Можна сказати, що все водночас просто і складно.
І перший, і другий Майдан — це була повна несподіванка. Це був приклад українського чуда. Третє українське чудо — вже без Майдану, коли українці почали опиратися ворогу після віроломного нападу Росії 24 лютого. Жорстко, по всій країні, без усіляких наказів зверху.
Так само і з Майданами. Ніхто їх не готував: ні перший, ні другий. Люди обидва рази вийшли цілком самостійно. Все це говорить про те, що всередині українського суспільства є величезний запас солідарності, що протистоїть корумпованій і несправедливій владі.
Те, що врешті мало що вийшло — ну, в будь-якому бунті таке відбувається. Майдан взагалі деякі політологи на Заході вважають окремим видом соціальної активності. Є революції, перевороти, повстання, заколоти — а є Майдан. Щось особливо.
І я не вважаю, що це було дарма. Все було не дарма. Це першва в історії України подія, яка запам'яталася українцям. У нас виникла спільна історична національна пам'ять.
Віктор Небоженко
