Щороку наприкінці вересня чи на початку жовтня до тихого українського міста Умань з’їжджаються десятки тисяч єврейських паломників — хасидів. Цей масовий рух, спричинений святкуванням іудейського Нового року — Рош га-Шана — є унікальним культурно-релігійним феноменом, що з року в рік набуває все більших масштабів. У 2025 році, за різними оцінками, місто очікує рекордну кількість відвідувачів за останні роки: до 50 тисяч хасидів.
Головна цікавинка цього паломництва полягає в його принциповій незмінності. Воно триває, незважаючи на найсерйозніші перешкоди. У 2020 році, коли світ накрила пандемія COVID-19, а в’їзд іноземцям в Україну був заборонений, тисячі хасидів все одно намагалися дістатися до Умані, часто з труднощами перетинаючи кордони.
Ще більш разючим є те, що паломництво не припинилося навіть після початку повномасштабного вторгнення Росії, попри офіційні застереження МЗС та інших відомств, які відкрито заявляли про неможливість гарантувати повну безпеку іноземним громадянам. Тисячі вірян, ігноруючи постійні загрози ракетних ударів та повітряні тривоги, продовжують свою подорож до України щороку.
Що ж спонукає цих людей долати будь-які перешкоди і що саме перетворило невелике українське місто Умань на одну з головних святинь для хасидського світу? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбирався в питанні.
Хто такі хасиди та їхній духовний лідер
Хасидизм, заснований у XVIII столітті на українських землях, є однією з течій ортодоксального іудаїзму. У перекладі з івриту слово «хасид» означає «благочестивий» або «набожний». Основною відмінністю хасидизму від традиційного іудаїзму є пріоритет релігійного почуття і щирої віри над «сухою вченістю» і формальним дотриманням ритуалів.
Метою хасидського вчення є досягнення стану «девекут» — відчуття глибокої радості, захоплення і безпосереднього зв'язку з Богом. Хасиди вірять, що через таку емоційну та натхненну молитву людина може впливати на Творця, а через нього — на весь світ.
Центральне місце в хасидській вірі посідає постать цадика, або ребе — духовного лідера, який, як вважається, є посередником між своїми послідовниками та самим Богом. Кожна династія хасидів має свого спадкового ребе, і підпорядкування йому, а також беззаперечна повага є ключовим принципом, що забезпечує зв’язок вірянина з вищими силами.
Одним із найвидатніших духовних лідерів у хасидизмі є раббі Нахман з Брацлава (1772-1810), правнук засновника вчення Ісраеля Баал Шем Това (до речі, він також родом з України). Його вчення закликало людей бачити Творця в усьому навколишньому світі, а також наголошувало на важливості подолання страху. Він навчав, що щира віра, радість та простота є найкоротшим шляхом до Бога, і навіть звичайна людина, що заробляє на хліб працею своїх рук, може знати про Всевишнього більше, ніж ангели. Знаменитою є фраза-заповіт ребе Нахмана:
«Людина має пройти по дуже вузькому мосту. І найголовніше для неї — зовсім не боятися».
Центральним у вченні раббі Нахмана є концепція «Тікун га-Клалі» — «Загального виправлення». Це ідея, згідно з якою десять Псалмів, обраних ребе Нахманом, мають силу виправляти всі гріхи, але особливо — гріх «марного сім’я». Цей гріх вважається найтяжчим порушенням завіту між Богом та єврейським народом, оскільки він пов’язаний з життєвою силою та є джерелом депресії та смутку.
За словами Нахмана, ці десять псалмів можуть «впорскувати зцілення навіть у найвужчі, найтонші місця». Ця ідея надала паломництву особистий, глибоко сакральний сенс, оскільки віряни прибувають до Умані, щоб через молитву та покаяння отримати це «загальне виправлення» від самого цадика.
Чому саме Умань є місцем паломництва?
Все дуже просто: раббі Нахман помер в Умані, там же знаходиться його могила, яка стала ключовим місцем збору для хасидів. А ще ця могила стала пам'яткою культури України національного значення.
Вибір Умані для цадика Нахмана не був випадковим. Смертельно хворий на туберкульоз, він свідомо переїхав до Умані, щоб бути похованим поруч із тисячами євреїв, яких вбили під час Коліївщини — повстання гайдамаків у 1768 році, яке оспівував ще Тарас Шевченко. Духовний лідер хасидів прагнув спочити саме тут, аби своєю присутністю освятити місце загибелі представників свого народу. Цей акт надав його могилі додаткового духовного значення — це місце скорботи, покаяння та спокути.
Ключовим моментом, який пояснює щорічний приїзд хасидів до Умані, є заповіт раббі. Незадовго до своєї смерті він залишив пророчу обіцянку, що його могила стане місцем паломництва, і він заступиться за кожного, хто прийде до нього на Рош га-Шана. Усною традицією передається пронизлива обітниця цадика: «Навіть якщо хтось опиниться в самому пеклі — я витягну його звідти».
Ця обіцянка є найсильнішою мотивацією для брацлавських хасидів. Вони вірять, що молитва на могилі Нахмана саме в дні Рош га-Шана може змінити їхню долю і забезпечити щасливий та успішний рік.
Умань: «міні-Ізраїль» в серці України
Під час святкування Рош га-Шана Умань перетворюється на унікальний культурний мікрокосм. Цілий квартал навколо могили цадика Нахмана має вигляд типового ізраїльського міста, де вивіски на магазинах та кафе написані виключно івритом, всюди ходять незвично одягнені люди з пейсами та кипами, а життя повністю зосереджується на потребах паломників. Це створює враження, що посеред українського міста виникає повністю інший світ, який живе за своїми правилами та традиціями.
Крокуючи єврейським районом — особливо під час паломництва хасидів — виникає повноцінне відчуття, що ти перебуваєш за кордоном, десь на Святій Землі. Ця культурна трансформація є візитною карткою Умані та свідченням її унікального статусу.
Та співіснування двох культур, як і будь-який подібний процес, не завжди проходить гладко. Однією з найпоширеніших скарг місцевих мешканців є сильне забруднення навколишнього середовища, адже після від'їзду паломників вулиці залишаються засипаними горами сміття, прибирання якого вимагає цілодобової роботи комунальних служб.
Існують також інші конфлікти, що стосуються майнових і правових питань. Місцеві жителі неодноразово звинувачували хасидську громаду в незаконному будівництві синагог та інших споруд, що, за їхніми словами, призводило до тріщин у будинках та інших порушень будівельних норм.
Та незважаючи на всі складнощі, які подекуди виникають, економічний вплив паломництва на Умань є беззаперечним і дуже позитивним. Для багатьох місцевих жителів ці кілька днів або тиждень святкування Рош га-Шана є основним джерелом доходу за рік. Вартість оренди житла зростає до астрономічних сум: одне ліжко-місце може коштувати до $2500, а цілий готельний номер — до $30 тисяч на період свята. Це дозволяє місцевим таксистам і торговцям за кілька днів заробити суми, еквівалентні доходам як мінімум за декілька місяців.
Доходи від паломників надходять не лише у приватні кишені, але й до міського бюджету. Особливу роль відіграє туристичний збір, який кожен паломник зобов’язаний сплатити для доступу до місця святкування. У 2022 році, за даними міської ради, надходження від туристичного збору становили 9,6 мільйонів гривень.
Резюмуючи, щорічне паломництво хасидів до Умані — щось набагато більше, ніж просто релігійний обряд. Це унікальний культурний та історичний феномен, який поєднує глибоку мотивацію, стійкість віри та складні, не завжди конструктивні, але часто взаємовигідні економічні відносини.
Могила раббі Нахмана в Умані слугує не просто місцем поховання, а справжнім духовним «вузлом», який єднає брацлавських хасидів зі своїм духовним лідером. Ця глибока віра є головною рушійною силою, яка змушує паломників долати будь-які перешкоди, будь то пандемія чи війна.
Для України ж Умань є унікальним містом-мостом, де українська та єврейська культури переплітаються між собою, утворюючи неповторний колорит. Хоча це співіснування не обходиться без проблем, економічні вигоди для місцевих жителів та міського бюджету є значним стимулом, що робить паломництво важливою складовою життя міста. Завдяки цій взаємодії Умань залишається місцем, де історія і сучасність, духовність і економіка створюють захопливу мозаїку, яка здатна подарувати кожному туристові справжній калейдоскоп емоцій та вражень.
