Сталося те, про що так довго писали ледь не всі світові медіа: відбувся перший повноцінний та, що важливо, офіційний і публічний контакт між Дональдом Трампом і Володимиром Путіним. Одразу ж після цих переговорів президент США зателефонував своєму українському колезі Володимиру Зеленському і провів розмову вже з ним.
І Білому домі, і в Кремлі, і на Банковій вже прокоментували ці дзвінки. Цікаво, що риторика сторін загалом підкреслено позитивна, її тон – досить компліментарний. Це стосується перш за все Вашингтона, в дещо меншій мірі Кремля і, частково, ОП. Українська сторона хоча й освітила діалог, однак без особливої конкретики та якихось надто позитивних емоцій.
Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбирався в питанні – читайте докладніше в нашому матеріалі.
Переговори Трампа і Путіна: що і як
Відомо, що розмова між двома президентами тривала півтори години. Окрім України, сторони обговорювали величезний перелік тем. Серед них: ситуація на Близькому Сході, питання двосторонніх відносин, важливість діалогу та спільної роботи, ядерна програма Ірану, економіка, технічні питання взаємодії між державами, тощо. Тобто спектр проблем у відносинах між Америкою і Росією є дуже великим, і він не обмежується лише українським кейсом.
Трамп з Путіним домовилися розпочати офіційні переговори по завершенню війни в Україні. Зокрема, Трамп назвав імена людей, які вестимуть цей діалог від його імені. Серед них держсекретар Марк Рубіо, очільник ЦРУ Джон Реткліфф, радник з нацбезпеки Майк Волц і спецпредставник Трампа Стівен Віткофф. Цікаво, що Кіта Келлога у цьому переліку немає: за однією з версій, його персону «забракували» у Москві.
Окрім цього, вже існує домовленість про особисті зустрічі. Трамп запросив Путіна до Америки, а Путін відповів запрошенням до Росії. Прессекретар кремлівського очільника Дмитро Пєсков заявив, що розпочалася «негайна» робота над організацією зустрічі. Де вона пройде і чи станеться це взагалі – невідомо, однак більш логічним кроком виглядає зустрітися десь на нейтральній території на кшталт Саудівської Аравії чи ОАЕ.
Ще один цікавий момент: Трамп заявив, що необхідно «скоріше зупинити бойові дії». Путін же зазначив, що на його думку слід «усунути першопричини війни». Тобто американський лідер скоріше виступає за заморозку, а російський диктатор – за повноцінне врегулювання на основі міжнародно-правових договорів. Хоча світова статистика демонструє, що більшість війн якраз-таки завершуються саме заморозкою.
Загалом, коментарі обох сторін стосовно дзвінка на диво позитивні. Трамп після розмови написав великий пост у соцмережах, де розхвалив Путіна. Зокрема, зазначив, що той «керується здоровим глуздом» (без коментарів) та «хоче завершити війну». Також президент США сказав, що вони з кремлівським очільником «разом розмірковували про велике минуле наших великих націй». Потім Трамп дав пресконференцію, і тези на ній також були максимально компліментарними.
В Кремлі ж ситуацію коментували дещо стриманіше. Та й сам Путін не сказав нічого, і за нього з пресою спілкувався Дмитро Пєсков. Однак тон путінської пресслужби також був відверто позитивним, хоча й трохи скромнішим, а про Трампа говорили з підкресленою повагою та пієтетом.
Переговори Трампа і Зеленського: гра контрастів
На відміну від перемовин президентів США і РФ, переговори з українським президентом, схоже, пройшли не настільки гарно. Принаймні оцінка з боку України явно не стовідсотково позитивна. І це дуже помітно на контрасті з тією бравадою, з якою подавалася розмова Трампа із Путіним.
Хоча республіканець зазначив, що все пройшло «дуже гарно» і що український президент бажає укласти мир. Американський лідер також запевнив, що обговорив з київським колегою «багато тем, пов’язаних з війною», а також майбутню зустріч з делегацією США у Мюнхені на конференції з безпеки. Трамп сподівається, що цей івент пройде «гарно».
«Настав час закінчити цю безглузду війну!» - резюмував він.
Сам Зеленський відкоментував розмову без якихось емоцій. Тон українського президента був підкреслено стриманим, нейтральним, без особистих чи оціночних суджень. За словами голови держави, розмова була «тривалою», сторони обговорили можливість досягнення миру та дійшли до висновку щодо необхідності працювати разом. Зеленський подякував Трампу за його «інтерес». Трамп же «проінформував» Зеленського про деталі своєї розмови з Путіним.
В якості резюме український лідер заявив, що Україна як ніхто в світі зацікавлена в мирі, а також готова на спільні кроки з Америкою для «зупинки російської агресії». Це важливий момент – саме для «зупинки агресії», а не для «перемоги» чи «виходу на кордони 1991 року»: про це у пресрелізі немає ні слова. Також сторони домовилися про «подальші зустрічі та контакти». Отже, згодом очікуються і особисті очні переговори з Трампом.
Важливий момент: не дивлячись на потік «зради», який зараз несеться низкою українських та закордонних ЗМІ, варто зазначати, що Трамп не відмовляється від підтримки України. Він окремо заявив, що продовжить допомагати Києву, адже в іншому випадку «Путін подумає, що він виграв».
Про що домовилися сторони
Наразі в інформаційному просторі багато вкидів, фейків, а також особистих трактувань та інтерпретацій подій, що відбуваються. Однак якщо продертися крізь увесь «інфошум», то можна зробити кілька основних висновків щодо того, якими є реальні результати станом на цей час.
Перше – сам формат переговорів та їхня подальша оцінка свідчать про те, що ситуація зрушила з «мертвої точки». Власне, комунікація між Вашингтоном і Москвою велася й раніше, це ні для кого не секрет, однак вона була скоріше технічною та напівтаємною. Зараз же процес стартував офіційно і публічно. До того ж обидва лідери коментують його дуже позитивно.
Друге – сторони домовилися про особисту зустріч, чого не було вже багато років. Складно сказати, чи прилетить Трамп до Москви, або ж тим паче Путін до Вашингтона. Це не надто ймовірний сценарій, і як ми вже зазначали вище, логічнішою виглядає зустріч на нейтральній території. Однак технічна взаємодія по організації цих особистих переговорів – а це кропітка праця сотень людей в апаратах – вже розпочалася.
Третє – і Америка, і Росія одностайно висловилися за припинення війни саме переговорним шляхом. Якихось принципових протирічь тут поки що немає (диявол завжди в деталях). Характерно, що все це підтримав і Київ, хоча й не в такій позитивній риториці.
Четверте – між РФ та США відбувається обмін ув’язненими громадянами. Москва звільнила американського шкільного вчителя Марка Фогеля, а Вашингтон – росіянина-криптомагната Олександра Вінника. Це важливий момент, адже практика міжнародних відносин доводить, що розрядка та потепління між країнами зазвичай починаються з таких обмінів.
Однак це, власне, все. Якщо відкинути емоції та увімкнути раціональність, то ми побачимо: поки що ніяких інших результатів немає. Сигнали йдуть позитивні, однак все, до чого дійшли сторони – «домовилися домовлятися». В США це подається з помпою та бравадою, у Кремлі – зі стриманою схвальністю, в Україні – з куди меншим ентузіазмом. Однак жодного «політичного чуда» ще не сталося, війна досі далека від завершення, тож переоцінювати події поки не варто.
Чи став ближчим мир в Україні
Насправді на це питання немає однозначної відповіді. Однак варто розуміти приблизну схему того, як в ідеалі має розвиватися весь процес мирних перемовин.
- Дзвінок та особисті переговори сторін. Це вже сталося;
- Особисті зустрічі лідерів на вищому рівні;
- Ухвалення угоди та її підписання;
- Імплементація угоди та захист/утримання її результатів.
Як ми бачимо, поки що виконаний лише перший пункт, та й то – майже через місяць після того, як Трамп вступив у повноваження, та майже через чотири місяці після перемоги на виборах.
На цьому шляху ще обов’язково мають відбутися десятки технічних зустрічей, сотні дзвінків та контактів різного рівня. Це величезна та кропітка праця сотень (якщо не тисяч) людей з апаратів, секретаріатів та адміністрацій. І на кожному з етапів все може зірватися або зупинитися, оскільки так звана «партія війни» має сильні позиції як в Росії, США та Україні, так і в інших державах, так чи інакше залучених у цей глобальний конфлікт.
Тож найкращою стратегією, ймовірно, поки що залишається скепсис стосовно вірогідності швидких успіхів. Безумовно, посеред непроглядної пітьми воєнного сьогодення на горизонті після вчорашніх подій замайорів слабкий і непевний проблиск світла. Однак він може згаснути в будь-який момент.
Думка експерта
Аби прояснити ситуацію, ми звернулася за коментарем до відомого політолога, керівника центру «Третій сектор» Андрія Золотарьова. Він вважає, що подібні переговори між Путіним та Трампом – не найкраща новина для України. І що всі «витрати» після таких перемовин також ляжуть на плечі Києва.
«Телефонна розмова Трампа і Путіна підтвердила чутки про те, що існує комунікація між командами на рівні посередників та окремих інституцій. На жаль, це виявилося правдою. І те, що ця розмова відбулася, свідчить, що по цілому ряду позицій між Трампом і Путіним є близькість поглядів на питання війни і миру. Безумовно, для нас це не найкраща новина, тому що швидкі рішення несуть за собою витрати, які цілком та повністю ляжуть на Україну. Інше питання, як швидко відбудеться зустріч Путіна і Трампа. Якщо це дійсно станеться в найближчий місяць-півтора – це означатиме, що по 80-90% позицій є консенсус та домовленість. А далі залишаються дрібниці та потискання рук один одному», - каже політолог.
На думку Золотарьова, те, що ми сьогодні чуємо від команди Трампа та нього самого – це така собі «формула похабного миру», яка не вирішує проблему, а перекладає її на Україну та європейських партнерів. І сьогодні європейці колективно звертаються до США і нагадують, що не можна нічого вирішувати про Україну без України. Однак Трамп, схоже, дотримується іншої думки.
«Логіка трампістів така: сильні роблять те, що хочуть, а слабкі – те, що повинні. І про це по суті прямо каже Трамп… Але поки що цілий ряд моментів залишається за рамками. Зрозуміло, що НАТО – ні, поверненню ядерної зброї – категоричне ні, ні американським миротворцям… Але за кадром – ціла низка ультимативних вимог РФ, на кшталт денацифікації. Росія від цього не відмовлялася. А це може викликати колосальну внутрішню турбулентність в Україні та розірвати країну. Зверніть увагу, як оживилася «тусовка емігрантів» у Москві. Ці необхідності амністії, що всі мають взяти участь у виборах... Формула Трампа є прикладом пошуку простого рішення складної проблеми. І боюся, що те, що багатьом здалося успішною комунікацією Трампа з Путіним, спричинить цілий ланцюг проблем не лише для нас, але і для Європи», - зазначив політолог.
Андрій Золотарьов радить не радіти передчасно. Є вірогідність, що Трамп досягне припинення вогню. Але якою ціною та якими будуть наслідки? На ці питання у президента США відповіді немає, резюмував експерт.
Підбиваючи підсумки, можна зробити висновок: якщо відкинути всю словесну мішуру, то поки що на столі є лише кілька чітких фактів. Переговори йдуть, процес стартував, якісь контакти сяк-так налагоджені, а ситуація має дуже обережну позитивну динаміку, однак без якихось довгострокових прогнозів.
Ще один важливий момент: колись Отто фон Бісмарк сказав, що політика – це мистецтво можливого. Не завжди можна досягти того, про що пишномовно кажуть під час пресконференцій. А якщо ще простіше – треба слідкувати не за словами, а за руками, тобто за діями та вчинками.
У мирному процесі довкола України поки що дуже багато потужної, красномовної і позитивної риторики. Однак критично мало вчинків і дій. Тож варто слідкувати саме за ними.
Микита Трачук
