Про освітні можливості для ветеранів та їх потреби у цивільному житті, перспективи повернення учасників бойових дій на ринок праці та необхідну допомогу і перенавчання, а також про роль бізнесу, держави та навчальних закладів у підтримці та адаптації учасників бойових дій - ці теми обговорили представники державного сектору, бізнесу, ЗСУ та освітньої сфери під час панельної дискусії у Києво-Могилянській академії. Під час заходу було оголошено про створення Ресурсного центру для ветеранів при НаУКМА, який сприятиме економічній та соціальній інтеграції учасників бойових дій.
Участь у панельній дискусії взяли:
- Яна Чапайло, Керівниця ветеранського ресурсного центру НаУКМА
- Тарас Тимочко, молодший сержант ЗСУ, випускник НаУКМА 2012-го року
- Марія Берлінська, військова, громадська діячка, засновниця організації “Центр підтримки аеророзвідки”
- Тетяна Бережна, заступниця міністра економіки України
- Наталія Мовчан, менеджерка соціальних проектів EPAM
- Максим Яковлев, модератор дискусії, завідувач кафедри міжнародних відносин, директор Школи політичної аналітики НаУКМА
Можливості для учасників бойових дій та їх родин: державні програми з освіти та запуску бізнесу
Заступниця міністра економіки України Тетяна Бережна у ході панельної дискусії розповіла про можливості, які забезпечує держава для повернення ветеранів у цивільне життя. Урядовиця зазначила, що ця тема є дуже важливою, адже для багатьох мобілізованих думки про повернення до цивільного життя можуть надавати їх життю сенсу. Тетяна Бережна наголосила, що усі захисники повинні знати і пам’ятати, що держава має для них план і держава має рішення, які допоможуть нашим захисникам знайти себе у цивільному житті.
Наразі Мінекономіки працює у трьох напрямках підтримки ветеранів:
- Доступ до підприємництва
- Доступ до працевлаштування
- Доступ до навчання і перенавчання
Міністерство запустило грантову програму для ветеранів та одного із подружжя. Завдяки цій програмі ветеран або його родина зможуть отримати до 1 мільйона гривень на старт або розвиток власного бізнесу. Учаснику бойових дій не обов’язково подавати заявку самому - така опція доступна для його дружини чи чоловіка, які зможуть підготувати сімейний бізнес до повернення захисника зі служби.
Мінекономіки закликає захисників та їх родини брати участь в урядових грантових програмах - на сьогодні міністерство уже видало понад 16 тисяч грантів на 3 млрд гривень, із них ветеранських грантів - близько 500. У 2024 році на гранти Мінекономіки отримає більше коштів - 3,6 млрд гривень, урядовці сподіваються, що ветерани скористаються цими можливостями.
“Наша задача - видати гранти. Пора відмовлятись від стереотипу про державу, яка знайде 30 причин для відмови. KPI Мінекономіки - це створення нових робочих місць і залучення нових людей до працевлаштування. А ця грантова програма вимагає створити 1 робоче місце для гранту в 250 тисяч гривень, 2 робочих місць для гранту в 500 тисяч гривень та 4 робочих місць для гранту в 1 млн гривень. Тому ми заохочуємо усіх бажаючих подаватись на гранти.”
Заступниця міністра економіки України Окрім того, українські ветерани мають можливість безкоштовно отримати нові навички завдяки ваучеру на навчання від Мінекономіки. У рамках програми людина отримує ваучер на 30 тисяч гривень. Ці гроші можна витратити на освіту у ліцензованих закладах. Це можуть бути курси та інше короткострокове навчання.
Також Мінекономіки створило Довідник для роботодавців з питань підтримки та адаптації ветеранів. У цьому довіднику зібраний досвід роботи з мобілізованими та ветеранами від великих українських компаній (таких як “Укрзалізниця”, “Укрпошта”, банки), які мають багато мобілізованих співробітників. Ці компанії поділились найкращими практиками щодо того, як тримати зв’язок з мобілізованими, як повертати їх на ринок праці, як адаптовувати робоче приміщення, де можна залучити державу та отримати безкоштовну допомогу. Тож Мінекономіки закликало українські компанії ознайомитись із довідником та скористатись корисним досвідом.
“Нас чекає велика і складна задача повернути на ринок праці велику кількість людей, які зараз проходять службу, а потім мають адаптуватись в робоче середовище. Ми не лише плануємо, у нас уже є готові рішення і вони у вільному доступі”.
Заступниця міністра економіки України Як направити гроші міжнародних партнерів на підтримку ветеранів та потреби фронту
Військова, громадська діячка, засновниця організації “Центр підтримки аеророзвідки” Марія Берлінська під час панельної дискусії у НАУКМА наголосила, що якщо раніше потрібно було займатись реінтеграцією ветеранів у суспільство, то сьогодні саме суспільство має інтегруватись до ветеранів.
Марія підкреслила, що сьогодні кожен проект, який робиться у країні, повинен керуватись думками у першу чергу про людей на фронті. Чим більше ми дамо військовим ресурсу, бронетехніки, дронів, тепловізорів, засобів зв’язку, чим кращу підготовку забезпечимо, тим вище ймовірність що людина не загине і повернеться як ветеран у мирне життя.
Марія Берлінська розповіла про власний досвід роботи із міжнародними організаціями та їх грантовими програмами. За її словами, не усі іноземні і міжнародні організації та бізнеси мають можливість напряму фінансувати мілітарі частину. Тому українцям потрібно проявити гнучкість і спрямовувати усі ресурси, які йдуть в країну на потреби фронту - це можна робити опосередковано. Наприклад, у випадку з реінтеграцією ветеранів, можна навчати людей робити дрони, влаштовувати їх інструкторами, а також у школи. Щоб їх діяльність після повернення з фронту допомагала війську.
“Нам потрібно бути гнучким, як гнучкі наші бійці на фронті, які використовують цивільні технології. Треба думати гнучко: ви хочете гроші на реінтеграцію ветеранів, але ми не будемо вчити ветеранів в’язати віники чи робити щось не пов'язане з війною. Ми навчимо їх робити дрони, робити якісь технології, навчимо їх як інструкторів, які навчатимуть наших дітей у школах. Потрібно давати дітям робототехніку, базовий софтвер, розказувати що таке навігація, топографія. Адже були випадки під Києвом, коли старшокласники коригували вогонь, піднімали Mavic та дивились. Єдине спасіння для нас - це технологічна мілітаризація суспільства. Кожен в племені має вміти виготовляти та або використовувати технології для захисту себе і свого суспільства - починаючи з дітей старшого шкільного віку”
громадська діячка, засновниця організації “Центр підтримки аеророзвідки” Громадська діячка нагадала, що в рф ще з 2023 року дітей у школах навчають БПЛА і готують до війни. Тоді як українці у цьому плані ведуть себе безтурботно, не вчать ветеранів і дітей, а гроші від міжнародних партнерів витрачають на конференції та рейти. Марія Берлінська зазначила, що якщо ми не перетворимо гроші, які заходять в Україну, у ресурс, який захищає людей на фронті, ми будемо і далі платити життями людей.
Марія розповіла про приклади двох цікавих проектів, на які слід звернути увагу.
Перший - благодійний фонд “Літаю”, це мережа реабілітаційних центрів для людей, які отримали травми внаслідок війни. Там їх вчать літати на дронах, а потім ці навчені люди уже ідуть інструкторами в учбові центри. Як результат, ці люди допомагають армії та відчувають себе корисними. Це набагато кращий варіант, ніж коли людина отримує поранення, виводиться поза штат армії, отримує мінімальні кошти та відчуває себе непотрібною країні.
Другий приклад - “Народний FPV”, проект, в основі якого лежить філософія, що кожен може зробити дрон, який спалить російський танк. У рамках цього проекту є безкоштовний курс, постійна підтримка від професійних інженерів, Q&A-сесії, плюс кожен дрон перед фронтом обльотується. А після застосування людина, яка зробила дрон, отримує відеофідбек - це дуже мотивує, пояснила Марія. Головна задумка “Народного FPV” полягала в тому, щоб люди, які уже вміють робити бізнес і стартапи, могли переорієнтувати і перепрофілювати свої бізнеси чи їх частину на виробництво дронів. Так і сталось, багато підприємств зацікавились таким концептом, для них зробили додаткові 15 лекцій про особливості бізнесу, де торкались питань замовлення деталей, логістики, тощо.
Слід бути готовим до того, що ветерани не захочуть мати щось спільне з війною
Молодший сержант ЗСУ, випускник НаУКМА 2012-го року Тарас Тимочко під час панельної дискусії підкреслив, що війна дійсно має бути першочерговим завданням та фокусом №1, але і тил теж має право на підготовку і планування майбутнього. У контексті підтримки ветеранів та їх потреб важливо проаналізувати, що було зроблено в цьому напрямку на сьогодні, переглянути різні ініціативи та переосмислити. Велику роль у цьому відіграють різноманітні дослідження щодо того, що потрібно ветеранам, якої допомоги їм не вистачає, а також які державні та інші механізми не працюють для підтримки.
На думку Тараса Тимочка, головними принципами вирішення питання підтримки учасників бойових дій після демобілізації мають бути:
1) Підтримка збереження нашої державності. Тобто залучення ветеранів до miltech та інших проектів, які спрямовані на підтримку фронту.
2) Брати до уваги індивідуальність ветерана та його бажання щодо подальшого розвитку.
“Багато людей не захочуть збирати дрони і мати щось спільне з війною. Тому треба працювати із цією аудиторією також. І саме в цьому випадку програми підприємництва і освіти будуть в тему. В рамках цього підходу можна думати, як розвивати такі проекти як Ветеранський ресурсний центр в Могилянці, чи ресурсні центри в інших університетах”
Молодший сержант ЗСУНамагання реінтеграції ветеранів можна спрямувати в освітню складову, яка буде підтримувати нашу державу, за бажання людини можна розвивати освітню компоненту, яка б підтримувала miltech.
Тарас Тимочко підкреслив, що дуже важливо допомагати ветеранам виходячи з людиноцентричного підходу. Слід враховувати, які є бажання у самої людини, як вона бачить свій подальший розвиток після служби, чи буде у неї інвалідність або якісь психологічні травми. Не потрібно відкидати варіант, що у демобілізованого не буде бажання думати про фронт і війну і людина захоче займатись тим, що робила до війни. Але цілком можливо, що людина повернеться з фронту та захоче далі допомагати війську, бути активним у підтримці ЗСУ і розвитку miltech.
Що може зробити Могилянка і ресурсний центр для ветеранів, на думку Тараса Тимочка: по-перше, визначитись з історією про підходи; допомагати усім, хто звертається, але знайти соціальну групу, яка буде цього найбільше потребувати. Тому що будуть такі ветерани, які повернуться і знайдуть себе самостійно.
Важливо, щоб на кампусі навчальних закладів ветерани не були в якихось закритих територіях, а навпаки знаходились поміж студентської спільноти, були присутні на різних парах, як вільні слухачі. Це б сприяло комунікації, дозволило б ветеранам та решті студентів обмінюватись досвідом, знаходити собі нових друзів, нові контакти для спілкування та роботи.
Адаптація та навчання ветеранів на робочому місці: досвід компанії EPAM
Менеджерка соціальних проектів ІТ-компанії EPAM Наталія Мовчан поділилась досвідом компанії щодо підтримки учасників бойових дій та адаптації їх на робочих місцях. На сьогодні 300 працівників EPAM захищають країну у лавах Сил Оборони, 50 людей уже повернулись зі служби у статусі ветерана.
Наталія зазначила, що потрібно враховувати, що усі люди різні та мають різні наміри, тому до кожного ветерана потрібно вибудовувати індивідуальний підхід. Наприклад, у компанії була гіпотеза, що повернувшись, людина захоче взяти тайм аут. Тому EPAM організувала оплачувану відпустку для ветеранів, щоб вони потурбувались про своє здоров’я, зайнялись оформленням документів, тощо. Однак не усі працівники захотіли скористатись цією можливістю - багато захисників навіть перебуваючи у госпіталі прагнули якомога швидше повернутись до проектної роботи.
EPAM залучилась підтримкою зовнішніх організацій, які б допомогли в поверненні ветеранів на роботу. Зокрема, організація Veteran Hub, яка наголошувала, що усе буде значно простіше, якщо ставитись до учасника бойових дій не як до члена окремої соціальної групи, а як до свого брата, товариша та близької людини.
Менеджерка соціальних проектів EPAM розповіла про ветеранську програму компанії, яка складається із трьох векторів. 1) Ветерани, які повертаються, крім допомог від роботодавця, самі долучаються до програми адаптації ветеранів, стають консультантами та розповідають, які практики потрібні і корисні, а від яких краще відмовитись. 2) Навчання колег у тилу щодо того, як вони можуть допомогти ветеранам адаптуватись. У рамках цього вектору для працівників EPAM із залученням зовнішніх організацій проводяться спеціальні курси та тренінги, які допомагають знайти відповіді на усі питання. 3) Третій вектор - робота із учасниками бойових дій поза компанії. Компанія запустила навчальну програму щодо залучення ветеранів в ІТ.
“EPAM готується до найму ветеранів в ІТ-сфері і ми підтримуємо бажання перенавчатись. У нас є безкоштовна програма ІТ для ветеранів, в рамках якої вже запустились 2 групи по 60 людей. Ця програма включає 2 етапи: ази ІТ та комп'ютерних наук, а також спеціалізація. Компанія надає учасникам менторів, наставників. І ми очікуємо, що випускники програми долучаться до компанії чи знайдуть своє місце на ІТ-ринку. На сьогодні є великий інтерес ветеранів до ІТ, бо це гнучкий графік, віддалена робота. Але потрібно розуміти, що ІТ - складна сфера, частина людей не доходить до кінця, частині це не підходить”
Менеджерка соціальних проектів EPAM Наталія Мовчан підкреслила, що дуже важливо координувати зусилля із державою у всіх питаннях, які стосуються ветеранів. Наприклад, доступність простору - компанія може зробити свої офіси максимально безбар’єрними і доступним, але далі постає питання, чи зможе працівник дістатись цього офіса легко і без зайвих зусиль. Крім того, ветерани жаліються на велику кількість і складність бюрократичних процесів після демобілізації - це також знаходиться на боці держави. Тому потрібно, щоб з державою і органами місцевої влади була постійна взаємодія, діалог та згуртування усіх зусиль.
Ініціативи НАУКМА для ветеранів: від освіти до юридичної та психосоціальної підтримки
Керівниця ветеранського ресурсного центру НаУКМА Яна Чапайло розповіла про ініціативи для учасників бойових дій, які діють у межах ВУЗу. Це зокрема:
- Комплексна програма для ветеранів Збройних сил, що включає психологічну реабілітацію, постійну освіту та професійний розвиток, перехід від військового до цивільного життя та залучення ветеранів в активне професійне життя;
- Школа професійної та безперервної освіти, яка надасть можливості для підвищення кваліфікації, перепідготовки та зміни професійного напрямку;
- Юридична школа, яка забезпечує юридичну підтримку ветеранам;
- Центр психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, який існує ще з 2015 року та надав допомогу понад 7 тис ветеранів.
Яна Чапайло зазначила, що ветеранський ресурсний центр намагається допомогти усім, хто цього потребує, однак у нього є певні обмеження. Сила Могилянки - у знаннях, якісній освіті, у випускниках, які займають високі пости у державі та бізнесі, а також перебувають за кордоном. Однак її обмеження в тому, що НаУКМА не є величезною інституцією, вона має обмежену кількість викладачів і студентів. Відповідно виш та ресурсний центр не можуть претендувати на те, щоб одразу відреагувати на запит десятків тисяч ветеранів.
Відтак ветеранський ресурсний центр буде фокусуватись на точковій підтримці, координації зусиль та пошуку шляхів, які допоможуть об’єднати зусилля бізнесу, держави і громадських організацій у підтримці ветеранів. Тут важливо працювати комплексно, щоб звести усі ідеї до купи та йти на кілька кроків уперед. Ветеранський ресурсний центр НаУКМА особливо покладається на підтримку і співпрацю із українським бізнесом та досвід підприємців у розробці ветеранських програм від навчання до реадаптації. Щоб зрозуміти, як краще діяти, потрібно почути історії різних бізнесів та їх досвід роботи з ветеранами - а ветеранський ресурсний центр допоможе звести ці історії докупи.
“Ми маємо свої обмеження, але ми також маємо довгі руки і амбіції. Хочемо покладатсиь на розумних небайдужих людей, індивідуалістів в плані розуміння своїх сил. Ми допомагатимемо людям викристалізувати сильні сторони, усвідомити їх, працювати над ними, і створити когорту активних змінотворців. Ветерани уже змінотворці, просто треба організувати середовище для їх подальшої реалізації. Ми повинні говорити про реалізацію ветеранів як незалежних індивідів, сповідувати тут людиноцентризм. Адже кожна особистість має своє бачення, як реалізовуватись. Хтось думає що знає краще - він може стати ментором, буде допомагати іншим, підштовхувати до рішень, але не штовхати”
Керівниця ветеранського ресурсного центру НаУКМА Керівниця ветеранського ресурсного центру НаУКМА підкреслила, що їй дуже імпонує концепція реінтеграції суспільства до ветеранів. Яна Чапайло наголосила, що наші захисники під час служби у війську здобувають дуже корисні у повсякденному житті навички: це лідерські навички, уміння керувати людьми, вміння приймати швидкі рішення та стресостійкість. І зараз дуже важливо, щоб ветерани не втратили ці навички, важливо адаптувати ці уміння до цивільного життя, а не просто перевчати людину. Яна Чапайло зазначила, що сила нашої економіки - у використанні цих скілів, навіть якщо і хтось не хотів їх отримувати.
