це враховуючи базовий рівень 20 тис. грн на місяць. Якщо ми плануємо збільшити на третину видатки на зарплатню — автоматично на третину мають зрости видатки у державному бюджеті.
А в нас всі загальні видатки на безпеку та оборону сягають 2,8 трлн грн. Туди входять закупівля зброї, інвестиції в військово-промисловий комплекс, навчання, харчування, утримання та багато інших програм для армії.
Тому це підвищення залежатиме від того, чи надійде додаткова фінансова підтримка від партнерів.
Насправді, можна пообіцяти що завгодно. Але звідки взяти фінансування? Наприклад, замість 20 тис. базового окладу — 40 тис. Але тоді замість 1,3 трлн грн треба буде 2,6 трлн.
Це не питання «хочу-не хочу», це навіть не питання соціальної справедливості. Це питання джерела — звідки взяти такі гроші?
Попереду тяжкий фінансовий рік
Без сумніву й те, що в 2026-му році нам доведеться проводити вибори, а також референдум щодо територій. Бо на сьогодні відчуваємо безпрецедентний рівень тиску. По суті, ми отримаємо повторення Мюнхенської угоди 1938 року: «замирення» агресора, «замирення» шляхом віддачі йому території, яку він загарбав.
Проблема полягає в тому, що наше виживання пов'язане з цією великою політикою. Бо якщо нам не дадуть $45 млрд на наступний рік, то не буде чим фінансувати соціальні видатки. А якщо не буде фінансування соціальних видатків, то не буде пенсій та зарплат бюджетникам.
