Не дивлячись на війну, українська політико-правова система досі продукує корупційні скандали. Боротьба з корупцією залишається одним із головних, найбільш системних викликів для держави. Якщо з зовнішнім ворогом (Росією) все зрозуміло, то внутрішній ворог (корупція) є як мінімум не менш небезпечним, аніж агресор.
Якими були найбільш гучні та обурливі корупційні скандали цього року? Хто з владоможців та чиновників «відрізнився» більше за всіх? Чому в Україні досі стаються подібні скандали? Агентство UA.News розбиралося в питанні та підготувало відповідний список.
Кейс 1: Хмельницький МСЕК і Тетяна Крупа
МСЕК – це абревіатура від «медико-соціальна експертна комісія». Йдеться про спеціальний заклад в системі охорони здоров'я, що проводить медико-соціальну експертизу особам, які звертаються для встановлення групи інвалідності (І,ІІ,ІІІ група). Під час повномасштабної війни ці органи стали справжнім розсадником корупції: «прейскуранти» видавали як чоловікам, які бажають ухилитися від служби, так і чинним військовим, які, отримавши на фронті інвалідність, не могли офіційно її підтвердити через те, що в них вимагали гроші.
Очільниця МСЕК Хмельницького Тетяна Крупа та її родина восени 2024 року стали відомі на всю країну. 4 жовтня правоохоронці провели обшуки на роботі та вдома у Крупи та її рідних. Те, що вони знайшли, здивувало навіть звиклих до всього антикорупціонерів, активістів та розслідувачів. Так, ДБР вилучило у Тетяни Крупи понад 5,2 мільйони доларів, 300 тисяч євро, понад 5 мільйонів гривень, безліч брендових прикрас та коштовностей, тощо. Приємним бонусом, звичайно, йшли люксові автівки, земельні ділянки, будинки та квартири і так далі.
Гроші були буквально всюди, вони лежали ледь не в кожній шухляді вдома та на роботі Крупи. Чоловік чиновниці обожнював фотографуватися на ліжку, заповненому корупційними коштами. Окрім всього цього, в жінки знайшли цілу низку підроблених медичних документів, а також списки з прізвищами чоловіків, яким вона за гроші допомагала ухилятися від військової служби. МСЕК Хмельницького фігурантка очолювала з 2008 року, а під час війни навіть встигла отримати грамоту від спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука та подяку за службу від прем’єр-міністра Дениса Шмигаля.
Станом на зараз Тетяна Крупа перебуває в СІЗО. А після суспільного розголосу та гучного скандалу влада прийняла рішення взагалі ліквідувати структури МСЕК. Їхні повноваження передадуть іншим органам.
Кейс 2: справа Гринкевичів
Наприкінці жовтня цього року остаточно завершилося розслідування по дуже резонансній справі Гринкевичів. 21 жовтня Офіс генпрокурора передав матеріали в суд.
Йдеться про львівського бізнесмена Ігоря Гринкевича, його сина Романа, а також кількох директорів пов’язаних підприємств. Цей кейс активно обговорювався ЗМІ та громадськістю в перші місяці 2024 року, хоча скандал стартував ще наприкінці грудня 2023-го.
Відомо, що Гринкевич-старший разом із сином та кількома іншими фігурантами займався бізнесом у Львові. Зокрема, одного дня він виграв тендер на державні контракти щодо постачання продукції в Міноборони. Вони мали забезпечити поставки військового одягу на потреби ЗСУ. Однак Гринкевичі та їхні поплічники налагодили інший «бізнес»: з поставок неякісного одягу, до того ж у менших об’ємах і за більшу ціну. Внаслідок цієї ситуації Міноборони понесло збитки на суму понад 1 мільярд гривень.
Наприкінці грудня 2023 року Гринкевич-старший намагався дати $500 тисяч хабаря слідчому Державного бюро розслідувань - за сприяння в поверненні майна, вилученого у підконтрольних йому компаній під час раніше початого кримінального розслідування. Однак йому попалася чесна людина, і горе-бізнесмена затримали. А згодом у січні-2024 затримали і його сина Романа, який намагався незаконно виїхати з України. Всі фігуранти станом на зараз досі перебувають в місцях обмеження волі, тривають суди.
Кейс 3: корупція на крові (несправні міни та переплата в 90 мільйонів євро за постачання зброї)
Наприкінці осені-2024 стався скандал, розголос якому першими за всіх надали військові ЗСУ. Йдеться про неякісні міни калібру 120 мм, які не вибухали і не долітали до ворожих позицій. Проблема стосувалася ледь не всього фронту: від Курської області до Курахово на Донбасі.
Бійці скаржилися, що міни, які їм поставило одне з підприємств «Укроборонпрому», не розривалися, застрягали у стволах мінометів або просто падали поруч із ним при вистрілі. Окрім цього, в деяких боєприпасах при розборі знаходили вологий та вогкий порох, який, авжеж, у такому стані геть не підходить для ведення бойових дій.
Почалося внутрішнє розслідування в оборонних структурах. ДБР відкрило кримінальну справу. Однак в ЗМІ практично не просочуються жодні подробиці стосовно кількості несправних снарядів чи конкретних імен посадових осіб, які відповідальні за такі поставки. Ситуація стосується питань національної безпеки, тому розслідування таємне. Інформації про виробника мін також немає. Бійці ж не розуміють, як подібне взагалі могло статися – і це при тому, що ЗСУ і так страждають через брак боєприпасів, а Росія лише нарощує свій вогневий потенціал.
Ще один гучний кейс з останнього ж часу – переплата на суму щонайменше 90 мільйонів євро за закупівлю зброї у польської компанії PHU Lechmar. Ці дані оприлюднили журналісти та активісти, адже державні органи ігнорували ситуацію. Згідно з розслідуванням антикорупціонерів, Україна переплатила як мінімум 90 мільйонів євро (це понад 4 мільярди гривень) польській компанії PHU Lechmar. Ініціатором цього контракту, як повідомляють журналісти, був міністр оборони.
Подробиць стосовно даного скандалу в публічній сфері також не дуже багато. Все знову ж таки через секретність при державних оборонних закупівлях. Однак розслідувачі запевняють, що вже звернулися до правоохоронців та надали всі необхідні документи, які підтверджують факт злочинного правопорушення. Ведеться розслідування.
Кейс 4: генпрокурор-«турист» Костін та скандал з прокурорами-інвалідами
22 жовтня 2024 року генеральний прокурор України Андрій Костін подав у відставку. Ця історія тісно пов’язана з нашим кейсом під номером 1, а саме зі скандалом довкола корупції в МСЕК. Розслідування виявило, що серед «клієнтів» МСЕК було й чимало прокурорів з Офісу генерального прокурора. Сам Костін нібито не знав про всі ці випадки. А тому, після гучного розголосу та жорстких коментарів з боку президента Володимира Зеленського, подав у відставку.
Втім, Костін запам’ятався не тільки тим, що його підлеглі масово оформлювали собі фейкові інвалідності. З легкої руки користувачів соцмереж вже колишньому генпрокурору дали прізвисько «Турист». Все через те, що після 2014 року Андрій Костін щонайменше 11 разів відвідував Російську Федерацію. А за один лише 2023 рік він провів у закордонних відрядженнях 103 (!) дні.
Тобто поки переважна більшість українських чоловіків заперта в країні через неможливість виїхати, генеральний прокурор був відсутній на робочому місці та «гуляв» закордонням в середньому 2 з 5 робочих днів. Через це колеги, кепкуючи, навіть почали називати його «генпрокурор закордонних справ». А прості українці нагородили Костіна прізвиськом «Турист».
Кейс 5: справа Вербицького
Ще один скандал, і знову ж таки пов’язаний з генпрокуратурою та минулим кейсом. 29 жовтня очільника ОГПУ Андрія Костіна відправили у відставку рішенням Верховної Ради. А раніше завдяки розслідуванням команд UA.News і «Cхем» щодо недоброчесності, маніпуляцій і незаконного збагачення було звільнено й ексзаступника генпрокурора Дмитра Вербицького.
Наше видання неодноразово інформувало громадськість та правоохоронні органи про кейс Вербицького. Зараз його справою займаються НАБУ та НАЗК.
Так, Вікторія Вербицька, колишня дружина ексзаступника генпрокурора, під час шлюбу стала щасливою власницею елітної квартири в Туреччині за майже 4 мільйони гривень (приблизно 97 тисяч доларів). Антикорупціонери звернули увагу на те, що для нерухомості в турецькому курортному регіоні це аж надто скромна ціна. Реальна ж вартість такої квартири не менша за 250 тисяч доларів. Однак немає нічого неможливого, коли ти пов’язана зі впливовим чиновником прокуратури.
Сам Вербицький стверджує, що він чесна людина та ні в чому не винен. При цьому в НАЗК є докази щодо цього чиновника, які свідчать про його незаконне збагачення на майже 29 мільйонів гривень. Також Вербицького повʼязують із тиском на зернових трейдерів. Бонусом до всього цього у ексзаступника генпрокурора знаходили елітні автомобілі та шикарні квартири. Зараз же, аби бодай якось відбілити свою репутацію, Дмитро Вербицький вирішив зайнятися благодійністю, але розслідування UA.News вже довело абсолютну фейковість цієї ініціативи одіозного чиновника.
Кейс 6: ліквідація КРАІЛ і затримання Івана Рудого
Наприкінці листопада цього року стало відомо, що Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ) буде остаточно ліквідована. Її повноваження розділять між відомствами, до 1 квітня 2025 створять новий орган і визначено міністерство, яке формуватиме державну політику в сфері азартних ігор.
Весь недовгий шлях КРАІЛ – а комісія запрацювала лише в вересні 2020-го – був пов’язаний з постійними скандалами та корупційними звинуваченнями. Ми докладно аналізували це питання в наших матеріалах. Наприклад, в серпні 2021 року НАБУ і САП викрили в.о. керівника Євгена Гетьмана на хабарі у сумі 90 тисяч доларів. Його затримали якраз при отриманні грошей.
В березні 2022 року, коли вже місяць тривала повномасштабна війна з Росією, КРАІЛ видала ліцензію російський компанії 1хBet. Вже в листопаді комісія почала перевіряти всіх операторів азартних ігор стосовно їхніх зв’язків з РФ – і у багатьох ці зв’язки знайшлися.
Були й інші скандали. Наприклад, стосовно видачі ліцензії онлайн-казино ChampionClub. Чи стосовно радників у складі КРАІЛ: там опинилися досить сумнівні люди, багато хто мав як мінімум опосередковані зв’язки з РФ, і в цілому до окремих осіб правоохоронці мали немало питань. Через це склад консультаційно-експертної ради регулярно змінювався – і теж зі скандалами.
Врешті влада ухвалила рішення про ліквідацію КРАІЛ. А 18 грудня було затримано її керівника Івана Рудого. Чоловіка підозрюють у співпраці з Російською Федерацією. При цьому до того, як очолити сумнозвісну комісію, Рудий встиг відвоювати добровольцем в АТО, отримати поранення та офіційний статус ветерана бойових дій.
Джерела нашого видання стверджують, що Рудий пов’язаний з низкою корупційних порушень. Зокрема, він давав та зберігав ліцензії беттінговим компаніям з російським походженням – навіть при тому, що СБУ надавала документи стосовно їхніх зв’язків із країною-агресоркою. Окрім цього, при обшуках в чоловіка знайшли велику кількість заборонених наркотичних речовин.
Станом на зараз триває слідство. Через тяжкість обвинувачення Рудий навіть не має права вийти під заставу.
Номер 7: корупція в ТЦК
Лише по одній темі «корупція в ТЦК» можна написати не те що статтю, а цілу дисертацію. Однак ми обрали один гучний випадок – який, втім, сповна демонструє саму суть всієї цієї системи. Це гучний скандал довкола Бориспільського та Бучанського ТЦК. Їхніх голів затримали в серпні, а при обшуках знайшли понад мільйон доларів готівкою.
За даними слідства, керівники вищезгаданих військкоматів організували традиційну схему ухилення військовозобов’язаних від мобілізації. Вони забезпечували виготовлення підроблених медичних документів, які в подальшому слугували підставою для визнання військовозобов’язаних непридатними до військової служби та їх виключення з військового обліку.
Загалом при обшуках було вилучено понад 1,1 мільйона доларів готівкою. Гроші ховали повсюди, в тому числі й під стріхою даху. Окрім цього, у воєнкомів знайшли велику кількість зброї. Наразі триває слідство.
Чому в Україні так багато корупції
Вище наведені лише сім особливо гучних справ і кейсів року, що минає. Насправді ж подібних випадків тисячі. Журналісти ж, як правило, звертають увагу лише на найбільш масштабні та обговорювані ситуації.
Правоохоронні органи, митниця, ТЦК та СП, армія, Верховна Рада, лікарні та МСЕК, вищі навчальні заклади – усюди є свої корупціонери, проти яких відкривають десятки, а то й сотні справ. Але тисячі й тисячі все одно уникають покарань, а деякі схеми навіть ніколи не розкриваються. Через що держава втрачає мільярди доларів коштів, які просто зникають у корупційній «вирві».
Чому таке досі відбувається в нашій країні? На це питання можна відповідати дуже довго, а сама відповідь буде коливатися в межах тем від політики й права до філософії та навіть онтології. Однак, мабуть, головний висновок такий: в нашій державі так багато корупції через те, що корупція в нашій державі – це просто соціальна норма.
І це стосується всіх. Про те, що «всі крадуть» чи «всі беруть», знає все суспільство. Цим фактом не здивуєш нікого: від малої дитини до старенької бабусі. А якщо це роблять «всі», то отже це нормально. Або, може, і ненормально, але «як є». І скільки з цим не борися, корупції стає лише більше.
Тому посадовці, від лікаря в сільській поліклініці до голови обласної МСЕК, від звичайного воєнкома до міністра, від чиновника третьої ланки до депутата, в буквальному сенсі йдуть на цю роботу, аби брати хабарі. А звичайні громадяни воліють мати можливість ухилитися від служби, не платити податки, «вирішити питання» з чиновником чи поліцейським, «прилаштувати» дитину в навчальний заклад, тощо. І допоки все це в головах українців буде «нормою», бо «так роблять всі» - доти й виникатимуть все нові й нові корупційні скандали та викриття.
Микита Трачук