«Юрист», адвокат, військовослужбовець
Тисячі українських адвокатів сьогодні на фронті. Їхні свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю зупинені згідно статті 7 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адже військова служба несумісна з наданням правової допомоги.
Логічно, що разом із можливістю вести справи зупиняється й право брати участь в адвокатському самоврядуванні. Тобто голосувати на конференціях регіонів, обирати чи бути обраним до рад адвокатів, до ВКДКА, впливати на питання визначення стандартів професії.
Вартує сказати, що на початку повномасштабного вторгнення, коли точно було не до дотримання юридичних формальностей, Рада адвокатів України ухвалила рішення, яким рекомендувала не притягувати адвокатів до відповідальності за порушення принципу несумісності. Але те, що було виправданим у 2022 році, вже давно втратило актуальність. Мобілізація стала на воєнні рейки, а війна набула затяжної форми. Мобілізовані адвокати — вже лише військовослужбовці, які безумовно мріють повернутися до професії, але війна диктує свої правила.
Зрозуміло, що норма про несумісність писалася в мирний час і не передбачала, що адвокатів на війні буде аж настільки так багато. І якщо держава дозволяє військовослужбовцям голосувати на загальнонаціональних виборах навіть з окопу — хоча зрозуміло, що у воєнний час ніяких виборів бути не може — то в адвокатському самоврядуванні той самий військовослужбовець не може застосувати своє право голосу. Саме з причин несумісності.
І вже є випадки, коли адвокатам, які воюють, прямо вказувалося на такі причини. Наприклад, артилерист із Київщини, хотів узяти участь у конференції адвокатів дистанційно. Технічно це було можливо, хоча і зі складнощами через РЕБ та періодично зникаючий зв’язок. Але йому відмовили з аргументацією: «Ваше свідоцтво зупинено. Ви не є суб’єктом права участі». Теж показовими є слова адвоката, який служить у розвідці, він каже: «Я зараз захищаю державу, але розумію що з адвокатської професії мене виключили. Так, тимчасово. Але чому поки я тут ризикую своїм життям, хтось придумав, що може вирішувати долю адвокатури без моєї участі?».
Саме так, частина адвокатської спільноти та громадські активісти у цих надскладних умовах наполягають на негайному проведенні виборів до органів адвокатського самоврядування. Мовляв терміни повноважень давно спливли, система потребує оновлення, а відкладання лише консервує старі підходи. При цьому спосіб і форма проведення виборів, для них немає жодного значення, аби провести їх якнайшвидше.
Але цікаво, чи розуміють агітатори за вибори, що якщо їх провести негайно, то тисячі адвокатів-військовослужбовців залишаться поза процесом?
Ще більш цікаво поставити це питання Іллі Костіну. Адвокату із Києва, члену правління Асоціації правників України, та діючому військовослужбовцю Міністерства оборони України. Його адвокатське свідоцтво зупинене, але це не заважає йому бути одним з найактивніших апологетів проведення виборів негайно. Втім, якби вибори були б сьогодні Костін просто не зміг би взяти в них участь.
То навіщо це йому? Звичайно можна припустити, що він тут займається самопожертвою, просуваючи ідею виборів, але знаючі, що сам не візьме в них участь. Проте, більше ймовірним видається сценарій, при якому Костін виконує замовлення людей, які пообіцяли йому після демобілізації і посади, і можливості, і перспективи. А можливо Костін сподівається і сам якимось хитрим чином взяти участь у виборах, врешті в окопі він не сидить, а займає теплий кабінет десь в Міноборони.
Але ось про що Костін, і подібні йому забувають, чи не беруть до уваги. Мобілізований адвокат все одно залишається правником, якому нічого не завадить поставити під сумнів легітимність таких виборів, якщо вони все ж таки відбудуться без участі адвокатів-військових.
І якщо відверто, то добре якщо Костін просто не враховує таку можливість. Добре, тому що це лише свідчить про його низку компетентність як юриста. Гірше, якщо він точно знає що так і буде, а значить всі його дії та ініціативи цілеспрямовано ведуть адвокатуру до хаосу.
Мобілізовані адвокати у більшості своїй сумлінно виконують покладені на них завдання із захисту України, на цьому зараз сконцентрований їхній світ аж до закінчення війни. То спросіть себе, чи справедливо за їхньою спиною гратися у вибори в Адвокатурі, одночасно залишаючи їм можливість бути лише німими спостерігачами?
