Національна асоціація лобістів України найближчим часом направить офіційне звернення до Європейського парламенту з проханням надати чіткі та однозначні роз’яснення щодо того, які саме українські організації зобов’язані реєструватися у Реєстрі прозорості Європейського Союзу для здійснення взаємодії з європейськими інституціями.
Асоціація також порушить питання про те, чи повинні українські суб’єкти — громадські організації, професійні об’єднання, бізнес-асоціації, консалтингові компанії, благодійні фонди та інші структури — проходити додаткову реєстрацію та отримувати статус лобістів при роботі з органами ЄС відповідно до вимог європейського законодавства.
У Національній асоціації лобістів наголошують, що з початком дії Закону України «Про лобіювання» та активним курсом держави на євроінтеграцію питання гармонізації української практики лобіювання з підходами Європейського Союзу стає критично важливим.
Відсутність чітких інструкцій та єдиної позиції може створювати правову невизначеність для українських організацій, які прагнуть працювати у правовому полі ЄС і представляти інтереси України на міжнародному рівні.
«Ми прагнемо отримати офіційне пояснення, щоб українські організації могли діяти відповідно до європейських правил, уникати ризиків і забезпечувати максимальну прозорість своєї діяльності. Це також важливо для захисту іміджу України як держави, що рухається шляхом цивілізованої взаємодії та відкритої адвокації», — зазначають у Національній асоціації лобістів України.
Отримані роз’яснення Європейського парламенту планується оприлюднити та передати українським інституціям, бізнесу й громадським організаціям як офіційний орієнтир для подальшої роботи з органами ЄС.
Що означає нова директива ЄС про лобізм для європейської демократії — коментар Олександра Каменця
Європейський парламент ухвалив позицію щодо нових правил прозорості для лобізму третіх країн — і це рішення має значно ширший контекст, ніж просто технічне регулювання. Фактично ЄС визнає необхідність посилити власний імунітет від зовнішніх впливів, адже за останні роки загроза іноземного втручання стала системною: від тіньового фінансування експертних платформ до спроб впливати на законодавчі рішення через приховані канали. Тому нова директива — це не лише про відкритість, а й про безпеку політичних процесів у ЄС.
Основна логіка документа полягає в тому, щоб зробити прозорими ті випадки, коли організації, консультанти або комунікаційні структури діють за дорученням іноземних держав чи пов’язаних із ними суб’єктів. Це делікатна сфера, де ЄС намагається утримати баланс: з одного боку — захистити демократію від непрозорого впливу, з іншого — не створити інструмент, який міг би нагадувати репресивні моделі «іноземних агентів» у недемократичних країнах. Саме тому під регулювання не потрапляють академічні, медійні, правозахисні, дипломатичні та інші форми легітимної міжнародної взаємодії.
Запровадження національних реєстрів і єдиного європейського ідентифікатора — це спроба гармонізувати правила в усіх країнах ЄС, уникнувши ситуації, коли різний рівень контролю дозволяв обходити вимоги через «м’якші» юрисдикції. Але водночас тут і закладена головна гострота: ефективність цих норм залежатиме від того, як саме їх втілюватимуть на національному рівні. Невірна інтерпретація або надмірне застосування можуть створити ризики для громадянського суспільства або добросовісних міжнародних партнерів.
Геополітичний вимір цього рішення не менш важливий. ЄС чітко сигналізує, що більше не готовий бути відкритим полем, на яке впливають зовнішні держави — чи то росія, яка давно використовує інформаційні та політичні інструменти в Європі, чи інші глобальні гравці з власними стратегічними інтересами. Нові правила вплинуть на великі міжнародні консалтингові групи, лобістські агентства, аналітичні центри та екосистеми впливу, які десятиліттями працювали у напівтіньовому режимі. Тепер ці процеси стають видимими — і це одна з найгостріших змін.
Для України ця ініціатива має дві сторони. З одного боку — ЄС формує стандарти, які підвищують довіру до партнерств і створюють більш передбачуване середовище для адвокації та співпраці. З іншого — надмірне трактування нових правил може створити додаткові бар’єри для українських організацій, фондів і експертів, які працюють у сфері міжнародних комунікацій або отримують зовнішнє фінансування. Тому питання тонкого балансу між прозорістю та свободою громадянської активності буде ключовим.
У підсумку ЄС робить крок до створення сучасної системи захисту своєї політичної інфраструктури від непрозорих впливів. Це рішення підсилює європейську демократію й робить процеси ухвалення рішень більш відкритими. Але справжня його цінність залежатиме від того, чи вдасться зберегти баланс між захистом і свободою — і не допустити, щоб нові правила стали інструментом політичного тиску або обмеження плюралізму.
