У сусідній Румунії просто зараз триває складний політичний процес. Країна проводить одночасно президентські та парламентські вибори. При цьому в першому турі президентських перегонів неочікувано для всіх переміг радикальний та антисистемний правий кандидат Келін Джоржеску, відомий своєю критикою Заходу та України, а також компліментарним ставленням до президента РФ Володимира Путіна. А от на парламентських виборах поки що більшість отримують прозахідні сили.
Для того, аби зрозуміти, що прямо зараз коїться в сусідній країні та чого чекати Україні, агентство UA.News поспілкувалося з політтехнологом, політичним консультантом, членом Асоціації професійних політичних консультантів України Олегом Постернаком.
Олег Постернак: Це справа Конституційного Суду. Треба розуміти, що Конституційний Суд відіграє значну роль в Румунії і саме цей орган забезпечує дотримання порядку виборів Президента та підтверджує підсумки голосування. Після 2003 року рішення Конституційного Суду мають остаточний характер і не підлягають оскарження.
На даний момент КС розглядає скаргу одного з кандидатів – Крістіана Терхеса, який набрав в районі 1% голосів і представляв Національно-консервативну партію. Він стверджує, що Єлена Ласконі – одна з переможниць у першому турі, що вийшла у другий, сфальсифікувала свій результат, адже отримала голоси, передані іншим кандидатом – Людовіком Орбаном, який знявся з перегонів, але все ще фігурував у бюлетенях. Однак, ці гучні звинувачення не підтверджені фактами, адже насправді є технічними помилками при внесенні результатів голосування у протоколи, які до того ж, були вчасно виправлені. Причому, на цих протоколах є підписи представників кандидата Терхеса у відповідних виборчих комісіях.
На тлі президентської кампанії проходять і парламентські вибори, на яких більше отримують проєвропейські партії. Чому румуни голосують з таким «розривом»? Президента вони підтримують антизахідного, а парламентські сили обирають переважно прозахідні? Це є таким способом балансування політичної системи з боку самих виборців — чи як це пояснити?
Олег Постернак: На це впливає багато факторів. Румунія є парламентсько-президентською республікою, тому цілком зрозуміло, що вибори у парламент є виборами «першого порядку», від якого залежить формування коаліції, уряду, а отже й питання економічної та соціальної політики, інфляція, рівень безробіття, відносини із Брюсселем тощо.
Президентські вибори є виборами «другого порядку». Президент сприймається як відповідальний за безпеку, зовнішню політику та медіацію між гілками влади. Тому і активність на виборах менша, та й увага зазнає суттєвого зсуву, коли виборець може собі дозволити проголосувати вільніше і «безвідповідальніше». При тому, що у Джоржеску немає своєї партії і на парламентських виборах він не був представлений своєю командою.
При цьому, під час першого туру помітною була тенденція до рівномірної поляризації голосів між різними кандидатами – майже всі ключові кандидати (Чолаку, Чуке, Джоані, Ласконі, Сіміон) не могли претендувати на ключове домінування та суттєвий прорив під час кампанії, рівно «розстаскуючи» голоси по своїм кошикам.
З приводу Джоржеску дуже цікаво запитати наступне. Його кейс нагадує кейс Дональда Трампа у 2016 році, коли соціологи абсолютно не передбачили, пропустили його перемогу. Чому соціологи та експерти в Румунії так сильно помилилися? Як вони могли не «заміряти» настрої суспільства стосовно цього політика?
Олег Постернак: Там, де соціологи та експерти не помітили феномен Джоржеску, там добре спрацювали політтехнологи. Так само як важко було передбачити перемогу Трампа у 2016 році, опитування не змогли помітити зліт антисистемного кандидата. Частково мова йде про феномен «спіралі мовчання», коли виборець відмовляється говорити, за кого б він проголосував. Саме так було із Трампом у 2016 році.
Багато соціологів у Румунії визнали, що не досліджували середовище TikTok, який був основним каналом комунікації Джоржеску. Тим паче, соціологи не враховують думку румунської діаспори, а там Джоржеску отримав 43% голосів. До того ж соціологи люблять добирати респондентів на основі минулих виборів, не враховуючи нові групи осіб, яких вдається мобілізувати перед голосуванням завдяки таргетинговій кампанії та платформенним технологіям.
Чи можна вважати кейс Джоржеску виключно протестним голосуванням, «на зло», чи він є маркером якихось більш глибоких процесів і трансформації поглядів румунського суспільства у радикально правий, навіть фашистський бік?
Олег Постернак: Треба розуміти, що Келін Джоржеску – антисистемний кандидат від соціальних медіа в найбіднішій країні ЄС, який зміг залучити молодого та сільського виборця (третина осіб віком 18-24 роки проголосувала саме за нього). Тому якщо не він, то таким «Джоржеску» став би хтось інший.
Політика є певним чином продовженням шоубізнесу, тому закони маркетингового просування спрацьовують тут за класичним зразком, але без додаткової допомоги з боку алгоритмів соціальних медіа, зрозуміло, не обійшлось і цим питанням зараз опікуються румунські правоохоронці. Тим паче, коли якась значна кількість виборців втомлена від рафінованого політичного істеблішменту, який щороку потрапляє в корупційні історії, міжкланові розбірки та гучні скандали, то воно призводить до таких виборчих мутацій, свідками якими став увесь світ, дізнавшись про результати першого туру виборів.
За Джорджеску масово проголосувати виборці з середньою освітою, незадоволені своїм статусом громадяни, яким набрид кабінетний кругообіг одних і тих самих партій і які хотіли б радикальної зміни ситуації. Меседжі Джоржеску доволі прості та зрозмілі, тож вони знайшли відгук у користувачів соціальних медіа.
Якими є шанси Джоржеску виграти другий тур та стати президентом Румунії?
Олег Постернак: У Румунії спостерігається шалена кампанія формування образу ворога з Джоржеску. Це піде на користь головному конкуренту – Єлени Ласконі, яка отримує можливість консолідувати якомога більше прихильників. Румунія тут в чомусь повторює досвід Франції, в якій останнім часом на президентських виборах виходять у другий тур радикальний правий та поміркований центрист, і через кампанію нагнітання страху поміркований перемагає як найбільш оптимальна фігура. Скоріше за все, так відбудеться і в Румунії, тому ймовірніше Президентом стане Єлена Ласконі.
А якщо раптом все ж переможе Джоржеску — чого чекати Україні? Чи справді це в класичному сенсі «проросійський» кандидат, чи це скоріше журналістське кліше, а Джоржеску є просто протестним, антизахідним та антиелітним політиком?
Олег Постернак: Джоржеску у випадку перемоги стане проблемою для України, адже розверне зовнішню політику. Фактично ми отримаємо «другого Орбана», однак погіршення українсько-румунських відносин стане катастрофою, адже саме через Румунію Україна диверсифікувала всі логістичні ризики після проблем на польському кордоні. Саме в Румунії готуються українські пілоти F-16 і розміщується найбільша база НАТО. Втрата союзника такого рівня призведе до політичних ускладнень, в тому числі й у питанні тиску на Україну щодо її політики по національних меншинах.
Наскільки взагалі Україні слід переживати через Джоржеску, навіть якщо він стане президентом? Адже все-таки Румунія — це парламентська республіка. Президент там більш представницька фігура чи він має вплив на ухвалення рішень?
Олег Постернак: Румунія може стати в плані допомоги Україні «другою Хорватією», в якій прем’єр є прихильником надання Україні допомоги, а президент – категоричний противник. В певний момент загострення внутрішньополітичної боротьби українська допомога може, на жаль, стати заручником та розмінною монетою.
Микита Трачук