Експерт розказав, чому не варто продавати «Нафтогаз» та навіщо переглядати премії керівництву держкомпанії

Продовжуємо цікавитися думкою експертів щодо ідеї приватизації «Нафтогазу України», яка нещодавно пролунала від імені голови правління компанії Андрія Коболєва, у контексті розмови про великі фінансові винагороди керівництву.

17 лютого чиновник повідомив, що говорив з інвестиційними банками та інвесторами щодо можливого виходу «Нафтогазу» на IPO. Та отримав схвальні відгуки потенційних покупців.

Що не так із задумом продажу НАК і до чого тут зарплати топ-менеджменту – говоримо з політологом і Директором Українського Інституту аналізу і менеджменту політики Русланом Бортніком.

Наскільки приватизація «Нафтогазу» на часі? Які питання вона може вирішити?

Руслан Бортнік: Пропозиція Андрія Коболєва щодо приватизації «Нафтогазу» містить декілька мотивів. По-перше, голова правління намагається зацікавити внутрішніх та зовнішніх гравців до участі у продажу компанії.

По-друге, він прагне зробити свою фігуру цікавою у плані просування ідей приватизації цього активу, що дозволить бізнес-колам взяти у ній участь. По-третє, пан Коболєв може просувати особисті інтереси.

Наразі «Нафтогаз» входить до переліку компаній, які не підлягають приватизації. Підприємство є стратегічно важливим і його статус в якості державного є елементом забезпечення держбезпеки у сфері енергетичної незалежності.

Які ризики та можливості відкриває приватизація компанії для економіки у разі реалізації?

Руслан Бортнік: Давайте звертатися до цифр. НАК «Нафтогаз» є дуже прибутковою державною компанією і найбільшим джерелом доходів держбюджету: у 2018 році вона отримала 11,6 млрд грн чистого прибутку, а за перше півріччя 2019 року збільшила прибутки до 24,7 млрд грн. у співвідношенні з аналогічним періодом.

Оборотний капітал «Нафтогазу» 2018 року склав 603,7 млрд грн., доходи від реалізації – 256,3 млрд грн., сплачено податків у розмірі 109,1 млрд грн. Остання цифра – 19% від усіх надходжень до державного бюджету.

Тому потрібно обговорювати не приватизацію державного підприємства, а знову торкнутися питання надвисоких доходів в українському топ-менеджменті, адже саме на них посилався Коболєв, коли піднімав питання можливої приватизації. Доходи голови «Нафтогазу» у 4 рази вищі за доходи голови ExxonMobil – однієї з найбільших енергетичних корпорацій у світі. При тому, що оборотні активи «Нафтогазу» у 2018 році були у 13 разів менші, ніж у цієї американської компанії

Звісно, що мають бути переглянуті як заробітні плати керівництва компанії, так і премії, котрі завищені, не є ринково обґрунтованими і не відповідають аналогічним сумам на Заході.

Чи можна трактувати вашу думку як те, що оскільки «Нафтогаз» є успішним і прибутковим, а залучення приватного інвестора у держсектор передбачає підвищення якісних та економічних показників, потреби у приватизації саме цієї компанії просто немає?

Руслан Бортнік: Так.

На мою думку приватизовувати необхідно лише системно збиткові активи, що мають понад 3-5 років збитковості. Прибуткові компанії приватизовувати не можна, вони і так «несуть золоті яйця до бюджету»

Чи допускає урядовий законопроект №2831 про заборону приватизації хоча б частковий продаж акцій НАК, про що пишуть в пресі?

Руслан Бортнік: Обговорюваний законопроект №2831 дозволяє часткову приватизацію ряду стратегічних державних підприємств - Нафтогазу, Укртрансгазу, Укрнафти, Укрпошти, Укрзалізниці та інших, за рахунок продажу акцій при збереженні у державній власності контрольного пакету акцій (50% + 1 акція).

Фактично такі зміни планується внести задля отримання швидкого прибутку до українського бюджету, але вже наступного року після виконання плану приватизації це призведе до скорочення бюджетних прибутків, хоча інерційні наслідки будуть відчутні лише через кілька років.

Що буде із транзитним контрактом в контексті можливого продажу? Адже Нафтогаз є стороною угоди

Руслан Бортнік: У разі прийняття законопроекту часткова приватизація «Нафтогазу» не призведе до призупинення транзитних контрактів, адже контрольний пакет акцій, а значить, і право підпису у документі, залишиться у держави.

Пан Андрій Герус вважає, що продаж неможливий серед іншого через те, що у власності Нафтогазу залишилися ПГС. Чому їх не передали Оператору ГТС під час анбандлінгу? 

Руслан Бортнік: Питання того, чому газові сховища не були передані Оператору ГТС, залишається відкритим. Якщо звернутися до досвіду європейських країн, то в рамках введення Третього енергетичного пакету у ЄС кожна з країн обирала свою форму анбандлінгу – тобто, єдиної для всіх схеми розділення крупних підприємств просто не існує.

Однак сам факт їхньої приналежності «Нафтогазу» дійсно унеможливлює реалізацію пропозиції Андрія Коболєва, а значить, діє на користь державних інтересів України.