Наприкінці квітня завершився освітній конкурс від Epson «Втілення цілей сталого розвитку на рівні школярів», учасниками якого стали 114 українських шкіл. Захід об'єднав вчителів та учнів у пошуку ідей, спрямованих на розв’язання актуальних екопроблем сучасності, зокрема відповідального споживання природних ресурсів.
Спроможність молодого покоління розуміти й впроваджувати принципи екологічності та сталого розвитку є ключем до майбутнього нашої планети, переконані члени журі конкурсу. Експерти поділились, як поширювати екосвідомість серед школярів та яку роль у цьому відіграє освіта.
Чи достатнім є сучасний рівень екологічної освіти в українських школах
На думку доктора біологічних наук Марії Байляк, станом на сьогодні рівень екологічної освіти в українських школах залишає бажати кращого. У широкому зрізі практичних навичок у школярів є недостатньо. Залучення учнів до екозаходів здебільшого обмежується одноразовими акціями, а не системною роботою. Оскільки розвиток екосвідомості має починатися з молодшого шкільного віку, необхідно не лише навчати дітей, але й залучати батьків, оскільки діти навчаються на прикладі. Вчителі також мають бути зразком для наслідування: якщо вони закликають дітей сортувати відходи або економити електроенергію, то ці принципи мають втілюватись і у позакласний час. Через приклади від дорослих діти набувають знань та навичок набагато ефективніше.
Доктор педагогічних наук та старший науковий співробітник, Тетяна Засєкіна підкреслює, що важливість екологічної освіти підтверджена законодавством.
Яких трансформаційних змін потребує сучасна освіта для більшої екологічної спрямованості
На рівні нормативного й навчально-методичного забезпечення передбачені необхідні й достатні умови для повноцінного здобуття екологічної освіти. У державних стандартах освіти чітко прописані вимоги, які гарантують можливість формування екологічної освіти у змісті усіх навчальних предметів. Незалежно від того, чи йдеться про уроки мовно-літературної галузі, природничі предмети чи математику, завжди є час і місце для розгляду та дослідження екологічних питань, переконана Тетяна Засєкіна.
Відповідної думки дотримується і Марія Байляк. Вона додала, що сьогодні лише одиниці вчителів-ентузіастів вдаються до практичних проєктів з охорони довкілля. Однак, з огляду на те, що екологічне виховання має розпочинатися ще з молодшого шкільного віку, на першому місці стоїть необхідність відповідної підготовки педагогів. Для цього вони можуть проходити спеціальні тренінги та курси з екології та сталого розвитку, щоб підвищити свою експертність та передавати ці знання учням.
Співпраця освітніх закладів з місцевими підприємствами може стати потужним каталізатором для трансформації екологічної освіти та сприяти реалізації додаткових позакласних активностей для учнів, зазначає Юлія Соколова, менеджер з маркетингу компанії Epson.
Які зміни слід запровадити аби підвищити рівень свідомості щодо важливості сталого розвитку та збереження довкілля серед дітей та молоді
Методист студії онлайн-освіти EdEra, Данило Ганаженко, зауважує що залучення школярів до охорони довкілля можна здійснити через включення екологічних тем у навчальні програми та організацію практичних заходів у школі. Усі вони доступні вчителям та батькам, можуть робитись на місцях та не чекати рішень на високих рівнях.
З думкою про локальні, місцеві освітні ініціативи згоден учитель природничих дисциплін та фахівець з біотехнологій, Богдан Завидовський.
Щоб зробити навчання більш захопливим та ефективним, важливо перейти від сухої теорії до практичних занять, де учні зможуть особисто відчути та побачити причини та наслідки екологічних проблем. Додавання візуальних компонентів та інтерактивних елементів до уроків зробить навчання значно цікавішим. Також важливо більше уваги приділяти поясненням, як екологічні знання застосовуються у повсякденному житті. Активна участь учнів у проєктній діяльності та участь в екологічних конкурсах стимулюватиме їх зацікавленість та мотивацію до вивчення екології. З цими твердженнями погоджуються усі члені журі.