Внаслідок повномасштабної війни понад 2 мільйони дітей були вивезені за кордон родичами або одним із опікунів, ще десятки тисяч українських дітей були викрадені та насильно переміщені на інші території. Одним із основоположних міжнародних документів, присвячений проблемі повернення викрадених дітей є Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. Як на практиці працює ця Конвенція, чи існують зловживання документом та як їх побороти, а також які рішення виносять європейські суди щодо повернення дитини в Україну — в інтерв’ю UA.NEWS розповів Денис Ревта, адвокат Dynasty Law & Investment.
Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей створювалась задля впровадження ефективного міжнародно-правового механізму повернення дітей, які незаконно були вивезені за межі своєї країни або незаконно там утримуються. Україна приєдналась до угоди у 2006 році.
Денис Ревта: Метою Конвенції є забезпечення негайного повернення дітей, незаконно переміщених до будь-якої з Договірних держав або утримуваних у будь-якій із Договірних держав, що стало особливо актуальним з початку повномасштабного вторгнення.
Як на практиці працює процедура повернення дитини за цією конвенцією?
Денис Ревта: Практично процедура, передбачена Конвенцією, зводиться до того, що особа, установа або інший орган, які стверджують, що дитина була переміщена або утримується з порушенням прав піклування, може звернутися із заявою про допомогу у забезпеченні повернення дитини, після чого уповноважений орган в найкоротші строки (за загальним правилом – протягом шести тижнів) розглядає заяву скаржника та заперечення особи, яка здійснила переміщення дитини, та за результатами такого розгляду видає (або відмовляє у видачі) розпорядження про негайне повернення дитини в державу постійного проживання.
Які відомості потрібно вказати у заяві для повернення викраденої дитини? Якою мовою потрібно писати заяву?
Денис Ревта: У заяві скаржник викладає:
- вичерпну інформацію про дитину
- інформацію про своє право на піклування,
- Інформацію про особу, яка могла здійснити переміщення дитини та обставини, які порушують права піклувальника чи дитини.
До заяви додається довіреність представляти інтереси заявника уповноваженому центральному органу держави (як правило Мінюсту), в якій перебуває дитина.
Заява з додатками подається мовою оригіналу, з перекладом офіційною мовою держави перебування дитини.
Заява може бути подана як безпосередньо до Мін’юсту відповідної країни, так і до Мін'юсту України, який без зволікань передає її компетентному органу держави, в якій перебуває дитина.
Як відбувається процес повернення дитини?
Денис Ревта: Компетентний центральний орган (як правило Міністерство юстиції) держави перебування дитини, від імені заявника звертається до суду за місцем перебування дитини.
Суд направляє копії документів особі, яка здійснила переміщення дитини та дає строк на надання заперечень.
Після отримання відповідних заперечень, суд розглядає заяву та:
- видає розпорядження про негайне повернення дитини в державу постійного проживання;
- відмовляє у наданні такого розпорядження у випадках, якщо встановить, що:
- a) заявник фактично не здійснював права піклування на момент переміщення, або дав згоду на переміщення у тому числі мовчазну згоду;
- b) існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину
під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку.
За подання заяви, представництво заявника, розгляд заяви судом та видання розпорядження про повернення дитини жодна плата не справляється.
Поділіться практичними аспектами застосування конвенції громадянами України? Чи є випадки зловживань?
Денис Ревта: Стосовно практики застосування Конвенції щодо розгляду скарг громадян України з початку 2022 року, часто трапляються випадки зловживання вказаною процедурою з боку того з батьків, який залишився в України (частіше за все батька) та використовується як спосіб тиску на іншого з батьків (частіше за все матір дитини, яка з різних причин тривалий час не повертається в Україну разом із дитиною).
Хоча на практиці, у випадку, якщо дитина покидає Україну разом із матір’ю та за відсутності фактів порушення прав дитини в державі перебування, суди ЄС частіше відмовляють в наданні розпорядження про повернення дитини, зважаючи на необхідність виїзду з дитиною за межі України саме для забезпечення безпеки, сама процедура являється джерелом додаткового стресу та матеріальних витрат, оскільки заперечення суду надаються в письмовій формі та вимагають компетентної правничої допомоги адвоката держави перебування.
Які складнощі можуть виникнути у опікуна, який вивіз дитину за кордон, на етапі оскарження повернення дитини в Україну?
Денис Ревта: Головні труднощі - це мовний бар’єр та грошові витрати. Письмові заперечення приймаються судом мовою судочинства цієї держави, а обґрунтування заперечень потребує спеціальних знань щодо складання процесуальних документів. Надання правничої допомоги зі складання заперечень та представництва в суді здійснюється за рахунок особи, яка подає заперечення та не відшкодовується навіть у випадку визнання скарги про повернення дитини необгрунтованою.
Для підготовки відповідних заперечень необхідні:
- Документи, що підтверджують батьківство, опіку або наявність інших зв’язків із дитиною, що дають повноваження на виїзд із дитиною;
- Документальне підтвердження перетинання державного контролю в офіційному пункті пропуску;
Варто звернути увагу, що з 29 березня 2022 року діють зміни до Порядку перетинання державного кордону громадянами України, згідно якого, в період воєнного стану, виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків.
Дане положення (абзац 12 п. 2-3 вказаних Правил) для суду є підтвердженням наявності мовчазної згоди в розумінні Конвенції, оскільки другий з батьків має право подати письмові заперечення щодо виїзду дитини.
- Підтвердження умов проживання та розвитку дитини в державі проживання.
- У випадку, якщо постійне місце проживання дитини знаходиться на окупованій території чи в зоні активних бойових дій, надати підтвердження цього
- Відомості про наявність статусу біженця у дитини та особи, з якою вона проживає.
Які докази приймаються судами у питаннях, пов’язаними з вивезенням дитини?
Денис Ревта: Зважаючи на особливу важливість предмету розгляду, в процедурі оцінки доказів відсутній зайвий формалізм, тому суди приймають та оцінюють будь-які докази, які дозволяють вирішити скаргу по суті (у тому числі рішення українських судів, переписку між батьками, між батьками та дитиною та ін.)
Які рішення виносять європейські суди у спорах щодо повернення дитини?
Денис Ревта: Зважаючи на рівність прав батьків за українським законодавством, у випадку відсутності рішення суду про визначення місця проживання з одним із батьків, а також за наявності підтвердження виїзду дитини через офіційний пропускний пункт, за відсутності фактів істотного порушення прав дитини в державі перебування, на практиці суди відмовляють скаржнику в наданні розпорядження про повернення дитини.
Наскільки ефективне застосування Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей на практиці?
Денис Ревта: Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей є важливим та ефективним міжнародним інструментом, спрямованим на захист прав дитини та забезпечення її швидкого повернення до країни постійного проживання у випадку незаконного переміщення або утримання.
Однак практика застосування конвенції містить помітні недоліки, такі як:
- Ефективність міжнародних актів лише на території держав, що визнають та поважають міжнародне право. Відсутність інструментів тиску на держави, політика яких не передбачає поваги до міжнародних інститутів.
- Перетворення інструменту захисту прав дитини на інструмент вирішення конфліктів між батьками, що породжує додаткові моральні страждання та матеріальні витрати.
З метою забезпечення найбільш ефективного використання вказаного міжнародного інструмента для поновлення прав дітей, батьків та інших осіб, як мають право на піклування, участь у будь-якій стадії описаної процедури потребує компетентної правничої допомоги як в Україні так і за її межами.
