Події, що відбулися 5 лютого в стінах Європейського парламенту в Брюсселі, стали своєрідним вододілом в українській дискусії щодо реформи правосуддя. Презентація звіту американської аналітичної мережі Armada Network щодо стану української адвокатури під час війни мала б стати топ-темою для всіх, хто опікується питаннями євроінтеграції та верховенства права. Натомість українське суспільство стало свідком дивовижного феномену: разючого контрасту між глибокою аналітикою з боку незалежних західних і українських фахівців та глухою «змовою мовчання» з боку тих, хто звик монополізувати право на реформи в Україні.
Аналіз українського інформаційного простору після публікації звіту (до авторів якого, зокрема, увійшов екс-конгресмен США Грегг Гарпер) демонструє парадоксальну картину. Звіт, який жорстко, але об'єктивно оцінив ситуацію навколо Національної асоціації адвокатів України (НААУ) та спроби втручання в її незалежність, викликав жваве обговорення серед політологів, незалежних юристів та публіцистів. Водночас так званий «грантовий сектор», який зазвичай миттєво реагує на будь-які європейські «тілорухи», обрав тактику тотального ігнорування. Відвертих критичних публікацій, які б по суті (з фактами та аргументами) спростовували висновки Armada Network, в інформпросторі просто немає. Замість відкритої дискусії з американськими та європейськими фахівцями, професійні "реформатори" вирішили зробити вигляд, що події в Європарламенті взагалі не було.
Криза об'єктивності та «змова мовчання»
На цю глибоку кризу об'єктивності в українському медіапросторі влучно вказав Голова Комітету НААУ з питань інформаційної політики і взаємодії зі ЗМІ Юрій Радзієвський. Дійсно, вітчизняні медіа, які фінансуються донорами, роками формували чорно-білу картинку, де будь-яка ініціатива громадських організацій подається як абсолютне благо, а позиція офіційних самоврядних органів або ігнорується, або штучно маргіналізується.
У своїй публікаціях Юрій Радзієвський відверто констатує цей перекіс:
«Ми бачимо системну кризу об'єктивності, яку нещадно оголив звіт Armada Network. Інформаційне поле роками зачищалося під один-єдиний "правильний" наратив. У цій викривленій реальності думка вузької групи активістів подається як позиція всього громадянського суспільства, а голос 70-тисячної конституційної інституції, якою є українська адвокатура, просто блокується в провідних медіа».
Яскравим і водночас показовим прикладом цієї тактики є колонка керівниці ГО «Адвокат майбутнього» Дар’ї Писаренко на сторінках "Європейської правди" (від 20 лютого). Публікація, яка присвячена питанням євроінтеграції та реформам, жодним словом не обмовилася про звіт Armada, представлений у Брюсселі. Ця фігура умовчання є красномовною: грантові активісти не мають контраргументів проти фахової аналітики західних експертів, тому обирають тактику "страуса", вдаючи, що незручних для них міжнародних звітів не існує.
Інституційна мімікрія та Lawfare
Що ж так налякало «професійних реформаторів»? Відповідь лежить у розвінчанні їхніх методів роботи, які експерти Armada Network назвали «інституційною мімікрією».
Відомий політтехнолог Олексій Голобуцький у своєму аналізі зазначає:
«Нас давно не здивуєш партіями-клонами на виборах, чи фейковими громадськими слуханнями, але те, що відбувається зараз навколо системи правосуддя, виходить на якісно новий рівень загрози. Йдеться про створення цілих інституційних симулякрів, завдання яких - не розбудова, а підрив довіри до конституційних органів».
Голобуцький чітко розставляє акценти: поруч із реальною Національною асоціацією адвокатів України, яка об'єднує 70 тисяч фахівців, створюються віртуальні ГО з гучними назвами, агресивним піаром та донорським фінансуванням.
«Перш за все йдеться про ВГО «Асоціація правників України», у якій англійська версія абревіатури звучить як UBA (Ukraine Bar Association), це максимально співзвучно з UNBA тобто Ukraine Nation Bar Association що вносить постійну плутанину для наших міжнародних партнерів. Тези звіту також стосуються ВГО «Асоціація адвокатів України» та навіть ГО «Адвокат майбутнього»», - наголошує експерт.
Ці організації намагаються підмінити собою офіційне представництво професії. Саме їх Міністерство юстиції чомусь включає до робочих груп з реформування адвокатури, ігноруючи законних представників професії. Голобуцький звертає увагу на ще один надважливий висновок звіту - використання тактики Lawfare (юридичної війни). Мета цих утворень - не дискусія про стандарти, а банальне знищення репутації опонентів через доноси та формування "чорних списків".
«Грантова екосистема» і тіньові звіти
Політолог Олег Постернак звертає увагу на інший, не менш руйнівний аспект, викритий у Брюсселі - феномен "тіньових звітів" (shadow reports).
«Поки в Києві ми звикли, що будь-який папірець від громадських організацій (ГО) сприймається як істина в останній інстанції... 5 лютого в Європарламенті презентували звіт... Без перебільшення, це жорсткий аудит того, як працює наша сфера правосуддя і, що найцікавіше, хто на неї впливає», - пише Постернак.
Він наголошує, що автори "тіньових" звітів, які пачками возяться до Брюсселя з вимогами санкцій та переатестацій, часто навіть не звертаються за коментарями до самої НААУ.
«Діагноз пацієнту ставлять по фотографії. У цивілізованому світі це називається не аналітикою, а замовленням», - резюмує політолог.
У цьому контексті Постернак цитує Кріса Холзена, міжнародного експерта з 20-річним досвідом, який прямо вказав на існування «грантової екосистеми»: ГО вигадують кризу, пишуть звіт, отримують під це грант, а потім генерують нові звіти, щоб потік фінансування не припинявся. Реальний результат їм не потрібен. Головний меседж, який прозвучав у Брюсселі: досить сприймати бачення вузької групи грантоотримувачів як позицію всього українського суспільства.
Маніпуляції з європейськими вимогами
Окремої уваги заслуговує те, як саме ці грантові групи маніпулюють документами ЄС. Яскравим прикладом є діяльність Михайла Жернакова та очолюваної ним Фундації DEJURE.
В офіційних документах щодо переговорних рамок з ЄС (зокрема, щодо Кластера 1 "Основи") реформа правосуддя прописана як комплексна вимога. У довгому переліку заходів щодо зменшення дефіциту суддів, їх оцінювання та навчання, є одна загальна, позбавлена будь-якої деталізації фраза: reforming the Bar (реформування адвокатури).
Що робить пан Жернаков? У своїх публікаціях він свідомо вириває цю фразу з контексту, виносить її як окремий, фундаментальний стовп європейських вимог і наповнює її власним, вигідним для його організації змістом. Те, що Європейський Союз позначає як загальний еволюційний орієнтир для покращення системи правосуддя, вітчизняні грантові активісти подають як жорстку директиву негайно "зламати через коліно" існуючу систему адвокатського самоврядування і передати контроль над нею лояльним до влади та донорів громадським організаціям. Це класична підміна понять, мета якої - узурпація влади в професії.
Небезпека поспіху та «цифровізації»: про що попереджають адвокати
Ці маніпуляції знаходять небезпечний відгук у владних кабінетах. Політолог Володимир Цибулько аналізує спроби влади нав'язати адвокатурі так звану «цифровізацію» та електронне голосування під час війни.
«Цей поспіх змушує владу нашвидкоруч не тільки ліпити робочі групи з людей, які мають дуже віддалене відношення до реальної адвокатури, а й генерувати ідеї, які прямо суперечать самій суті євроінтеграції», - зазначає Цибулько. Екс-конгресмен США Грегг Гарпер у Європарламенті наголосив, що неможливо реформувати інститут, виключивши його представників з процесу, назвавши це спробою рейдерства.
Про конкретні загрози таких революційних експериментів попереджають самі представники адвокатської спільноти. Представник НААУ в Німеччині Володимир Мацко ґрунтовно розбирає ці ризики:
«Ми спостерігаємо три ключові пастки діджиталізації в адвокатурі, про які відкрито застерігає Брюссель. По-перше, це абсолютна неможливість гарантувати таємницю волевиявлення. По-друге, критична вразливість баз даних до втручань та кібератак під час війни. І по-третє, це відкритий шлях до контролю з боку держави за процесом обрання органів адвокатського самоврядування. За красивою обгорткою "інновацій" ховається механізм прямого адміністрування незалежної професії».
Цю ж принципову позицію щодо захисту конституційних гарантій професії відстоює й адвокат, Голова Комітету з примусового виконання рішень НААУ Олександр Черних. Він наголошує на неприпустимості кулуарного переписування правил гри:
«Будь-які спроби реформувати адвокатуру без участі самої адвокатури - це правовий абсурд. Коли представники влади та кілька лояльних громадських організацій за зачиненими дверима вирішують долю 70-тисячної самоврядної спільноти, прикриваючись гаслами про євроінтеграцію, це є прямим порушенням європейських стандартів. Звіт Armada Network став тим дзеркалом, у якому західні партнери побачили реальну картину: спробу підпорядкувати незалежний правозахисний інститут зовнішньому управлінню».
Висновки
Презентація звіту Armada Network у Брюсселі стала холодним душем для тих, хто роками будував кар'єру на дискредитації українських інституцій. Західні партнери починають чітко розрізняти реальну 70-тисячну професійну спільноту, яка щодня забезпечує захист прав громадян у судах воюючої країни, та інституційні симулякри, чия діяльність зводиться до освоєння грантів та продукування тіньових звітів.
Відсутність аргументованої критики звіту з боку грантових організацій та їхні спроби просто "замовчати" неприємну для них правду свідчать про глибоку ідеологічну кризу цього сектору. Спроби маніпулювати вимогами ЄС, як це робить крило Жернакова, більше не проходять непоміченими. Україна має рухатися до Європи шляхом еволюційного розвитку сильних, незалежних та самоврядних інституцій, а не через керовані ззовні рейдерські атаки під гаслами сумнівних «цифрових» реформ, заради революційної доцільності.
