20 березня 2025 року на 93-му році життя помер Вітольд Павлович Фокін. Він був українським державним і політичним діячем, обіймав посаду першого прем’єр-міністра незалежної України.
Про смерть повідомила його онука Марія у Facebook, опублікувавши фотографію з підписом «Дідусь» – під дописом користувачі висловлюють співчуття родині.
Фокін залишається в історії як очільник уряду у переломний період для української держави. Однак його постать викликала і чималий резонанс після участі у переговорах щодо Донбасу.
Про все це в матеріалі UA.NEWS.
Дитинство та кар’єра
Вітольд Фокін народився 25 жовтня 1932 року в селі Новомиколаївка на території сучасної Запоріжчині. Батьки були вчителями. У 1954 році закінчив гірничий факультет Дніпропетровського гірничого інституту за спеціальністю «розробка родовищ корисних копалин». Після здобуття освіти розпочав кар’єрний шлях у вугільній промисловості Донбасу. Працював гірничим інженером та дослужився до керівних посад на шахтах і виробничих об’єднаннях вугільної галузі.
У 1970-х роках Фокін перейшов на роботу в органи планування УРСР – обіймав посади в Держплані (Державному плановому комітеті) УРСР, згодом став його керівником, а наприкінці 1980-х – головою Державного комітету УРСР з економіки.
На чолі уряду в період здобуття незалежності
Політична кар’єра Фокіна вийшла на новий рівень у жовтні 1990 року. Тоді ж після відставки Віталія Масола Верховна Рада призначила його Головою Ради Міністрів УРСР. 23 жовтня 1990 року він отримав повноваження в.о. голови уряду, а 14 листопада був затверджений на цій посаді.
З 18 квітня 1991 року Вітольд Фокін — останній прем’єр-міністр Української РСР. У цей час керівництво СРСР розглядало його як досвідченого господарника. Відомо, що президент СРСР Михайло Горбачов пропонував Фокіну очолити союзний уряд у Москві, проте той відмовився .
Після проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року Фокін автоматично став главою першого уряду суверенної держави. Він обіймав посаду прем’єр-міністра України до 1 жовтня 1992 року . На цій посаді Фокін зіткнувся з економічними викликами, оскільки новостворена країна перебувала у стані глибокої економічної кризи перехідного періоду. Його уряд оголосив курс на перехід до ринкової економіки. Проте сам Фокін не уявляв реформ без тісного зв’язку із Росією. За прем’єрства Фокіна були запроваджені тимчасові купони – перша умовна «валюта» незалежної України, покликана замінити радянський рубль. Утім цей крок не зміг зупинити гіперінфляцію та падіння рівня життя.
8 грудня 1991 року Вітольд Фокін увійшов в історію як один із підписантів Біловезьких угод – документів, що офіційно припинили існування СРСР. У Біловезькій Пущі (Білорусь) Фокін та президент України Леонід Кравчук поставили свої підписи під угодою про ліквідацію Радянського Союзу та створення Співдружності Незалежних Держав. Ця подія ознаменувала остаточний вихід України з-під влади Москви. Сам Фокін пізніше згадував, що після референдуму про незалежність у грудні 1991 року відчув величезну відповідальність, яка лягла на уряд у ті буремні часи.
Відставка у 1992 році та економічні виклики
Вітольд Фокін залишався на чолі Кабінету Міністрів трохи більше року після здобуття незалежності. Його уряд працював в умовах найгострішої економічної кризи початку 1990-х . На тлі дефіциту товарів, стрибків цін та розриву господарських зв’язків з республіками колишнього СРСР в Україні наростало соціальне напруження. Восени 1992-го по країні прокотилися страйки і протести, що було реакцією суспільства на економічні труднощі.
За таких обставин 1 жовтня 1992 року Верховна Рада висловила недовіру уряду Фокіна. Після цього тодішній президент Леонід Кравчук оголосив про відставку прем’єра. Офіційною підставою відставки назвали вихід Фокіна на пенсію. Сам Вітольд Павлович, за даними сучасників, не погоджувався з деякими радикальними рішеннями в економічній сфері. Зокрема, він був проти розриву спільного фінансового простору з пострадянськими країнами. Відомо, що прем’єр подав у відставку, не погоджуючись із рішенням про вихід України з рубльової зони. Це ознаменувало повне запровадження власної грошової системи.
Після відставки з посади глави уряду Фокін залишався в публічній діяльності як народний депутат України першого скликання (1990–1994). Також він зайнявся науковою та громадською роботою: працював в Інституті світової економіки та міжнародних відносин НАН України, очолював Міжнародний фонд гуманітарних та економічних зв’язків України з Росією.
У подальші роки Фокін рідко з’являвся в активній політиці. Проте час від часу давав інтерв’ю, в яких критично висловлювався про процеси декомунізації та окремі рішення наступних президентів. Ввін скептично оцінював політику Віктора Ющенка і Петра Порошенка, водночас різко засуджував дії Москви в Криму.
«Коли ми втратили Крим, я мав сильний серцевий напад. Плакав. І мені не соромно про це казати», – розповів Фокін про свою реакцію на анексію півострова у 2014 році .
Повернення в політику: Тристороння контактна група і скандали за його участі
У 2020 році, після тривалої паузи, ім’я 88-річного Вітольда Фокіна знову опинилося в центрі уваги. 18 серпня 2020 року указом Президента України Володимира Зеленського його було введено до складу української делегації в Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації на Донбасі. Він очолив посаду першого заступника голови делегації. Це призначення викликало чималий резонанс. Леонід Кравчук, який очолив делегацію, тоді пояснив залучення Фокіна його досвідом та донбаським корінням. Він заявив, що колишній прем’єр народився і трудився на Донбасі, має багато контактів в регіоні, а його «здатність до спокійного, компромісного, аналітичного підходу буде корисною» у переговорах.
Однак вже за кілька тижнів присутність Вітольда Фокіна у ТКГ стала приводом для скандалу. У вересні 2020 року, виступаючи в парламентському комітеті, Фокін заявив, що «не бачить жодного підтвердження» війни між Україною та Росією на Донбасі. На його думку, проти української армії на сході воюють «бойовики і найманці з 30 країн світу». Раніше в інтерв’ю він також закликав оголосити загальну амністію для учасників незаконних збройних формувань. Також хотів, аби надали особливий статус всій території Донбасу, а не лише окупованим районам. Ці висловлювання викликали широкий суспільний резонанс і хвилю обурення в Україні. Багато хто сприйняв позицію Фокіна як таку, що ретранслює наративи країни-агресора. Тодішній Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков назвав заяви Фокіна «провокативними» і такими, що «не відповідають національним інтересам». Лунали вимоги виключити його зі складу делегації.
В результаті вже 30 вересня 2020 року президент Зеленський підписав указ про звільнення Вітольда Фокіна з посади першого заступника глави делегації України у ТКГ. Так завершилась спроба ветерана політики долучитися до мирного процесу на Донбасі.
Постать Фокіна: оцінки і цитати
За більш ніж півстоліття громадської діяльності Вітольд Фокін зарекомендував себе як суперечлива та багатогранна постать. З одного боку, він був одним із творців української незалежності та досвідченим управлінцем радянської школи, який у непрості часи очолив уряд молодої держави. Його колеги відзначали виваженість та уміння шукати компроміси. З іншого боку, чимало політиків і громадських діячів критикували Фокіна за його погляди та рішення. Деякі оглядачі згадували і про прорахунки економічної політики уряду Фокіна в 1991–1992 роках, коли Україна переживала шокове падіння економіки. Втім, інші наголошували, що Фокін діяв у умовах, коли стару систему було зруйновано, а нову економіку треба було лише будувати з нуля.
Сам Вітольд Фокін скромно оцінював свій внесок у політику. Він не раз підкреслював, що за фахом є інженером, а не політиком.
«Я – не політик, я за освітою гірничий інженер, за досвідом роботи – економіст, а за покликом, швидше, філолог», – жартував про себе Фокін в одному з інтерв’ю.
Ці слова недаремні: вже на схилі літ, у 2015 році, він здійснив давню мрію, опублікувавши власний український переклад поеми Олександра Пушкіна «Руслан і Людмила». Попри свій технократичний бекграунд, Фокін захоплювався літературою і навіть писав вірші, хоча молодим вимушений був обрати іншу стезю через матеріальні обставини.
Останні роки першого прем'єр-міністра незалежної України
В останні роки життя Вітольд Фокін відійшов від активної діяльності, проте уважно стежив за подіями в країні. Під час повномасштабного російського вторгнення у 2022 році його родина постраждала від обстрілів: у березні 2022-го внаслідок ракетного удару був пошкоджений будинок Фокіна під Києвом, хоча сам він на той момент перебував за кордоном і не постраждав .
Його онука, Маша Фокіна, українська співачка, але живе у Флориді (США). Пишається своїм дідом і каже, що у неї такий самий жорсткий характер. Діти та інші онуки займаються бізнесом.
20 березня 2025 року перший прем’єр-міністр України помер, проживши 92 роки. Новина про смерть Фокіна швидко розійшлася в українських медіа та викликала численні відгуки.
Водночас у соцмережах точаться дискусії щодо спадщини Фокіна: багато громадян дякують йому за роки служби, інші згадують суперечливі сторінки його біографії. Але і прихильники, і критики згодні в одному – з відходом Вітольда Фокіна Україна прощається ще з одним представником покоління політиків, які стояли біля витоків новітньої української державності.
