З початком курортного сезону мимоволі згадуєш про відпочинок в Криму. Досі живуть спогади про те, як добре і спокійно там відпочивалось ще 4,5 роки тому. До російської анексії.
Коли півострів був захоплений, окупаційна адміністрація на усі сторони розпиналася про занедбаний Україною півострів та обіцяла золоті гори: інвестиції, інфраструктуру, дороги, мости, туризм ... Але щось пішло не так.
А ось міст – є. Керченський. Унікальна і складна архітектурна споруда, що сполучає півострів із материковою Росією, на яку там покладали великі надії. І переконували усіх і навіть себе, що міст – поверне до Криму туристів, а значить – життя. Тому що після окупації їх число скоротилося на 90%. Тільки от не повернув.
Чудес не буває. Обіцяли рай за копійки, отримали – реальність задорого
Через більш як 4 роки анексії можна подивитися на результати «процвітання». Цього часу достатньо, щоб визначити ціну усім тим обіцянкам, щедро сипаних на голови кримчан. І відмахнутися від того, що часу вирішувати проблеми і розгрібати «завали» України не було – не вийде. Справедливості заради зазначу, що економічні чудеса відбуваються за більш тривалий період, ніж 4 роки. Але у випадку із анексованим Кримом немає жодної передумови навіть для зростання.
Кримська влада неохоче визнає збиткову економіку, але звинувачує у всіх бідах Україну та західні санкції, введені після анексії. Які до слова, 18 червня були продовжені ще на рік.
І як би Кремль не відмахувався від негативного впливу санкцій на Кримський регіон, із кожним роком вони б'ють по економіці півострова все сильніше. У порівнянні з 2013 роком, обсяги зовнішньої торгівлі скоротилися в 14 разів, до 155 млн доларів замість 2,2 млрд, які були до окупації. Експорт обвалився практично в 19 разів, до 54,5 млн доларів. На 2013 рік експорт становив 1,15 млрд доларів.
Те ж стосується і промисловості, яка значно впала в результаті заборони на співпрацю між західним бізнесом і місцевим кримським. Частка прибуткових підприємств також скорочується. Наприклад, на 2017 рік зниження прибутку за компаніями Севастополя склало близько 10%.
Сільське господарство, на яке окупанти покладали мрії, не спрацьовує через відсутність вільних капіталів та інвестицій, брак особистих потужностей і ресурсів, проблем з водою та енергетикою.
Одним рядком згадаю про зростання цін на комунальні послуги, продукти харчування, урізані пільги і псевдореформи в сфері соціального забезпечення. При виході на пенсію людям не зараховують стаж, відпрацьований під час незалежної України. А це 27 років! І не зайвим буде згадати підвищення пенсійного віку, який пропхали напередодні чемпіонату світу з футболу.
І як тут не згадати сакральну фразу кремлівського прем'єра Медведєва: «Грошей немає, але ви – тримайтеся!»
Два слова про екологію
Після анексії екологічна ситуація в Криму майже катастрофічна. І природного характеру, і техногенного. Води немає, ресурсів немає, через посуху люди втрачають до 75% врожаю. Це визнають навіть окупаційні власті. 4 червня голова півострова Сергій Аксьонов ввів у 4 степових зонах Криму (Червоногвардійському, Нижньогірському, Первомайському і Радянському районах) надзвичайний стан через сильну посуху.
Після окупації був перекритий Північно-Кримський канал, основне джерело водопостачання маловодних і посушливих територій Криму. Збитки тільки одного господарства «Правда» Первомайського району оцінюються в 10 млн рублів (4 млн гривень).
Що стосується техногенних «проривів» окупантів, свіжі підтвердження катастрофічних наслідків публікують користувачі мереж. Пляжі Ялти залиті мазутом, підписують фото користувачі від 11 червня:
Тут було б доречно пригадати звалища, яких за останні 4 роки тільки додалося, і відходи, які не переробляються. А також результат мілітаризації півострова із сотнями військової техніки, гектарами полігонів та іншого – але все це – окремі теми для аналізу і висновків.
Повертаючись до мосту, можна сказати таке. При його будівництві був порушений природний еко-режим півострова, про що розповідають місцеві жителі Криму:
[blockquote_with_author]«Вирубані сотні гектарів лісів при будівництві траси «Таврида». Поля, ліси, долини, передгір'я, насадження не захищені, і вітри заносять їх піском і пилом. Навантаження на кримську стару інфраструктуру»[/blockquote_with_author]
Міст є, а де ж туристи?! Чому відпочиваючі не хочуть їхати до Криму
На новий міст кримчани покладали великі надії. Мовляв, логістика значно здешевить приїзд на півострів, підвищить машинопотік, активізує торгівлю. І прості жителі Криму, після 4 років туристичного простою, нарешті зможуть підзаробити на відпочиваючих. Особливо трепетно очікували міст власники готелів, розважальних закладів, приватних садиб, і всі ті, хто активно заробляв у минулі роки турсезону.
Єдине, чого побоювалися люди, і що сталося після відкриття, це зростання цін на продукти і житло, що в більшій мірі пов'язане з піковим сезоном, а не мостом. А ось кількості відпочиваючих, за словами очевидців і ЗМІ, не додалося. Через тиждень після відкриття 15 травня, а це і є початок активного туристичного періоду – потік машин залишився на колишньому рівні. Не покращилася ситуація і в червні.
Пляжі – також порожні. Свіжі фото, викладені в мережу 17-18 червня, тому підтвердження:
І барвистий підпис, що іронічно доносить усю скорботу буття:
[blockquote_with_author]«Крим. Середина червня. Міст побудований. Відпочиваючих немає! Новофедорівка, 17.06.2018, 10:00. Повітря +29, вода +23 ... Може тому, що мало хто бажає відпочивати на військовому полігоні? (С)» [/blockquote_with_author]
А ось кілька прикладів з онлайн-камер і відео-сюжетів з youtube:
Автор Youtube-каналу Bunny News з сюжетом, де показує порожні пляжі Коктебеля в розпал червня 2018 року, констатує: «пляжі Криму не забиті, а забуті туристами»
https://www.youtube.com/watch?v=asyhUCXQKF8
Чи варто згадувати, як було на пляжах у 2013 році і раніше? Не троллінгу заради, а справедливості в ім’я, нижче приведу вебку з Одеського пляжу Ланжерон
https://youtu.be/a2sqAG14VXA
Як розповів експерт з туризму та головний редактор сайту BlackSeaNews Андрій Клименко, вважати, що Керченський міст зможе повернути Криму туристів – помилково. А цифри, які наводить офіційна російська статистика в 1 млн відпочиваючих з початку 2018 року – сильно перебільшені:
«Офіційно називають цифру один мільйон туристів, що відвідали Крим з початку року. Збрехали вони в 4-5 разів. Кримський міст на цьому ніяк не позначиться. Грають роль інші чинники. Я є експертом по туризму вже 20 років і 20 років знаю кримський і чорноморський туризм, кожне місто, усі особливості. Навіть був експертом проекту ЄС по туризму. Буде якийсь сплеск цікавості серед громадян Російської Федерації – як це, проїхатися по мосту. Цей фактор трошки спрацює, але лише трошки. Тому що в туристичних потоках працюють інші фактори, і головний з них – це відповідність ціни і якості. І в цьому головна проблема»
Труднощі з питною водою, загальним станом набережних і пляжів, каналізацією, вивезенням відходів, нерозвинена інфраструктура і вбиті дороги, доступність розваг – той індикатор якості, за яким люди віддають перевагу іншим курортам.
«У кримського туризму немає майбутнього. З 2016 року розпочалося падіння тих, хто прилітає до Криму на відпочинок. Воно на рівні 2015 року та навіть нижче. А це найзаможніша категорія туристів. До Криму і далі будуть везти бюджетних відпочиваючих з далеких сибірських, далекосхідних та інших російських регіонів. Ця категорія відпочиваючих не користується туристичним сервісом. Сніданок, обід і вечеря в санаторії, немає грошей на морозиво дитині ... А найоптимальніший сегмент відпочиваючих, середній клас, безумовно, буде їхати до Туреччини, Єгипту і Таїланду – не до Криму»
Похмільний відхідняк або післямова
Чи варто згадувати про 4-річної давнини епічну ейфорію, спалювання українських паспортів і прапорів, сльози розчулення від можливості «померти на «батьківщині»? Багато з тих, хто тоді хотів «помирати», охолонули. Може бути тому, що обіцяного кримського дива не сталося. А може бути й тому, що після сп'яніння настає протверезіння. З головним болем, нудотою та іншими принадами похмілля після бурхливої «закваски». Саме ці епітети приходять на думку, коли спостерігаєш за цим протверезінням – і кримчан, і самих росіян.
Що стосується українців, то в більшості своїй люди змирилися. Ні, не з анексією, а з тим, що Крим більше не є місцем бажаного відпочинку. А в тих умовах, які там сьогодні створила Росія для проукраїнськи орієнтованих жителів, кримських татар і «гостей» з України – відпочивати в Криму небезпечно для здоров'я, життя і свободи. Що, до речі, визнано міжнародним співтовариством, ПАРЄ, ОБСЄ, Amnesty International, інститутами правосуддя ООН та іншими авторитетними установами.
Можливо, що у складі України Крим і не був супер-процвітаючим регіоном, але він завжди був курортною віддушиною для більшості простих громадян і унікальною природною перлиною, з культурною спадщиною та самобутністю. Можливо, не обрамленою перлиною і трохи по-радянськи законсервованими економікою, хазяйським укладом, торгівлею і малим туристичним бізнесом. АЛЕ. Готелі не були порожніми, кімнатки приватників забивалися від початку квітня і до кінця жовтня, на пляжах ніде було впасти шльопанцю. Все це було, жило і розвивалося тією мірою, якою Україна могла собі дозволити. Крим був живим організмом. На жаль, але ключове слово сьогодні – був.
Про це починають замислюватися, коли довгими зимовими вечорами цілодобово сидять без електроенергії, гарячої води і тепла. Напівтемрява і безвихідь топлять навіть найбільш важкопереборні і запливлі пропагандою уми ...
А ще він був батьківщиною для кримських татар. Зі своїми проблемами і невпорядкованістю, але – незаперечною батьківщиною. А став – в'язницею для цілого народу.
Усвідомити усі ці речі повною мірою не здатні і багато українців. Навіть через 4 роки влаштованої Росією війни на Донбасі, де кожен день гинуть люди. Що вже говорити про самих росіян і поборників-кримнашистів. Можна довго прикидатися і вдавати, що попереду – світле майбутнє. Але правда в тому, що король-то голий. Як і весь Кримський півострів.
