Реформа суддівського управління в Україні реалізовується неправильно, оскільки її слід починати не з Верховного Суду, а з нижчої ланки, і вирішити проблему дефіциту суддів.
Про це в ексклюзивному коментарі інтернет-виданню UA.News розповів керівник Центру військово-правових досліджень, політолог Олександр Мусієнко.
Крім того, аналітик вважає реформування судової системи несвоєчасним ще і через нестачу суддів.
«У нас катастрофічно бракує суддів. Є судді, в яких завершилися повноваження першого п’ятирічного терміну, але при цьому вони не призначені довічно, як це передбачено законом. Тому вони ходять на роботу, отримують зарплату, але не здійснюють своїх повноважень і функцій суддівства. Через це страждають пересічні люди, які прагнуть добитися правди в судах. Часто вони змушені чекати на кінцеве рішення суду рік-півтора-два. Крім того, реформування судів слід починати з низової ланки, а не з Верховного Суду. Я розумію, що 200 суддів Верховного Суду комусь здається завеликою цифрою, але слід пам’ятати, що нині в судовій системі ледь не кожне друге-третє рішення оскаржується в апеляційному і касаційному порядках. То хто ж буде розглядати усі ці скарги від людей? Яке тоді навантаження на суддю, він цілодобово повинен бути на роботі і вивчати кожну ситуацію? Тому до такої реформи слід підходити більш прагматично»
політологОлександр Мусієнко також нагадав, що як за часів Петра Порошенка, так і зараз, реформу починають «зверху», з Верховного Суду, а концепція реформування низової ланки судів відсутня. За його словами, попередня влада, так само як і чинна, не звертала увагу на місцеві й апеляційні суди, де була колосальна нестача суддів і велика навантаженість на «слуг Феміди». З огляду на це, експерт сподівається, що ухвалений нині депутатами законопроект «буде фіналом», який «закінчить цю реформу і дозволить суддям нормально працювати».
Головну причину невідповідності законопроекту №1008 Європейській конвенції з прав людини, експерт пояснив обмеженістю громадян у доступі до правосуддя.
«Є два критерії оцінки доступу до правосуддя. Перша – це судовий збір і державне мито. Тобто чи має громадянин можливість сплатити їх під час подачі заяви. І друга – це доступність суду, правила подачі позовної заяви, швидкість розгляду і т.д. От за швидкістю розгляду справи у суді в Україні порушуються усі терміни, передбачені всіма процесуальними кодексами. За законом, «розумний термін» для цивільних справ становить два місяці, для кримінальних справ він дещо він більший. Однак наші суди не вкладаються у цей термін через велику перевантаженість. Тому ми постійно чуємо нарікання європейських спостерігачів і організацій про порушення прав людини, оскільки передусім слід думати про людей, а не вирішувати питання із самоврядуваннями»
Нагадаємо, у листопаді 2017 року президент Петро Порошенко підписав закон про проведення судової реформи. Він впроваджував нові правила судового процесу в цивільному, господарському, адміністративному і кримінальному судочинстві.
У червні 2019 року новий президент Володимир Зеленський зазначив, що судова реформа Порошенка зазнала поразки і доручив розробити новий проект реформи.
12 вересня Верховна Рада у першому читанні схвалила законопроект №1008 «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського управління». Документ скорочує склад Верховного Суду України з 200 до 100 суддів, впроваджує новий порядок формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів, створює при Вищій раді правосуддя комісію чесноти й етики, розширює список посад, на які поширюється люстрація. 16 жовтня Верховна Рада схвалила законопроект у другому читанні.
Секретар Палати Верховного Суду України Всеволод Князєв зазначив, що президентський законопроект про діяльність органів суддівського управління потребує корегування. А Верховний Суд постановив, що документ не відповідає європейським стандартам.
Генеральний секретар Ради Європи Марія Пейчинович-Бурич висловила стурбованість через ухвалення законопроекту №1008. За її словами, передбачена документом реформа судової системи не відповідає міжнародним стандартам і Європейській конвенції про захист прав людини.
