Після повернення з полону рф журналіст розказав, які пісні їх примушували виконувати

Український журналіст Дмитро Хилюк після повернення до України з російського полону розповів, що тюремники змушували полонених співати гімн рф та «Смуглянку». Вони дуже дивувалися, що українці не знають їхніх «геніальних» творів, тому на клаптиках паперу роздруковували їм слова. 

Про це Хилюк розповів в інтервʼю «Главкому». 

Відмову співати в рф не приймали та жорстоко карали в'язнів за це. 

Щодо «промивання мізків», навʼязування російських наративів – Дмитро Хилюк сказав, що в тій тюрмі, ще він перебував, ідеологічна робота була «не на висоті». 

«Ні, не було такого. У Пакіно ідеологічна робота була поставлена дуже погано. А все тому, що в Новозибкові нас сприймали як військовополонених, і тамтешнє СІЗО було підпорядковане міністерству оборони. А пакінська тюрма – звичайна собі тюрма, без замполітів абощо. Нас там тримали як зеків і ставилися до нас, як до зеків», – розповів журналіст. 

За його переміщенням до Пакіно, ймовірно стоїть Червоний Хрест, вважає журналіст.  

«У Новозибкові була геть аварійна будівля. Підлога гнила, миші лазили, мокриці… Тож, можливо, Червоний Хрест абощо почав наполягати – покажіть, мовляв, куди ви діли полонених, чи вони взагалі живі? Тому, я думаю, нас і забрали в Пакіно, щоб показати більш-менш придатні для існування умови», – сказав колишній бранець.

Представники Червоного Хреста приїздили до колонії один раз і цікавилися умовами перебування вʼязнів. Вони змушені були відповідати, що все влаштовує, адже за розмовою спостерігали тюремники і могли потім помститися. 

«Вони приїздили один раз, 26 травня 2023 року – якраз нас в Пакіно перевезли… Питали, чи отримуємо ми лікування, чи дають нам їсти. Ми, звісно, сказали, що все отримуємо, бо над душею стояли охоронці з бодікамерами. Ми розуміли, що якщо ти зараз скажеш, що буквально голодуєш, медичне обслуговування погане, а ставлення принизливе, то потім тобі повідбивають нирки. Тому всі усім були «задоволені», – додав Хилюк. 

Він розповів, що росіяни ставилися до полонених, як до худоби - нецензурно обзивали, могли вдарити ногою по ребрах, вимагати ходити з опущеною головою, не дивитися в очі. 

«Але хоч не треба було співати гімн росії, як у Новозибкові. Там ми співали кожного ранку. Або гімн, або «Смуглянку» ту довбану, – зазначив журналіст.

Він додав, що відмовитися співати було неможливо. 

«Та не відмовлялися, бо… Так щось бекали, мекали, щоб тільки вони відчепилися. Молодь взагалі цих пісень не знала, «Смуглянку» оту… Молодь вже не за совка росла, це у моєму дитинстві оте лайно з кожної праски лунало. А тим, котрі 2000 року народження, на чорта здалося це старе барахло? Цікаво, до речі, що росіяни думали, нібито їхній «чудовий» пісенний спадок всі знають. «Як так, – казали, – ви не знаєте гімн росії?». А з якого доброго дива ми маємо його знати? Так вони нам його навіть принесли, той гімн – на маленьких таких клаптиках паперу роздрукували, і всім роздали», - поділився Хилюк. 

Нагадаємо, під час чергового обміну полоненими до України повернувся колишній міський голова Херсона, 65-річний Володимир Ніколаєнко. Його викрали невдовзі після окупації міста російськими військовими.