Днями у соцмережах поширилося фейкове повідомлення від імені міністра оборони Рустема Умєрова про нібито загибель українського конструктора БПЛА Андрія Гуменного. У Міноборони одразу ж спростували цю інформацію. А в самого Умєрова, як з’ясувалося, навіть не було аккаунту в телеграм-каналі, на який посилалися ЗМІ.
Це лише один миттєвий епізод інформаційної війни, свідками та учасниками якої стає кожен із нас щоденно, часто не усвідомлюючи із загрозами яких масштабів ми маємо справу.
Керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігор Соловей в інтерв’ю UA.News розповідає про те, як саме від початку «повномасштабки» змінилася стратегія та принципи інформаційної війни росії, як за допомогою ШІ пропагандистська машина Кремля поступово конструює паралельну інформаційну реальність, та як всьому цьому може протистояти Україна.
Як росія змінила стратегію інформаційної війни
Пропагандистська машина Кремля — цілісна система, яка роками напрацьовувала свою структуру, ієрархію, інформаційні матриці, алгоритми проникнення, механізми впливу. Як будь-яка система, вона змінюється, вдосконалюється, адаптується. І якщо ми говоримо про те, що російська пропаганда забезпечувала (і продовжує це робити) обгрунтування та інформаційний супровід тих дій, які здійснює керівництво рф, російська армія в реальному часі і просторі, то залежно від ситуації на фронті, міжнародній сфері, внутрішніх настроїв в середині федерації — змінюється і пропаганда.
На початку повномасштабного вторгнення пропаганда здебільшого була націлена на виправдання російської агресії проти України, створення умов для внутрішньої дестабілізації в середині українського суспільства, аргументації дій російської федерації у міжнародному вимірі.
У міру того, як плани Москви щодо швидкого знищення України дали збій, як розгорталася міжнародна підтримка та допомога нашій країні, як війна затягнулась, російська пропаганда адаптувалась до цих змін і нових ситуацій. Почала генерувати відповідні наративи, міфи, заповнюючи інформаційний простір необхідними моменту фейками та маніпуляціями.
Проте, це не означає, що російська пропаганди лише пасивно реагувала на відповідні зміни реальності. На жаль, ні.
Це можна сказати і про російську пропаганду. Кремлівські інформаційні міньйони аналізували наші помилки, сумніви, страхи, протиріччя, недоліки (а для будь-якого демократичного суспільства і суспільства, яке живе у стані війни — це, закономірні речі) та роздмухували і масштабували їх.
Прикладів тому чимало. Це ситуація і з напруженням між політичним керівництвом України та частиною військового командування, яке російська пропаганда підживлювала фейками та вкидами про «заколот генералів». Це намагання вживити наратив про «хороших рускіх», які не підтримують війну, але страждають від санкцій.
Це і масштабна дезінформаційна кампанія по зриву мобілізації, коли масштабувалися окремі реакційні ситуації з ТЦК, а у суспільство вкидалися наративи на кшталт «у нас війна не оголошена», «я маю статус людини, а не громадянина», «чому депутати не воюють» і таке інше.
Водночас російська пропаганда залишається «вірною» своїм «залізобетонним», базовим і ключовим наративам, з якими вона входила у повномасштабну війну з Україною на кшталт: «Україна — нацистська держава, а її керівництво — зграя радикалів, фашистів, наркоманів», «Українська держава — це штучне утворення і маріонетка колективного Заходу», «українці — це братній народ, який збився зі шляху і який необхідно «асвабадіть» і таке інше. Саме навколо цих та схожих наративів та субнаративів «танцює» у своїх змінах російська пропаганда, генеруючи нові інформаційні конструкти, які відповідають викликам часу та ситуації.
Як використовують ШІ в інформаційних атаках проти українців
Пропагандистські структури авторитарних країн, і росії — безумовно, дуже швидко зрозуміли, що технології штучного інтелекту (ШІ) — це інструмент, який одночасно спрощує і прискорює створення фальшивої інформації будь-якого формату (текст, фото, відео), дозволяє кратно збільшити обсяг та різноманіття дезінформації, здешевлює її виробництво. Тому в розрізі ШІ і пропаганди варто говорити і про силу впливу, і про його масштабність.
Яскравий приклад — саміт миру у Швейцарії у 2024 році, який ініціювала Україна. Напередодні заходу соціальні мережі вибухнули сотнями публікацій із відео та фото відомих людей з меседжами проти підтримки України. За кілька годин кількість публікацій, наприклад, у мережі Х, перевищила 100 тис. Були використані фейкові сторінки і зображення таких знаменитостей, як співака Елтона Джона, акторки Дженніфер Еністон, режисера Люка Бессона, футболіста Ліонеля Мессі. Селебреті нібито закликали не допомагати Україні, заявляли, що від такої допомоги Європа тільки втрачає. Окремі публікації набирали до 150-500 тис. переглядів. А це означало, що користувачі або цікавилися такою інформацією, або повірили їй. Як потім з’ясували фахівці, інформаційна атака була запущена російськими структурами із активним використанням штучного інтелекту.
Це приклад лише однієї атаки, і фактично — одного інструменту. Сьогодні пропагандисти за допомогою штучного інтелекту створюють тисячі сторінок у соцмережах, насичують їх історіями. Генеруються та швидко наповнюються «новинами» репліки відомих інформаційних ресурсів, копій офіційних сайтів державних і міжнародних структур.
Маніпуляційні наративи, які зараз поширюють через соцмережі
Перелік наративів, з якими працюють росіяни та їхні агенти впливу, залишається практично незмінним. Але кожен наратив відпрацьовується системно і безперервно. Серед ключових наративів — «незаконна / несправедлива мобілізація», «корумпована / некомпетентна / зацікавлена у війні влада», «некомпетентне військове командування», «зрада західних партнерів», «релігійні переслідування» тощо.
На початку року відбулося тимчасове коригування наративу про «поганих / зрадливих західних партнерів». Якщо до цього (у 2022-2024) суть наративу полягала в тому, що США і ЄС одночасно «наживаються на війні», «спровокували війну», «втручаються у справи України», «заважають досягти миру», то з січня (після інавгурації Дональда Трампа) наратив відкоригували: «Трамп намагається досягти миру шляхом домовленостей, а ЄС та глобалісти контролюють Володимира Зеленського і роблять все, щоб війна тривала».
Ціль просування цього наративу — не лише дискредитація українського політичного керівництва, а й руйнування довіри до європейських партнерів. Вкупі з паралельним провокуванням антиамериканських настроїв у результаті це мало б привести аудиторію до впевненості, що «Україну всі зрадили», «Україна залишилася сама». Тобто до деморалізації і фрустрації. Деморалізовані військові гірше воюють, деморалізовані цивільні уникають мобілізації і не допомагають війську і волонтерам (бо «все одно немає сенсу») — вигоди для Кремля очевидні.
Про еволюцію інформаційної війни і чи можна їй протистояти посиленням медіаграмотності
Інформаційна війна сьогодні є насправді тотальною, оскільки практично кожна людина має доступ до інтернету, а відтак — вразлива до інформаційних атак. Причому атакувати її можуть у дуже різний спосіб: через «вкиди» через псевдомедіа, через фейкові сторінки у соцмережах, через блогерів на Youtube або TikTok тощо. Це навіть можуть бути зловмисні акаунти у групах у Viber або Telegram. Фактично, сьогодні немає жодної онлайн-платформи, яка була б повністю захищеною від можливих втручань.
На жаль, ШІ вже став інструментом інформаційної війни. І мова не лише про згенеровані текстові і візуальні матеріали, які використовуються для пропаганди. Зараз російські спецслужби генерують величезні масиви дезінформації цілеспрямовано для того, щоб «згодувати» її великим лінгвістичним моделям на зразок ChatGPT і змусити їх поширювати російські наративи.
Підвищення медіаграмотності безумовно потрібне і необхідне — це частина базових життєвих компетенцій сучасної людини. Але однієї медіаграмотності недостатньо. Для того, щоб державі ефективно чинити опір у інформаційній війні, потрібно три головні складові:
- Створювати ефективні механізми блокування зловмисних інформаційних втручань.
- Створювати власний контент, наративи та інше — тобто формувати власне інформаційне поле.
- І нарешті третій блок — це медіаграмотність: навчити користувачів вже самостійно впізнавати інформаційні маніпуляції, які проникли через перші два фільтри, та давати їм відсіч.
Як простим користувачам соцмереж відрізнити фейк
Для того, щоб перевірити правдивість повідомлення, достатньо найпростіших прийомів, які доступні будь-кому. Перш за все, треба звертати увагу на джерело інформації. Якщо це первинне джерело (наприклад, офіційний сайт Державного бюро розслідувань або його автентична сторінка у соцмережі), значить такій інформації можна довіряти.
Якщо інформація дійшла до користувача через вторинне джерело, потрібно зважати, наскільки воно заслуговує довіри. Журналісти авторитетних видань зазвичай коректно передають інформацію і завжди вказують посилання на її первинне джерело (наприклад, повідомлення ДБР). Для того, щоб було легше зорієнтуватись у інформаційному просторі, Інститут масової інформації щороку укладає «білий список» медіа, які працюють відповідально.
Якщо вторинне джерело інформації не входить до «білого списку», або матеріал не містить посилання на першоджерело, це вже привід зробити самостійний фактчекінг — пошукати, чи є ця інформація на офіційних сторінках державних органів (ДБР, СБУ, Генпрокуратури, Нацполіції тощо) чи публікували її перевірені медіа. Якщо цього немає, значить перед нами з високою ймовірністю фейк.
Втім, треба пам’ятати, що фейки — не єдина загроза. Дуже часто в рамках ворожих інформаційних операцій поширюється правдива інформація, проте вона подається у маніпулятивному контексті, щоб підштовхнути аудиторію до висновків, які відповідають військово-політичним цілям росії.
Наприклад, російські ботоферми агресивно «розганяють» кожний випадок викриття корупції у ТЦК. Фактично, такі новини свідчать, що з корупцією борються, зловмисників викривають, а «схеми» руйнуються. Але ботоферми переповідають ці новини у маніпулятивному ключі: мовляв, мобілізація — це суцільна «схема» для збагачення працівників ТЦК, що «війна лише для бідних», що ТЦК — це нібито «бандити у формі» і таке інше. Це робиться для того, щоб зірвати мобілізацію і послабити обороноздатність України. Тому потрібно зважати не лише на правдивість чи неправдивість конкретного повідомлення, але й на спосіб його подачі, на меседжі, які супроводжують це повідомлення.
Читайте також:
Аналіз дезінформаційних атак: сім фейків 2025 року, які сколихнули Україну
