На календарі — 14 січня 2026 року, і Київ переживає одне з найсуворіших випробувань за весь час великої війни. Столиця України, яка протягом тривалого періоду вважалася відносно стабільним тилом, опинилася в епіцентрі гуманітарної та інфраструктурної кризи. Останні дні перетворили життя мегаполіса на безперервний марафон виживання, де кожна година наявності світла й тепла сприймається як справжній «дар».
Після серії масованих комбінованих ударів, які тривали кілька діб поспіль з 9 січня (і навіть вранці 14-го), місто фактично занурилося у стан «напівблекауту»: коли енергосистема ще подає ознаки життя, але вже не здатна забезпечити навіть базові потреби населення та критичної інфраструктури.
На фоні затяжних морозів та критичних пошкоджень об'єктів теплогенерації мер Києва Віталій Кличко на днях навіть виступив із тривожною заявою: він закликав усіх киян, які мають таку можливість, тимчасово виїхати за місто або в інші регіони, де ситуація з опаленням та електрикою є менш критичною.
Проблем такого масштабу з опаленням та електрикою Київ не бачив з найскладніших часів першого року повномасштабного вторгнення. Але якщо тоді була надія на швидке відновлення, то зараз, у січні 2026-го, усвідомлення глибини пошкоджень енергетики змушує мешканців готуватися до тривалого періоду холоду та темряви — якщо до цього взагалі можливо якось підготуватися.
Що ж насправді відбувається у Києві та як столиця намагається втриматися на межі колапсу? Детальніше — в матеріалі UA.News.
«Крижаний удар» по столиці
Руйнівна хвиля обстрілів, яка призвела до нинішнього катастрофічного стану, почалася з новою силою 9 січня 2026 року. Основною метою ударів стали об'єкти критичної інфраструктури, зокрема ключові ТЕЦ та локальні котельні, що забезпечували життєдіяльність кількамільйонного міста в умовах пікових зимових навантажень. Зафіксовані серйозні влучання в ТЕЦ-4, ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6, також атаковано не менше п'яти локальних котелень. Така концентрація вогню на об'єктах теплозабезпечення свідчить про свідоме намагання заморозити місто, використовуючи природний фактор серйозних по українських мірках морозів як додаткову зброю.
Внаслідок цих ударів ситуація у місті стала максимально складною. У перші години після атак у половини (!) киян — а це декілька мільйонів людей — зникло фактично все: опалення, гаряча вода та електроенергія. Станом на ранок 10-го січня 50% усього житлового фонду Києва залишалися без тепла. Комунальні служби та енергетики були змушені працювати в екстремальному режимі.
Щоб врятувати будинкові системи опалення від замерзання та розривів труб при температурі мінус 15-20 градусів, у тисячах будинків воду з систем було оперативно злито. Ця процедура, хоч і залишила людей у холоді, була необхідною, щоб уникнути повної деструкції внутрішньої інфраструктури, яка б потребувала місяців для ремонту. Втім, в окремих будинках воду злити не встигли або забули — і труби, авжеж, просто порозривало.
Згодом, завдяки титанічним зусиллям ремонтних бригад, багато будинків почали заживлювати бодай холодним водопостачанням та частковим опаленням. Проте станом на 14 січня ситуація залишається далекою від стабілізації. Близько 500 багатоповерхових будинків у столиці досі залишаються без будь-якого опалення. Найбільш критична ситуація спостерігається у Печерському, Шевченківському та Голосіївському районах, а також на лівому березі. Для обігріву критично важливих закладів «Київтеплоенерго» розгорнуло 18 мобільних пересувних котелень. Також обіцяють запустити програми забезпечення гарячими обідами маломобільних людей та пенсіонерів, які стоять на спеціальному обліку.
З електропостачанням ситуація не менш драматична. У Києві та області введено режим екстрених відключень, що означає повну відсутність будь-яких графіків. Місто розділилося на дві нерівні частини: абсолютна меншість киян, чиї будинки підключені до ліній, що живлять критичні об'єкти, майже не відчувають відключень, тоді як більшість перебуває в умовах постійних, тривалих та абсолютно непрогнозованих періодів темряви.
Фіксуються випадки, коли у певних житлових масивах світла немає по 3-5 днів (!) поспіль. Такий стан речей провокує не лише очевидні побутові труднощі, а й дуже серйозне психологічне виснаження, оскільки неможливість спланувати навіть найпростіші дії на кшталт прання підриває залишки внутрішнього спокою.
Закриті супермаркети та черги за водою: як Київ виживає
Столиця сьогодні фактично балансує на межі колапсу. В окремих районах міста вже фіксується закриття не лише дрібних кав'ярень та маленьких магазинчиків, а й великих супермаркетів та закладів громадського харчування. Працювати цілими днями на генераторах неможливо, адже обладнання банально не витримує безперервної експлуатації в умовах перепадів напруги та морозів. Великі мережі, як-от «Novus» чи «Сільпо», змушені закривати окремі магазини, де неможливо підтримувати температурний режим для продуктів або де закінчується ресурс автономних систем живлення.
Подекуди в місті виникають проблеми з доступністю питної води та хліба. Люди, відчуваючи загрозу повного блекауту, починають розкуповувати продукти тривалого зберігання та воду, що призводить до порожніх полиць у окремих точках продажу. В аптеках також спостерігається дефіцит деяких ліків, оскільки логістичні ланцюжки уповільнюються через знеструмлення складів та пунктів прийому замовлень.
Проте варто зазначити, що це явище поки не стало тотальним, а ситуація вкрай нерівномірна. Якщо в одному магазині може не бути води та хліба, то в іншому ситуація виглядатиме цілком нормальною. Ця непередбачуваність, втім, лише підсилює тривожність серед населення та провокує недостовірні новинні заголовки про «відсутність їжі та води», які ще сильніше лякають людей.
У соціальних мережах кияни дедалі частіше діляться відчуттям, що атмосфера в місті почала нагадувати «вайб 24 лютого 2022 року». Вже зараз фіксуються певні міграційні потоки: люди, які мають таку можливість, дійсно починають виїжджати з Києва до західних областей або за місто. Поки що цей процес не набув характеру масової евакуації, але тенденція до виїзду є чітко помітною.
Важка ситуація зберігається і в Київській області, де інфраструктура постраждала не менш суттєво. В Ірпені, Бучі та Гостомелі електропостачання подекуди відсутнє по 2-3 доби поспіль. Через знеструмлення насосних станцій виникають проблеми з водою, яку навіть обіцяли подавати по графікам — однак поки цього вдалося уникнути. На АЗС утворилися величезні черги за пальним, яке необхідне як для автомобілів, так і для численних генераторів, що стали єдиним джерелом енергії для приватних господарств та малого бізнесу.
Думки киян
Цього разу видання UA.News не стало звертатися за коментарями до експертів. Ніхто з них насправді не може сказати нічого конкретного в цій ситуації. Тож ми вирішили поговорити зі звичайними киянами — про те, як вони живуть і виживають у сьогоднішньому Києві.
Студент Денис, який проживає в районі метро «Лісова», розповідає, що в останні декілька днів ситуація у нього покращилася. Втім, це скоріше виключення з правил.
«Після обстрілу 9 числа світла, тепла і води не було понад 33 години — це антирекорд. Ніколи в житті ще такого не було. Зараз краще. Батареї теплі, вода є, світло не вимикали другу добу поспіль, лише потім вимкнули. Але й це дуже дивно, бо всі сусідні вулиці весь час були в темряві. Мабуть, якось нам поки що щастило, у порівнянні з іншими так точно», — розповів хлопець.
Викладачка одного зі столичних ВНЗ Олена мешкає в районі головного вокзалу. Ситуація в неї радикально відрізняється — в гіршу сторону.
«Четверту добу без електроенергії. Сьогодні ще й опалення вимкнули. Живу з ноутом в кав'ярні, смачно їм, багато працюю, слухаю приємну музику. Завтра у моїх студентів іспити. Треба якось хоч голову помити, але як сушити? Сьогодні попросила дівчат у кав'ярні вимкнути музику на півгодини, щоб провести студентам консультацію. Якби не робота, можна збожеволіти, а так — ніколи! На питання «як справи» відповідаю «не дочекаєтеся!» — ділиться Олена.
Журналіст Микита з Троєщини каже, що в нього ситуація амбівалентна. З одного боку, могло бути гірше, з іншого — навіть так, як є, про нормальне життя можна забути.
«Зараз світло дають, ну може, 8 годин на добу. І не підряд. Сьогодні вночі прокидався на початку третьої, все ставив заряджатися. Вже о шостій вимкнули знову. За ранок вмикали 7 разів — і щоразу вимикали через 10-20 секунд. Всьоме дали на 20 хвилин і вирубили знов-таки. Ситуація ахова, бо неможливо нічого спланувати, неможливо поставити прання, графіків звичайно ж немає. Дякувати Богу, що в мене хоч газова плита, можу готувати. Як тим, у кого електрична — не уявляю. Вода завжди є холодна, гаряча — тільки зі світлом. Батареї наче і теплі, але в квартирі все одно дуже холодно», — розповів Микита.
Енергетик Сергій проживає біля метро «Лівобережна» і зараз якраз працює над відновленням однієї з київських ТЕЦ. Він ділиться технічними деталями щодо ремонту станції.
«Вдома світла майже немає, але я все одно цілий день на роботі. На станції ситуація дуже погана. Один блок був розбитий, ми якраз збиралися його лагодити. Поки збиралися — розбили другий. Станція сяк-так видає на тепло і воду, але на світло — ні. Роботи тут на місяці вперед. Може, за місяць-другий якось запустять один блок, але інший — це до літа, в кращому випадку. Тому ніяких гарних прогнозів дати не можу, вибачте», — коментує Сергій.
Від умовного комфорту до суворого виживання: кінець столичних ілюзій
Київ протягом більшої частини повномасштабної війни вважався умовно безпечним та відносно комфортним містом. Період з весни-літа 2022 року до середини 2024 року можна назвати часом адаптації, коли столиця жила майже повноцінним життям. Сюди їхали люди з фронтових та прифронтових регіонів, шукаючи безпеки та якої-ніякої стабільності.
Однак нинішні події ставлять жирну крапку на цьому періоді «умовного комфорту». Ніякого комфорту в столиці більше немає, і це ключовий соціально-політичний висновок з ситуації. Масовані обстріли, які абсолютно щоразу призводять до влучань у житлові будинки, загибелі мирних людей та страшних руйнувань енергетичної системи, змінили саму суть життя в столиці. Київ перестав бути місцем, де можна просто жити, «перечікуючи» війну.
Ворог явно зосередив усі свої зусилля на повному паралічі життєзабезпечення столиці саме в зимовий період. Йдеться про цілеспрямовану кампанію з видавлювання населення з міста через нестерпні побутові умови. Відсутність тепла в квартирах при морозі мінус 20 робить проживання у багатоповерхівках не просто некомфортним, а небезпечним для життя.
Сьогоднішній Київ — це місто, де колишній лоск та ритм великої європейської столиці поступилися місцем суворому побуту війни. Люди сплять у куртках, готують їжу на туристичних плитках і планують свій день навколо коротких проміжків наявності електроенергії — там, де вона взагалі з'являється.
Трансформація міста в епіцентр виживання для мільйонів людей є найбільш болючим наслідком останніх обстрілів. Це та нова реальність, у якій столиця змушена існувати, і те, як вона впорається з цим викликом, визначить не лише перебіг цієї зими, а й подальшу долю людей, для яких Київ залишається домом, попри всі намагання ворога перетворити його на крижану пустку.
