Масова робоча сила з-за кордону поступово витіснить населення України іноземцями. Поки молодь виїздить за кордон, а чоловіки захищають державу на фронті, бізнес залучає робочі руки з Центральної Азії. В Україну невпинно наближається тотальний кадровий голод через катастрофічне скорочення населення внаслідок військових дій. Чи справді відновлення країни тепер в руках будівельників яких роботодавці «імпортують» з країн пострадянського простору?
Про все це – критичний кадровий дефіцит, вражаючі цифри міграції, а також про те, чому роботодавцю невигідно запрошувати іноземних працівників, роз’яснив Президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник, ексклюзивно для UA.News.
Статистика свідчить, що лише за 9 місяців цього року було оформлено вже понад 6,7 тис. дозволів для іноземців. Українські компанії, а особливо учасники будівельного та аграрного сектору, змушені запрошувати на роботу іноземців, бо працювати в Україні нікому?
Далі – пряма мова Василя Воскобойника.
В Україні меншає українців
З початком військових дій Україна стикнулася з катастрофічним відтоком населення. За деякими даними, за кордоном перебуває близько 7 млн наших співвітчизників. До цього додається демографічна криза, яка почалася ще до війни: щороку населення країни скорочується приблизно на 300 тис. осіб.
Навіть закінчення військових дій та відкриття кордонів призведе до того, що з України додатково виїде 1,5–2 млн людей. Хтось поїде возз’єднуватися з родинами, а хтось знову почне їздити за кордон, щоб заробляти гроші.
Про дефіцит робочої сили
Наступні 10 років Україна потребуватиме додатково 8,6 – 8,7 млн робочих рук за оцінкою Міжнародної організації праці (МОП). Більш оптимістична оцінка у Міністерстві економіки – там заявляють про потребу у 4,5 – 5 млн додаткових робочих рук. Ідеться про додаткову кількість до тієї, що була на початку повномасштабного вторгнення у 2021 році. Цей загальний дефіцит уже зараз призводить до того, що робочих рук не вистачає, і ця проблема залишиться з нами на багато років.
ІПСО чи масова міграція
Звернімо увагу на цифри Державного центру зайнятості. До війни, станом на 2021 рік, в Україні було видано або продовжено близько 20 тис. дозволів на працевлаштування особам без громадянства та іноземцям.
У 2024 році було оформлено набагато менше – 6,1 тис. таких дозволів. За перші дев'ять місяців 2025 року було видано або продовжено вже 6,7 тис. дозволів. Тобто, за підсумком року, ми матимемо до 9 тис. дозволів загалом. Говорити про якусь масову міграцію до України, м'яко кажучи, не актуально.
Найбільше дозволів станом на 1 жовтня цього року видано громадянам таких країн:
- Туреччина – близько 1 тис. дозволів.
- Узбекистан – близько 700.
- Індія – 500.
- Азербайджан – 400.
- Китай – 350.
- Бангладеш – 319.
Щодо Таджикистану, то це поодинокі випадки. Стосовно країн, які найчастіше згадують у медіа – Пакистан, Непал, Бангладеш, – мова йде про сотні людей, але не тисячі: для непальців видали 146 дозволів, для пакистанців – 205.
Зараз розганяється якась інформаційна хвиля стосовно того, що до нас поїхали масово люди. Але, безумовно, маємо готуватися до залучення іноземних трудових мігрантів, бо проблема величезна. І проблема не тільки з робочими руками, але й з платниками податків та споживачами товарів і послуг. Так, треба готуватися бізнесу, владі, суспільству, що до нас будуть приїздити люди з інших країн.
Будівництво та агросектор: де потрібні руки?
Зрозуміло, що галузь, яка буде найбільше потребувати трудових мігрантів з інших країн – галузь будівництва. Вже зараз загальна потреба на ринку будівництва, за деякими оцінками, становить до 250 тис. осіб. Однак, люди, котрі зараз заїжджають до нас, в першу чергу отримують дозволи для роботи в сферах гуртової та роздрібної торгівлі, а також на станціях технічного обслуговування автомобілів. Робота на будівництвах посідає лише третє-четверте місце за кількістю виданих дозволів.
Щодо аграрного сектору. Сучасний аграрний сектор – це не люди з сапками. Господарству потрібні кваліфіковані кадри: водії, механіки, які можуть працювати на сучасній техніці та комбайнах. Це кваліфікована праця. Ніхто не буде просто так залучати некваліфікованих людей з бідних країн і саджати їх за обладнання вартістю сотні тисяч або мільйони доларів.
Законопроект 14211: спрощення для іноземців
Цей закон є продовженням нашого шляху до вступу в європейську спільноту, це імплементація європейського законодавства. Головна інновація полягає у спрощенні бюрократичної процедури працевлаштування іноземців.
Зараз процес дуже розтягнутий: спочатку людина отримує дозвіл на працевлаштування в Держцентрі зайнятості, потім на його підставі – робочу візу, приїжджає в Україну і звертається до Міграційної служби, щоб отримати посвідку на проживання.
Тобто такий розтягнутий в часі процес, а цей законопроект фактично об'єднує ці два документи дозвіл на працевлаштування та дозвіл на проживання. Міграційна служба, як розпорядник, надає людині всього один документ – дозвіл на працевлаштування і, автоматично, дозвіл на проживання. Це зветься єдиний документ. Фактично такий існує в Європі. У нас імплементують наші законодавці.
Ціна мігранта – чому не варто боятися демпінгу
Ці побоювання знайомі, певно, кожному українцю: або іноземцям платитимуть більше, або, навпаки, менше, демпінгуючи ринок і змушуючи українців втрачати роботу. Насправді, все це не відповідає дійсності.
Ключовий фактор: залучення трудового мігранта-іноземця обходиться роботодавцю дорожче, аніж використання праці місцевого населення. Щоб знайти українця, достатньо розмістити оголошення і запропонувати конкурентну зарплату. Щоб залучити іноземця, потрібно:
- запропонувати не меншу зарплатню, що й українцю.
- знайти потенційного працівника, наприклад, у Бангладеші чи Узбекистані.
- оплатити йому квиток через півсвіту (зараз до Польщі чи Молдови, поки немає авіасполучення).
- в Україні забезпечити його житлом. Зважаючи на мовний бар’єр, надати йому умовного провідника, який пояснить у які магазини ходити, де відкрити банківський рахунок, як доїхати до роботи.
Якщо все порахувати, українським роботодавцям вигідніше працевлаштовувати українців. Але проблема в тому, якщо робочих рук не вистачає, є альтернатива або скорочувати виробництво, або закривати бізнес, або залучати іноземців. Бізнес обирає останнє.
Роль держави у залученні мігрантів
Роботодавець, який залучає іноземців, повинен розуміти, що до нього буде підвищена увага інспекції праці та правоохоронців. Не можна віддавати цей бізнес виключно на поталу звичайному українському бізнесу. Все має контролюватися державою.
До слова, з 1 червня 2025 року у Польщі набули чинності нові правила, що значно ускладнили доступ іноземців до ринку праці, університетів та візової системи країни.
Раніше уряд Румунії планував зменшити кількість дозволів на роботу для іноземців наступного року. Відповідне рішення було ухвалене на тлі прогнозів про зростання безробіття серед місцевого населення.
