Спікер парламенту Стефанчук підтвердив те, про що я говорив пару місяців назад: готується про всяк випадок спеціальний закон про вибори у пост-війну.
Але від себе додам: він готується не в стінах Ради, а на Банковій.
Ну і нещодавно «Социс» вирішив порадувати нас черговими цифрами, але саме електоральних рейтингів під час війни. Що власне викликало хейт в бік соціологів серед медіаспільноти: мовляв, про які передвиборчі рейтинги йде мова під час гарячої війни та масованих атак?
Цифри дуже умовні насправді, адже інші, більш ґрунтовні та закриті дослідження, показують трохи іншу картину. Але тут кожний «сам собі режисер». Якщо цифри закарбовуються в масову свідомість – значить так треба. Комусь.
Що помітно в дослідження «Социса»?
1. Втрата політичної динаміки росту у Залужного, певна стабілізація очікувань від його персони, тренд на відсунення його з поля активного медіапорядку денного. Хоча за умов моделювання другого туру Залужний перемагає Зеленського. На парламентському рівні Залужний виривається значно вперед у порівнянні із Зеленським.
Зрозуміло, що це станом на зараз, коли суспільна свідомість черговий раз перебудовує сприйняття кривавої війни під впливом фрустрації нереалізованих очікувань на мирне врегулювання.
2. Дуже цікава електоральна статистика щодо другого вибору кандидата, якщо перший вибір громадянина не буде присутній у бюлетені. Дослідження показує більший потенціал зростання у Залужного, Буданова, Білецького, Прокопенка. Всі мають військовий бекграунд. Це означає, що при правильній медіакампанії їх електоральні шанси можуть і будуть зростати.
3. Опитування показує, що у Порошенка, Тимошенко, Бойка та Кличко особливо немає електоральної основи для росту та розширення. Вони «застигли» в нішових пластах і хіба що великі медіакампанії (арешт Порошенка чи піарний креатив ЮВТ) могли б трохи наскребти по засіках.
4. Відбувається кристалізація або «зчіпка» політичного поля Разумкова, Білецького, Притули, Гончаренка. Це – результат їх медіастратегій по позиціонуванню. У когось це поїздки по регіонах та спілкування із цільовими аудиторіями, у когось хайпові меседжі (ТЦК, чутки в політикумі), у когось – білбордова активність та інтерв'ю в Youtube тощо.
Що цікаво, у умовних партій Буданова, Білецького, Прокопенка, Притули парламентський рейтинг навіть трохи більший, ніж персональний на президентських (ця тенденція не діє у Разумкова). Це означає, що масовий виборець не уявляє їх президентами, однак не проти побачити їх в Раді для балансу.
Олег Постернак
