Як зсередини виглядає служба в ТЦК
За останні півтора року конфлікт навколо мобілізації в Україні досяг критичної межі.
Про це пише Українська Правда.
Вбивство військовослужбовця Олександра Сикальчука на заправці в Пирятині та нещодавні скандали з корупцією в Одесі стали символами глибокого розколу між цивільними та тими, хто носить форму.
Протистояння набуло загрозливих масштабів: за час повномасштабної війни зафіксовано 619 нападів на військових, три з яких стали смертельними.
Хто служить у територіальних центрах
Структура ТЦК складається з військовослужбовців та цивільних працівників. Військовий блок поділяється на три частини: керівництво, штаб та рота охорони.
Начальників призначає оперативне командування, і саме вони визначають «клімат» у підрозділі — від професійної журналістської етики до авторитарного тиску.
Штаб займається рекрутингом та паперовою роботою. Ключовою фігурою тут є оператор системи «Оберіг», який має право присвоювати статус «у розшуку».
Більшість штабістів — це мобілізовані фахівці з юридичною чи технічною освітою, які часто вважають таку службу в тилу «везінням», хоча й стикаються з величезним моральним тиском.
Групи оповіщення: найнебезпечніша робота
Рота охорони — це переважно військові, які перевелися після поранень. Саме вони виходять на вулиці у складі груп оповіщення.
Хоча за законом місцева влада має допомагати з врученням повісток, на практиці старости та голови громад часто самоусуваються, побоюючись помсти сусідів. «Ми не хочемо, щоб нам потім хату спалили», — цитують їх військові.
Робота в групах оповіщення є виснажливою: екіпажі починають зміну о 6-й ранку. Через масову втечу від обліку та численні (часто фіктивні) бронювання, ефективність роботи падає.
Якщо раніше вручали десятки повісток на день, то зараз бувають дні з нульовим результатом. При цьому плани мобілізації від Генштабу залишаються обов'язковими до виконання.
Корупційні схеми та право на насильство
На жаль, влада над долями людей породжує зловживання. У деяких ТЦК діють схеми «відмазування» за гроші.
Оператори реєстрів можуть «забути» внести людину до списку розшукуваних, а конвоїри — організувати «втечу» мобілізованого дорогою до навчального центру за винагороду в кілька тисяч доларів.
«Коли бронювання має торговий агент, який продає «Мівіну», це як мінімум викликає сміх», — зазначають герої матеріалу.
Величезна кількість власників елітних авто з раптово набутими групами інвалідності лише підсилює відчуття соціальної несправедливості, що стає головним пальним для конфліктів на вулицях.
Військові ТЦК часто почуваються покинутими державою. Вони не мають зброї для самозахисту від агресивних цивільних, але зобов'язані виконувати план під загрозою відправки на передову.
«Держава не дала тобі жодного інструменту мобілізації, жодного права себе захистити», — констатує один із героїв.
Зараз ТЦК перетворилися на структуру, яку ненавидять усі: і цивільні, які бояться призову, і фронтовики, які бачать корупцію в тилу.
Без системних змін у законодавстві та викорінення «липових» бронювань, цей кровоточивий розкол у суспільстві лише поглиблюватиметься, ставлячи під загрозу обороноздатність країни.
Омбудсмен назвав регіони, де найбільше порушень з боку ТЦК
Служба безпеки України 21 квітня затримала військовослужбовців одного з районних територіальних центрів комплектування та соцпідтримки в Одесі.
Повідомляється, що затримання представників ТЦК відбувалось на вулиці Балківській із переслідуванням та пострілами.
