Сьогодні, 24 серпня виповнюється шість місяців з початку масштабного вторгнення російської федерації в Україну. За цей час спосіб і характер життя більшості українців та країни кардинально змінилися. Головним здобутком стала зупинка просування ворога територією і звільнення Збройними силами сотень населених пунктів, що триває донині, а також адаптація життя українців до нових воєнних соціально-економічних реалій.
У день 31-шої річниці проголошення Незалежності України, інтернет-видання Ua.News звернулося до військових і політичних експертів з проханням прокоментувати головні досягнення і прорахунки в протистоянні агресору, спробувати окреслити терміни завершення війни та повної деокупації захоплених ворогом територій, а також відмітити ключові зміни, тенденції і процеси, що відбулися у країні за піврічний термін протистояння загарбникам.
Головним досягненням шести місяців війни є той факт, що Україна досі існує, як незалежна держава і як нація, оскільки путін неодноразово публічно озвучував намір знищити їх, зазначив в ексклюзивному коментарі Ua.News генерал-лейтенант, заступник начальника Генштабу ЗСУ у 2006-2010 роках Ігор Романенко.
Експерт нагадав, що на момент широкомасштабного вторгнення, угруповання російських військ за кількістю втричі перевищувало кількість Збройних сил України. Попри це, зазначив він, українські захисники ліквідували вже третину елітних військ і п’яту частину загального угруповання супротивника, а також продовжують успішно оборонятися і звільняти населені пункти.
Водночас, аналітик констатував низку прорахунків у підготовці до вторгнення, що ускладнило ефективне протистояння агресору, особливо на першому етапі війни.
«У населених пунктах пізно сформували територіальну оборону. Вже усвідомлюючи, що війна неминуча, влада не вирішувала питання закупівлі у достатній кількості важкого озброєння, ракетної зброї та підготовки систем протиповітряної оборони, хоча така можливість була. Цього не відбувалося тому, що у наших державних і силових структурах було чимало агентів росії. Плюс, на державні процеси суттєво впливали олігархічні угруповання, які займалися особистим збагаченням, а не підвищенням безпеки держави»
військовий експертВагому заслугу в успішному протистоянні агресору, експерт пов’язує із військовою допомогою західних партнерів України. Водночас, на думку аналітика, ця зброя надається таким чином, щоб ЗСУ не могли одержати рішучу та швидку перемогу.
«Наші союзники побоюються, що ескалація війни в Україні може призвести до ударів росіянами тактичною ядерною зброєю або втягування у війну блоку НАТО. Тож постачання зброї відбувається так, аби не дозволити розвинути та підвищити потенціал ЗСУ до необхідного для остаточної перемоги рівня. Україні сьогодні вкрай потрібні зенітні ракетні комплекси Patriot, здатні збивати не лише крилаті, а й балістичні ракети. Не завадили б і сучасні винищувачі F-35, але Захід нам їх не дає, причому не хоче давати навіть винищувачі F-15 та F-16 покоління 4+. Польща обіцяла нам літаки, а Іспанія – німецькі танки Leopard. Однак ці ініціативи були призупинені, передусім США та іншими країнами Європи, зокрема Німеччиною та Францією»
Говорячи про перспективи завершення війни, експерт погоджується з думкою американських експертів, що повна деокупація України до кордонів 1991 можлива уже навесні 2023 року. Однак для цього, вважає аналітик, західні партнери мають передати нашій країні вчетверо більше озброєнь від уже наданого на сьогоднішній день обсягу. Ігор Романенко уточнив, що на сьогодні лише у ствольній артилерії та системах залпового вогню, російська армія перевершує ЗСУ в п’ять разів.
Консолідація світу і втримання економіки
Головне досягнення шести місяців війни – зупинка просування російського агресора і перехід до фази часткового контрнаступу Збройних сил, заявив в ексклюзивному коментарі Ua.News Співголова Громадської ініціативи «Права Справа» Дмитро Снєгирьов.
Експерт нагадав, що західні партнери давали Україні максимум тиждень протистояння перед тотальною капітуляцією, але наша країна встояла і на сьогоднішній день ЗСУ утримують під контролем понад 80% території.
«Нинішню військову кампанію можна умовно розділити на три етапи. Перший етап, це пасивна оборона – з лютого по березень, другий етап – активна оборона – з квітня по липень, і третій етап – це нинішній частковий контрнаступ ЗСУ. Нам хоч і повільно, але уже вдається звільняти окуповані території – за шість місяців були звільнені понад тисяча населених пунктів. Крім того, провалилися плани другого етапу «спецоперації» рф – вихід на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей, який ще 27 квітня анонсував міністр оборони рф сергєй шойгу»
військовий і політичний експертДругим досягненням шести місяців війни, Дмитро Снєгирьов назвав консолідацію світової спільноти у відбитті російської агресії. Експерт нагадав, що якщо до початку широкомасштабного наступу, позиції країн Заходу щодо підтримки України, і взагалі відносин з рф, були неоднорідними, то сьогодні спостерігається злагоджена реакція цивілізованого світу проти агресивного вторгнення.
Третім досягненням піврічного опору України, співголова ГІ «Права Справа» назвав той факт, що російським спецслужбам не вдалося розколоти українське суспільство за мовними, релігійними і політичними ознаками – наш народ фактично одностайно, попри усі протиріччя, виступив єдиною силою проти загарбників.
Четвертим досягненням шести місяців війни, експерт назвав подолання недовіри країн Заходу щодо передачі Україні новітніх зразків технологічного озброєння.
«Після Дебальцевської операції 2015 року, до рук російських окупантів потрапили сучасні контрбатарейні радари. Відтоді США фактично поставили «на паузу» подальшу передачу Україні новітніх технологій та сучасного озброєння. Сьогодні Україна отримує найновіші зразки американських озброєнь і передових країн світу, що дозволяє ефективно протистояти російській агресії»
І останнім, п’ятим досягненням, Дмитро Снєгирьов назвав недопущення режиму «турбулентності» української економіки і часткове вирішення питання фінансової допомоги з боку країн Заходу. В цьому контексті експерт нагадав, що наразі розглядається питання надання Україні макроекономічної підтримки на загальну суму $10 мільярдів.
Затяжна виснажлива деокупація
Аналізуючи перспективи завершення війни, експерт не виключає, що Збройні сили вже до кінця поточного року можуть звільнити окуповані райони Херсонської та Запорізької областей. За його словами, для цього уже створені відповідні передумови: взята під контроль логістична складова – мости через річку Дніпро, – і придушена система протиракетної і протиповітряної оборони супротивника. Плюс, нанесені точкові удари по місяцях базування російської авіації на території АР Крим, які використовувалися для прикриття як просування російських військ, так і нанесення ракетно-бомбових ударів по Півдню.
При цьому Дмитро Снєгирьов зазначив, що наразі ЗСУ використовують тактику країн НАТО поступового звільнення окупованих територій, яка мінімізує втрати особового складу. Вона передбачає створення передумов для звільнення окремого населеного пункту, а опісля – проведення локальної наступальної операції. Таким чином, на території Херсонської області з мінімальними втратами уже звільнені 55 населених пунктів.
Крім того, зазначив аналітик, ЗСУ використовують для звільнення і російську тактику – взяття під контроль локацій постачання.
«Це ситуація, коли блокуються шляхи постачання боєкомплекту, паливно-мастильних матеріалів, усувається можливість вивозу поранених і проведення ротації. Росіяни застосували цю тактику під час боїв за Лисичанськ і Сєвєродонецьк. Аналогічну ситуацію ЗСУ створили сьогодні на правому березі Дніпра – російське угруповання опинилося перед загрозою тактичного оточення і відрізане від тилових баз постачання. Вибір простий – здаватися у полон, вплав форсувати Дніпро або намагатися відсунути ЗСУ на відстань, яка не дозволяє тримати під вогневим контролем логістичну складову»
Говорячи про масштаби звільнення окупованих територій, експерт нагадав, що Київ і стратегічні партнери офіційно підтримують вихід ЗСУ на кордони 1991 року, а не лише 24 лютого 2022. Практична реалізація деокупації, за словами аналітика, напряму буде залежати від переоснащення української армії новітніми зразками зброї.
«Нинішня війна – це війна технологій. Перемогти ворога у його переважаючих засобах ураження й особовому складі, можна лише за рахунок переваги у тактико-технічних характеристиках озброєнь. Тож активний контрнаступ ЗСУ на всіх напрямках почнеться тоді, коли Україні нададуть максимальну кількість засобів ураження – ствольну артилерію, реактивні системи залпового вогню, новітні винищувачі т.і. Очевидно, що російські окупанти намагаються максимально затягнути цю війну. Вони грають на виснаження, бо знають, що українська економіка поступається російській за обсягами ВВП і золотовалютних резервів. Тож зараз неможливо дати чіткий прогноз часових рамок звільнення усіх окупованих територій. А українцям слід готуватися до затяжного характеру військового протистояння»
Політика «заморожена» і сховалася у «бомбосховищі»
Шість місяців повномасштабної війни суттєво змінили не лише армію та економіку, а і формат внутрішньої політики та інформаційного середовища. Уся довоєнна внутрішня політика України відійшла на третій план і фактично «заморожена», зазначив в ексклюзивному коментарі Ua.News політолог Володимир Фесенко. Він нагадав, що сьогодні ми не бачимо прямих трансляцій засідань Верховної Ради і щоденних політичних ток-шоу, відсутні публічні дебати політичних партій на підконтрольних або дружніх їм телеканалах, оскільки політика «пішла у підпілля та закрилася од війни у «бомбосховищі»».
Крім того, зазначив експерт, війна змусила політиків зовсім інакше поводитися – зараз не прийнято напряму жорстко критикувати президента Володимира Зеленського, адже в умовах війни не час для політичних сварок і важливо зберігати консолідацію. Водночас, за словами аналітика, останнім часом ситуація на фронті стабілізувалася і почастішала опосередкована критика деяких людей з оточення глави держави та Офісу президента.
Ще однією вагомою ключовою тенденцією шести місяців війни, Володимир Фесенко назвав заборону проросійських партій.
«Деякі люди цих політсил фізично залишаються в Україні, а дехто з них засудили війну. Віктор Медведчук і Андрій Деркач арештовані, а «хтось ховається в батальйоні «Монако» за кордоном». Партії ОПЗЖ вже не існує, а серед її членів відбулося переформатування. Ця заборона та війна уже руйнують традиційний український політичний ландшафт, в якому проросійські сили були одним із головних полюсів. Після війни цього полюсу вже не буде, а буде зовсім інакша структура»
політолог«Залізний» рейтинг і нові лідери
Аналізуючи зміни політичних рейтингів за останні півроку війни, політолог зазначив, що тут «залізні» лаври першості належать президенту Володимиру Зеленському. Через його рішення залишитися в Україні після 24 лютого, він серйозно відірвався від інших політиків і сьогодні є лідером інформаційно-політичної монополії з рейтингом понад 80%. Експерт не виключив, що ситуація може змінитися після завершення війни, але «на сьогодні йому просто немає конкурентів».
Водночас, зазначив аналітик, суттєво зменшилися рейтинги головних опонентів Зеленського. За даними опитувань низки соцслужб, рейтинги Петра Порошенка та Юлії Тимошенко зменшилися у декілька разів - «за деякими опитуваннями, Порошенко на другому місці, а за окремими – навіть на третьому».
Крім того, зазначив Володимир Фесенко, почали зростати рейтинги людей, які стали інформаційно і політично помітними під час широкомасштабної війни.
«Безумовно, обговорюють феномен командуючого ЗСУ Валерія Залужного. Для тих, хто його знають, він авторитет і вже має своїх прихильників. Я думаю, що частина прихильників Порошенка перейшла на бік Залужного. Також, за деякими даними, зросли рейтинги Сергія Притули. Він і раніше був відомий, але скоріше у політичному секторі та як шоумен. Однак за ці шість місяців, Притула став досить відомим і потужним волонтером, фактично лідером волонтерського руху. За деякими опитуваннями, він входить до трійки лідерів президентських перегонів, а за деякими – навіть випереджає Порошенка й обіймає друге місце. Притула буде одним із нових лідерів на тому фланзі, де раніше був «Голос» - не виключаю, що з часом він навіть може стати новим «Вакарчуком»»
Крім того, зазначив експерт, з’являються нові фігури, які заявляють по свої політичні амбіції, як, наприклад, Олексій Арестович.
«Я поки що не перебільшую політичний потенціал Арестовича, але він теж уже демонструє власні позиції і буде помітною фігурою. Він людина талановита, яскрава, креативна, має свою умовну армію прихильниць. Однак він має і свої недоліки – помітні нарцисизм і певна «хлєстаковщина», що будуть поступово знижувати його політичний потенціал. Водночас, він сам каже, що залишається в команді президента і, як мінімум у найближчій перспективі, буде в ній грати. Щоправда, наразі невідомо в якій ролі. Також інформаційно помітним після вторгнення, став голова Миколаївської ОДА Віталій Кім. Не виключаю, що після війни, або на її завершальному етапі, таких людей можуть використати для оновлення президентської партії «Слуга народу»»
Підсумовуючи, Володимир Фесенко зазначив, що півріччя широкомасштабної війни кардинально змінило сам характер внутрішньої політики і звузило простір для внутрішньополітичної активності. За його словами, сьогодні простежуються деякі конфлікти, на кшталт історії з Вікторією Спартц або звільненням Івана Баканова та Ірини Венедіктової, а також жорстка критика на адресу Андрія Єрмака й Олега Татарова. Однак політолог вважає їх «політичними боями на «узбіччі», фактично на маргінесі».
росія вже програла війну, та є одне «але»
росія на змогла досягти жодної зі своїх політичних цілей, бо її армія не змогла повністю виконати жодну з поставлених задач, зазначив у своєму Facebook лідер Руху «Демократична Сокира», активіст і блогер Юрій Гудименко. Він нагадав, що агресор планував розгромити українську армію, окупувати або встановити блокаду Києва та обласних центрів сходу і півдня, посадити свій маріонетковий уряд на чолі з віктором януковичем, і змусити Захід підписати з ним «мирну угоду». Однак жодної з цих цілей досягнуто не було.
«Українці, яких до війни відверто лякала сама думка про повномасштабне вторгнення «другої армії світу», після перших днів боїв зрозуміли, що не так страшний чорт, як його малювали на російських телеканалах. А ще зрозуміли, що після ракет, літаків, десантів і танкових колон, боятися, в принципі, не має сенсу, адже втрачати уже нема чого. Чим можна було налякати українців після Бучі? Нічим. Страху не залишилося. Залишились біль, лють і бажання помсти. Те ж саме відчув і зрозумів весь цивілізований світ»
активіст, блогерБільше того, зазначив Гудименко, під час вторгнення, рф втратила майже усі можливості для політичного торгу. Він переконаний, що у москви на сьогоднішній день «відсутні «сильні ходи», усі карти на столі, окрім ядерної зброї, але й українці вже не реагують на цю погрозу, і світ прямо каже, що наслідки будуть швидкими і катастрофічними для екології у межах МКАД».
«росія вже програла цю війну. Але і ми ще не перемогли. Ми точно не програли, бо зберегли державність і незалежність, але до перемоги ще далеко»
