В останні декілька днів ситуація в Непалі привертає увагу всіх світових ЗМІ. Студентські протести, які розпочалися тільки 8 вересня, буквально за декілька днів призвели до масштабного соціального вибуху та повалення влади в країні. Наразі на вулицях непальської столиці панують анархія та хаос.
Мітингувальники поводили себе геть не мирно: протест швидко переріс у побоїща з поліцією, яка фактично самоусунулася від подавлення акцій. За лічені дні непальці вигнали зі столиці всю свою владу: уряд пішов у відставку, топ-чиновники тікали на гвинтокрилах, а розлючений натовп спалив адміністрацію президента, парламент, маєтки посадовців, тощо.
Не обійшлося без жертв: загинули десятки мітингарів, є багато постраждалих і серед представників влади та силових структур. Подекуди натовпу вдавалося дістатися до тих чи інших посадовців: їхня доля була незавидною. Так, міністра внутрішніх справ сильно побили, а його дружину взагалі вбили (за іншими даними, вона жива, але у дуже важкому стані).
Станом на зараз здається, що революція перемогла: протестувальники повністю захопили столицю — Катманду, прем'єр-міністр та уряд пішли у відставку, а президент десь переховується. Однак ситуація далека від мирного вирішення. Протестувальники оголосили, що беруть владу в свої руки. Однак в країні залишається діючий голова держави. А в армії вже заявили, що перебирають на себе управління Непалом у кризовий період.
Фактично на наших очах в Непалі формується навіть не дво-, а тривладдя. Ця маленька азійська країна, в якій лише 19 років тому закінчилася багаторічна громадянська війна, зараз знову стоїть на межі великого внутрішнього конфлікту та, можливо, навіть розпаду.
Що ж відбулося в Непалі у ці дні та чому? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбирався в питанні.
Непал: що про нього відомо?
Непал — це маленька, бідна, дуже багатонаціональна та мальовнича гірська держава, розташована між двома геополітичними гігантами — Індією з сходу, півдня та заходу та Китаєм з півночі. Населення становить близько 30 мільйонів осіб, причому в більшості це дуже молоді люди віком приблизно 25-27 років.
Економіка країни залишається однією з найменш розвинених у регіоні. Панує високий рівень безробіття. Непал значною мірою залежить від сільського господарства, яке дає роботу приблизно двом третинам населення, хоча його частка у ВВП — менше третини. Країна також відчуває сильну залежність від грошових переказів із-за кордону, що становлять до 30 % ВВП в окремі роки.
Політична система Непалу — федеративна демократична республіка з двопалатним парламентом, відповідно до конституції 2015 року, що стала основою нової громадянської моделі після скасування монархії у 2008-му. Президент є формальним главою держави, а урядом керує прем’єр-міністр.
Хоча Непал зберігає формальні демократичні інститути, реалії політичного життя характеризуються автократизмом, непотизмом («кумівством») та постійною зміною урядів. З часу проголошення республіки утворилося вже понад десять урядових коаліцій і жодна не завершувала повний п'ятирічний термін.
Міжнародне становище Непалу надзвичайно складне через його географію. Країна фізично та політично «затиснута» між двома надпотужними державами: Індією, економічно домінуючою країною, з якою Непал здійснює до 80% експорту й понад 60% імпорту — при цьому зв’язки з Індією базуються на давніх історичних і культурних засадах — та Китаєм, який через рекапіталізацію, інфраструктурні проєкти й інвестиції активно намагається наростити присутність у регіоні. Непал традиційно намагався вдаватися до «хеджування» — тобто підтримувати баланс між обома гравцями, щоб зберегти політичну автономію й отримати інвестиційні вигоди з обох сторін.
Фактично, Непал — це такий маленький гірський анклав зі складною історією, демографією та економікою, який перебуває в стані трансформації. Країна намагається подолати історичні економічні обмеження, наслідки важкої громадянської війни та відмови від монархії, політичну нестабільність, і побудувати демократичне врядування, одночасно сяк-так балансуючи в геополітичному протистоянні між Індією та Китаєм.
«Революція Z»-2025 у Непалі: як це було
Як вже зазначалося вище, політично держава залишається дуже нестабільною. 4 вересня 2025 року вступило в силу рішення уряду закрити доступ до популярних сайтів і соціальних мереж, в тому числі Facebook, Instagram, X, YouTube, Reddit, тощо.
Формальна причина — невиконання соцмережами місцевого законодавства. Реальна ж — прагнення «суверенізувати» інтернет за китайською моделлю та обмежити право громадян на вільну мережу, де ці самі громадяни, серед іншого, активно обговорювали розкішне життя політиків та їхніх дітей в часи загальної народної бідності.
«Нова хвиля протестів почалася після появи публікацій про життя дітей правлячої еліти на тлі зростаючої бідності та розвалу економіки Непалу. В соціальних мережах публікувалися скріни сторінок «золотої молоді», яка хизувалася своїми статками, способом життя, люксовими авто, тусовками та діамантами. Серед них… виявилися рідні діти усіх впливових чиновників та політиків. Обурення викликане не лише цензурою, а й тотальною втратою довіри до влади, яка живе напоказ у той час, як звичайні громадяни ледве виживають… Молодь викриває розкішне життя нащадків політиків на тлі загального зубожіння та безробіття», — коментує ситуацію політолог Віталій Кулик.
Саме цей формальний привід, пов'язаний із цензурою інтернету, призвів до масового невдоволення непальців, більшість з яких — це молоді безробітні люди. Один із центрів, який координував протест, став акаунт в Instagram під назвою Z Generation Nepal («Покоління Z Непалу»). Саме там з'явилися заклики до молоді вийти на протести під будівлю парламенту в столиці — Катманду. А події врешті назвали «революцією Z-покоління».
Тут варто пояснити, що під «поколінням Z» розуміються так звані «зумери», тобто люди, які народилися в середині-наприкінці 90-х. До символіки російської агресії в Україні це не має жодного відношення, а термін існував задовго до вторгнення РФ.
Мирний у теорії, на практиці протест одразу став насильницьким та радикальним. Мітингарі пішли на штурм парламенту та урядових будівель, активно билися з поліцією, застосували коктейлі Молотова, бруківку, палиці, холодну зброю, тощо. Стався сплеск насильства, силовики почали стріляти в натовп бойовими патронами, внаслідок чого загинули десятки та отримали поранення сотні непальців з обох сторін.
Це не допомогло придушити протест, а лише радикалізувало його. На вулиці вийшли сотні тисяч людей, які фактично й захопили столицю буквально за день. Президент та топ-урядовці на гвинтокрилах тікали з Катманду. Уряд на чолі з прем'єр-міністром пішов у відставку.
Мітингарі спалили парламент, президентську адміністрацію, верховний суд та ще низку урядових будівель, а також оголосили, що управління тепер переходить до їхніх рук. Вони анонсували створення нових органів влади. Разом із тим, в країні все ще залишається обраний президент Рам Чандра Паудел, а також армія, яка вже заявила, що бере керівництво державою на себе.
Геополітичне становище Непалу
Непал — країна складна та політично дуже строката. До подій місцевого «майдану» влада в державі належала коаліції лівих партій: від поміркованих соціалістів та соціал-демократів до радикальних комуністів-маоїстів, тобто поборників політичного вчення творця сучасної КНР Мао Цзедуна.
Тож природно, що в зовнішній політиці Катманду орієнтувався переважно на Пекін. А от опозиція, яку в основному представляють радикально-праві та промонархічні політичні сили, виступала за зближення з Індією, яка непальцям ближче суто культурно, релігійно та етнічно.
Втім, цього разу рушійною силою протестів була молодь, яка скептично ставиться як до «ліваків» з їхньою орієнтацією на Китай, так і до «праваків» з їхнім ухилом в бік Індії. Серед учасників протестів популярні ідеї «третього шляху»: що Непал має бути самостійною та суверенною країною без особливого впливу міжнародних центрів. Серед лідерів революції — якщо їх можна так назвати, адже протести значною мірою були децентралізовані та антилідерські — місцеві селебріті та «нові люди»: колишні діджеї чи навіть репери, популярні серед молоді своїми політичними гаслами.
Ніяк не можна назвати протест і прозахідним. Так, мітингарі та рухи, які їх підтримали, активно виступають проти корупції, «кумівства» та автократизму непальської влади, прагнуть більшої свободи та відкритості. Однак якихось конкретних прозахідних ідей, вимог чи політичних сил у протесті немає.. А його лідери досить критично ставляться і до США, вважаючи, що ті глобально нічим не кращі за Індію та Китай. Так, Балендра Шах, хіп-хоп-виконавець та одне з ключових облич революції, неодноразово виступав проти впливу Америки на Непал.
Тобто фактично це такий собі «бунт проти всіх», повстання проти еліт як таких. Рушійна сила протесту — молодь — має переважно амбівалентні та розпорошені погляди на майбутнє держави, вона незадоволена всіма наявними центрами сили (Індія, Китай, США) та політичними рухами (як правими, так і лівими).
Втім, які б ідеї «третього шляху» не просували протестувальники, реалізувати їх в наявному становищі Непалу буде дуже складно. Країна залишається бідною, з важким історичним минулим, всередині неї проживає багато народів, етносів та релігійних груп, які до цього ще й поділені на касти. А ще вона з обох сторін затиснута в китайсько-індійські «геополітичні лещата».
І це вже не кажучи про той факт, що наразі непальська держава знову перебуває на порозі громадянської війни та розколу країни: криваві протести призвели до повалення влади в столиці, однак президент, який втік в інші, більш безпечні регіони, залишається формальним головою держави. До того ж про свої права на владу та наведення порядку в кризовий період вже заявила армія. Найближчим часом, скоріше за все, у внутрішній конфлікт втрутяться також Пекін та Нью-Делі.
Резюмуючи, для того, аби вберегти державу від остаточного краху, країні терміново потрібен широкий внутрішній політичний діалог. Необхідно сформувати щось на кшталт «уряду національного примирення» та швидко погасити сплески насильства, повернувши на вулиці спокій і закон. В іншому випадку є ризики встановлення справжнього дво- чи тривладдя і початку нової громадянської війни з активною участю Китаю та Індії, які підтримуватимуть своїх сателітів.
Станом на зараз не до кінця зрозуміло, як розвиватиметься ситуація в Непалі. Від того, чи вдасться революціонерам швидко порозумітися як з іншими політсилами, так і з міжнародними акторами, залежить майбутнє держави: або відносно мирна політична трансформація постреволюційного періоду, або продовження заворушень з ризиками повноцінного збройного конфлікту та розпаду країни.
