30 грудня. Вівторок. Більшість українців у цей час будуть завершувати річні справи, купувати подарунки або нарізати інгредієнти для олів’є. Цей час ідеальний, щоб непомітно протягнути щось таке, що у звичайний робочий день викликало б вибух у професійній спільноті. Саме на цю дату Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) призначило так зване «громадське обговорення» проекту Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки в частині реформи адвокатури.
Давайте відверто, питання яке піднімає НАЗК не просте, та і піднімається воно не вперше. То яку ціль переслідує Нацагенція призначаючи обговорення на передостанній день року який минає? Відзвітувати, що провели, знов зробити видимість бурхливої діяльності? Відповідь залишається відкритою.
Втім, те, що ховається під заголовком цього заходу, не може бути проігноровано юридичною спільнотою. Оскільки ініціативи НАЗК мають всі ознаки спланованої спецоперації з ліквідації незалежності адвокатури як інституту.
Хто вас уповноважив?
Перше і головне питання, яке виникає при читанні розділу 2.3 проекту Стратегії: на якій підставі орган виконавчої влади взагалі береться реформувати конституційний інститут адвокатури?
Згідно зі ст. 131-2 Конституції України, адвокатура є незалежною. Це не придаток до правоохоронної системи, не департамент Мін’юсту і вже точно не підрозділ НАЗК. Проте антикорупціонери, схоже, вирішили, що їхня дискреція безмежна. Прикриваючись загальними фразами про боротьбу з корупцією, чиновники НАЗК фактично прописують нову адміністративну модель управління незалежною професією.
Вони не пропонують боротися з корупцією в судах чи прокуратурі, де адвокати є лише процесуальними опонентами. Ні, вони лізуть у внутрішню кухню: як адвокатам обирати собі керівництво, як витрачати власні (не бюджетні!) членські внески, як навчатися і як карати своїх колег. Це не боротьба з корупцією. Це класичне втручання держави у самоврядування з метою встановлення тотального контролю.
Чиїми руками?
Щоб легітимізувати свої забаганки, НАЗК організувало показове обговорення. Але подивіться на список запрошених спікерів. Ви не знайдете там широкого представництва адвокатської спільноти чи дійсних очільників органів самоврядування, які мають мандат від адвокатів.
Натомість до публічного обговорення пропонують цікавий пул з лояльних до ідей НАЗК грантових активістів. Тут до речі вартує сказати, що і само НАЗК виросло з грантових організацій.
Серед ключових спікерів — представники ГО «Адвокат майбутнього», зокрема Дар’я Писаренко. Та сама Писаренко, яка до адвокатури не має жодного стосунку і чиї сумнозвісні «7 симптомів української адвокатури» дивним чином майже дослівно перекочували в текст державної стратегії від НАЗК.
Виходить цікава схема: громадська організація пише «тіньові звіти» для західних донорів, поливаючи брудом національну адвокатуру, а потім державний орган (НАЗК) бере ці пасквілі за основу державного документа і запрошує авторів це «обговорити». Коло замкнулося. Думка самої адвокатури тут нікого не цікавить. Як завжди.
Для масовки та ілюзії підтримки «з низів» залучили таких персонажів, як адвокат Дмитро Остапенко — випускник тих самих грантових програм, чиї амбіції, як влучно зазначають колеги у ЗМІ, часто випереджають компетентність. Його роль проста: кивати головою і створювати картинку, що «прості адвокати» нібито благають НАЗК навести лад залізною рукою.
Куди це все несеться?
Що ж пропонує цей тандем чиновників та активістів? Під красивими гаслами про «прозорість» та «електронне врядування» просувається ідея передачі контролю над процесами в адвокатурі державі.
Електронне голосування: Звучить сучасно, але хто контролюватиме сервери? Якщо вибори адвокатів будуть проходити на державних платформах (а саме до цього йдеться), незалежність професії закінчиться в той же день.
Що важливо! Виявляється громадські грантові організації категорично проти застосування електронного голосування на виборах президента країни, натомість застосувати теж саме голосування на виборах в незалежній недержавній самоврядній організації для них цілком нормально.
Державний іспит: Замість кваліфікаційних комісій адвокатури пропонується створити єдиний державний механізм. Тобто допуск до професії, яка має захищати громадянина ВІД держави, буде контролювати сама ДЕРЖАВА.
Фінансовий контроль: Вимога зовнішніх призначених державою аудитів та втручання у кошториси самоврядування — це прямий інструмент тиску. Не сподобалась позиція голови ради адвокатів? Пришлемо перевірку.
Що вимагає Європа?
Найцинічніша маніпуляція НАЗК та їхніх "експертів" від громадських організацій — це посилання на вимоги ЄС. Нам розповідають, що Європа нібито вимагає переформатування НААУ.
НЕ ВИМАГАЄ. Єдине пояснення чому всі ці навколоправничі громадські організації говорять неправду – це мабудь їхнє переконання, що ніхто в Україні не буде читати оригінали документів Єврокомісії та інших евросоюзівських установ.
Європейські інституції вимагають сильної та незалежної адвокатури. Про що неодноразово було підкреслено як єврочиновниками так і представниками міжнародних та європейських адвокатських спільнот. Жодна директива ЄС не містить вимоги, щоб уряд чи антикорупційне агентство писали статут для адвокатів. Те, що зараз відбувається — це спроба місцевих «реформаторів» підсунути європейцям свою власну agenda під виглядом євроінтеграції.
І що тепер?
Призначення обговорення на 30 грудня не може бути випадковістю. Це розрахунок на тишу. НАЗК хоче зайти в новий рік з готовим планом знищення адвокатського самоврядування, освяченим давними та непримиримими опонентами української незалежної Адвокатури.
Якщо цей «проект» стане законом, в Україні зникне адвокат як незалежний захисник. І це аж ніяк не перебільшення. Залишиться лише слухняний виконавець волі слідчого та прокурора, який боїться втратити свідоцтво через «електронну систему» або «неправильну» позицію. І тоді вже буде байдуже, яка там у нас Стратегія на 2030 рік, бо захищати права людини в цій країні буде нікому.
