У центрі дискусій про мир в Україні вже досить давно знаходиться ідея припинення вогню по лінії фронту. І європейські партнери, і українська сторона традиційно пропонують в ідеалі зафіксувати розмежування саме за поточним розташуванням сил, заморозивши таким чином бойові дії по фактичній лінії зіткнення. Однак проблема в тому, що саме поняття «лінії фронту» дедалі більше втрачає будь-який сенс у воєнному вимірі.
Масове застосування БПЛА розмило класичну структуру поля бою й породило нове явище — «кілл-зону». Йдеться про технологічно насичену «смугу смерті», де неможливо провести чітку межу між власними та ворожими позиціями. Рої дронів створили нову конфігурацію війни, у якій фронт перестав бути лінійним, як це було раніше, а будь-яке переміщення, постачання та навіть медична допомога стали надзвичайно складними.
Що ж являє собою ця кілл-зона, чому класична лінія фронту вже відходить у небуття та чи існують способи протидіяти цьому процесу? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Що таке кілл-зона
Якщо на початкових етапах повномасштабної війни безліч аналітиків та експертів порівнювали ситуацію в Україні з позиційною війною на кшталт Першої світової, то сьогодні такі аналогії остаточно втратили свою релевантність. Ідея фронту як неперервної лінії траншей, мінних полів і ешелонованої оборони більше не відповідає реаліям. Замість неї утворилася широка «сіра» смуга у 15-20 кілометрів — власне, та сама «кілл-зона», де домінують безпілотники, що ведуть розвідку, знищують противника та коригують вогонь.
Цей простір не має чітких меж, тому що дрони здатні діяти по всій глибині тактичної зони. Вони фіксують найменший рух техніки, груп піхоти чи логістичних колон. Транспортні засоби здебільшого можуть доїхати лише до відстані в 5-6 кілометрів від передових позицій. Далі військовим доводиться рухатися пішки, використовуючи найменші нерівності рельєфу, зелені насадження, руїни будинків чи інші об'єкти, які дають бодай мінімальне укриття від візуального контролю з повітря. І весь цей час дрони противника полюватимуть на тебе.
У медицині ситуація ще драматичніша. Евакуаційні групи часто не можуть фізично дістатися до поранених: будь-яка машина, що наближається до району бою, ризикує бути виявленою та миттєво ураженою FPV-дроном або артилерією, коригованою з повітря. Це збільшує смертність серед поранених, які могли б вижити за умов швидкого доступу медиків, і ставить під питання ефективність традиційної військової медицини як такої.
Утримання позицій також стає дедалі складнішим. Навіть добре укріплені споруди втрачають значення, якщо дрони цілодобово «висять» над місцевістю, коригують артилерію, завдають точкових ударів або скидають боєприпаси з точністю у кількадесят сантиметрів. Статичні оборонні системи дедалі частіше прориваються не масованими атаками механізованих частин і піхоти, як у минулих війнах, а дрібними мобільними групами, що здійснюють інфільтрацію у проміжки між спостережними зонами чи в моменти тимчасового приглушення роботи БПЛА завдяки РЕБ.
Таким чином, сьогодні замість чіткої лінії фронту існує розмита, рухома, безперервно змінна кілл-зона. Це простір взаємного полювання дронів і малих штурмових груп, де неможливо провести чітку географічну межу між лініями контролю сторін. У цій кілл-зоні відбувається більшість боїв, і саме вона визначає сучасний характер війни в Україні.
Ситуацію ускладнює той факт, що кілл-зона фактично позбавляє бойові дії класичної логіки фронту і тилу. Логістика, що мала б працювати на відносно безпечній відстані, тепер перебуває під постійним ризиком; командні пункти змушені постійно переміщатися, і навіть 15-20 кілометрів вглиб не гарантують безпеки від розвідувальних і ударних БПЛА противника.
Кілл-зона створює новий тип поля бою, де домінують не великі маси піхоти чи бронетехніки, а сенсори, засоби спостереження, алгоритми виявлення цілей та мобільні платформи з дешевими та напрочуд ефективними засобами ураження. Це — та сама технологічна революція, про яку багато казали і яка змінила не лише тактику, але й стратегію війни.
Кілл-зона БПЛА: методи протидії
Військові експерти та самі бійці ЗСУ одностайні: швидкого вирішення проблеми кілл-зони сьогодні не існує. Жодна армія світу поки не виробила цілісної доктрини, яка б дозволила захищати великі території в умовах постійного повітряного моніторингу дрібними та дуже дешевими платформами. Оборона, що спиралася на густу присутність піхоти та ешелоновані укріплення, тепер стає майже неможливою — бо велика концентрація людей означає великі втрати.
Класичні теорії оборони також дають збій: вони передбачали наявність чітких рубежів, структурованих резервів, стабільних ліній зв’язку і вогневу асиметрію. Натомість сьогодні противник легко руйнує комунікацію між тактичними групами, глушить зв’язок, за потреби «відрізає» передові підрозділи від командування й уражає операторів БПЛА, без яких оборона стає «сліпою».
Проте вже зараз формуються кілька напрямів протидії кілл-зоні.
Перший — максимальне посилення систем радіоелектронної боротьби. РЕБ здатна знижувати ефективність ворожих дронів, змушуючи їх втрачати координати, летіти в іншу сторону або просто падати. Це створює локальні «вікна можливостей» для просування піхоти, евакуації поранених або підвезення боєприпасів. Але проблема в тому, що системи РЕБ мають обмежений радіус дії, вони дорогі, потребують професійної підготовки для використання та часто стають пріоритетною ціллю для противника.
Другим напрямом протидії кілл-зоні є створення мережі мобільних укриттів і багатошарової системи маскування. Армії обох сторін уже експериментують з потужно броньованою технікою, легкими наземними платформами прикриття та маскувальними сітками нового покоління, адаптованими під спектральні параметри камер дронів. Усе це дозволяє хоча б частково зменшити видимість і підвищити відсоток виживання піхоти.
Третій напрям — максимальне розосередження сил та розвиток автономних малих груп. Замість великих підрозділів, які легко виявити й знищити, на передовій дедалі частіше працюють дуже малі маневрені групи (іноді по 2-3 бійця), здатні самостійно вести бій, коригувати вогонь та загалом діяти без чіткої прив’язки до оборонних рубежів.
Четвертий напрям — масовість власних безпілотних систем. Найефективнішим засобом захисту від ворожих дронів виступає насичення неба своїми БПЛА. Рій протистоїть рою, створюючи перманентну конкуренцію у повітрі. Чим більше власних дронів — тим менше шансів противника діяти непоміченим. У перспективі Україна може рухатися до моделі суцільного «дронового поля», де кожен сектор фронту покритий розвідувальними і ударними БПЛА, а також засобами РЕБ.
Існують і інші теоретичні підходи. Наприклад, перехід до глибоко децентралізованої оборони, у якій немає традиційної лінії. Замість цього формується система точкових опорних пунктів, що взаємодіють через адаптивні канали зв’язку та постійно маневрують. Щось подібне використовує ізраїльський ЦАХАЛ, хоча й в куди менш екстремальних умовах: ніякого домінування у дронах ХАМАС та інші противники Ізраїля не мають.
Врешті, перспективним залишається розвиток автономних систем виявлення БПЛА, локальних міні-РЕБ, пристроїв для індивідуального маскування та датчиків наближення дронів для кожного бійця. Це дозволить знизити уражуваність і збільшити час реакції.
Але всі ці ідеї поки що не дають цілісного рішення. Кілл-зона є прямим наслідком технологічної революції, і боротьба з нею потребує створення нових військових доктрин — а це завдання на роки, якщо не десятиліття. Станом на зараз же проблема кілл-зони залишається невирішеною.
Думки експертів
Військовий експерт Олександр Кочетков каже, що ідея про припинення вогню по лінії фронту — все ще актуальна, «вічна» ідея для завершення будь-якої війни. Однак в наявних умовах класичне розведення вже не допоможе: воно повинно бути більш масштабним через наявність кілл-зони.
«Створення зони розділу воюючих сторін — це доволі стала і відома практика. Скільки існує людство, стільки воно, на жаль, і воює, і стільки існує цей сценарій зупинки бойових дій по лінії розмежування. Але з появою дронів війна настільки змінилася, що тут вже потрібні інші підходи. Зона розведення має бути такою, аби звичайними засобами бойових дій неможливо було дістати противника. Зазвичай йдеться про артилерію, тобто розведення робиться приблизно на 20 кілометрів. Але зараз через наявність дронів має йтися про розведення сторін хоча би на 40 кілометрів. Конкретно на Донбасі, згідно з новими мирними планами, взагалі має утворитися демілітаризована зона — якщо, звичайно, ЗСУ виведуть у підсумку. Тобто 40 кілометрів як мінімум, таке повинно бути розведення. Контроль треба забезпечувати за допомогою розвідувальних дронів. Тобто єдиний варіант боротьби з кілл-зоною в контексті припинення вогню, якщо воно взагалі станеться — це значне розведення ворогуючих армій, не менше ніж на 40 кілометрів одна від одної», — впевнений Олександр Кочетков.
Схожої думки дотримується військовий експерт та боєць ЗСУ, командир підрозділу розвідки Денис Ярославський. Він вважає, що сьогодні вже не існує такого поняття, як «класична лінія фронту». А єдиний вихід — це масштабне розведення військ у випадку припинення вогню.
«Поняття «класичної лінії фронту» більше не існує. Лінія фронту зараз розширена в середньому до плюс-мінус 20 кілометрів. Дрони на оптоволокні контролюють цю дистанцію. Ми здатні візуально контролювати до 40 кілометрів лінії фронту в глибину. Сама лінія фронту нікуди не поділося, вона тепер просто стала значно ширшою. Якщо в період попередніх війн (Першої, Другої світової), та навіть у нас в період з 2014 по 2022 рік лінія зіткнення була до 200 метрів, ефективно працювали снайпери, то сьогодні вона радикально інша. Професія снайпера взагалі пішла в небуття. Заморозка по лінії фронту може містити в собі розведення військ і залишок «кілл-зони» взагалі не під ким. Взагалі. Але в цю зону потрапляють і міста: Вовчанськ, Куп'янськ, Часів Яр — все це «кілл-зона». В неї входять і населені пункти. Способів боротьби з цим сьогодні не існує. Небо буде «дзижчати» постійно, і це вже нікуди не подінеться», — зазначив Денис Ярославський.
Резюмуючи, сучасне поле бою вже перестало бути лінійним. Те, що колись називалося «лінією фронту», тепер існує радше як умовна конструкція — зручна для політичних переговорів, але майже не адекватна реальності. Насправді фронт являє собою широку кілл-зону, яка постійно рухається, змінюється та не піддається точній фіксації.
Тому сама ідея припинення вогню «по лінії фронту» є значною мірою ідеалістичною. З визначенням такої лінії виникнуть серйозні суперечки — і не лише політичні, а й суто технічні.
Кілл-зона — це не тимчасове явище, а нова реальність війни. І саме вона визначатиме політичні, дипломатичні та військові можливості в найближчі роки.
