Незадовго до Нового року в Україні триває «роздача подарунків». Населенню масово обіцяють по 1000 гривень. У той же час бізнес страждає через «історичне» підвищення податків, як це називають самі можновладці. На програми зимової підтримки та національного кешбеку закладено близько 15 мільярдів гривень, у той час як завдяки підняттю податків до кінця року уряд планує зібрати до 20 мільярдів. Виходить дещо дивна математика.
А головним «математиком» є голова податкового комітету Верховної Ради Данило Гетьмацев. Саме через його фіскальні ініціативи в Україні зростає відсоток тінізації бізнесу, в той час як тим, хто працює «в білу», стає все складніше це робити. Про це йдеться в новому матеріалі проєкту Bihus.Info.
Як Гетьманцев знищує український бізнес та хто активно допомагає в цьому – агентство UA.News розбиралося в питанні.
«Бий білих, поки не посіріють» як основна метода Гетьманцева
Нардеп, коментуючи рекордне підвищення податків, заявляв про те, що дане рішення є складним та неприємним, однак при цьому необхідним та неминучим. Журналісти ж з цифрами доводять, що це неправда.
Наприклад, невелике підвищення ПДВ на 2% дозволило залучити 77 мільярдів гривень у державний бюджет. При цьому зростання військового збору з 1,5% до 5% навпаки призведе до того, що казна втратить 40 мільярдів гривень. Адже доведеться підвищувати зарплати бюджетникам. Якщо ж цього не зробити, то така ініціатива принесе лише близько 30 мільярдів – в 2,5 рази менше, ніж ПДВ.
«Очікування і реальність – це дві різні речі. Адже від податків багато хто ухиляється», - кажуть автори «Бігус.Інфо».
Розслідувачі зазначають, що за різними підрахунками відсоток бізнесу, який працює «в сіру» та не сплачує податки, вже складає дві третини від загальної кількості. І взагалі через фіскальну політику Гетьманцева бізнес в Україні все більше заглиблюється у тінь.
«Тому оці заяви Гетьманцева про надходження до бюджету 140 мільярдів гривень наступного року як результат підвищення податків – це припущення, і не більше. Адже це можливо лише в «країні чудес» його фінансових теорій, де всім сказали платити більше податків і всі платять… Але ця країна існує лише в уяві голови парламентського комітету і більше ніде, тому що додаткове фіскальне навантаження без зменшення тиску на легальний бізнес може остаточно підірвати його і без того обмежені можливості. Це прямий шлях до подальшої тінізації економіки і втрати мільярдів надходжень у державну скарбницю», - кажуть журналісти.
На думку авторів «Бігус.Інфо», стратегія Гетьманцева полягає в тому, аби «чавити з білого, поки не посіріє». Тобто виводиться ключовий недолік його політики: сірий бізнес і так не сплачує податки, бо має фіксовану «ренту», яку треба заносити кому треба. Білий бізнес же справно платить державі, однак взамін не має від цього жодних преференцій, окрім ще більших поборів. І багато хто з таких бізнесменів задумується над тим, аби піти в тінь чи просто банально закритися і припинити роботу.
Не Гетьманцевим єдиним
Масштаби деструктивного впливу Данила Гетьманцева на економіку складно перебільшити. Його руками фактично запроваджується справжня податкова диктатура, вважають журналісти та експерти. Але, звичайно ж, одна людина рідко коли може стати причиною проблем для цілої системи. Будь-яка державна структура працює колективно.
Адже десь трохи нижче за Гетьманцева стоять безліч інших людей. Це і неформальні «рішали» від влади, і продажні чиновники та поліцейські, і прокурори-корупціонери тощо. На останніх хотілося б зупинитися докладніше, адже прокуратура в Україні давно перетворилася на таку собі закриту касту обраних і недоторканих.
Згадати хоча б скандального посадовця, колишнього заступника ексгенпрокурора Дмитра Вербицького. Фігурант низки журналістських розслідувань про незадекларовані статки, а тепер ще й фігурант карної справи НАБУ за статтею про незаконне збагачення. У прокурора знайшли мільйони незадекларованих активів, які незрозуміло звідки взялися.
Загальна сума кешу Вербицького – астрономічні 29 мільйонів гривень. На додачу ж ще й великий автопарк, квартири в Україні та за кордоном. Як, наприклад, у його дівчини Христини Ільницької, яка змогла якимось чином придбати собі елітну автівку за 100 тисяч доларів, сумку Birkin за 28 тисяч доларів та квартиру в курортному місті Туреччини за явно заниженими цінами.
Виникає питання: яким чином пан Вербицький заробив всі ці кошти для себе та своєї коханої? Очевидно, що не на зарплатню в Офісі генпрокурора – хоча й офіційний дохід дозволив би фігурантові кримінальних справ жити може не розкішно, але більше ніж заможно. Нескладно припустити, що такі гроші є наслідком корупційної діяльності – можливо, йдеться і про побори з тих самих нещасних бізнесменів.
Згадуючи про побори з бізнесу, ніяк не можна оминути увагою ще одного скандального українського прокурора – Ігоря Стадника. Цей фігурант наслідив в Україні настільки, що змушений був утікати від уваги слідчих НАЗК аж до Канади. Однак і там він став об’єктом уваги правоохоронців – вже канадських.
Стадник неодноразово потрапляв у скандали із захистом російського бізнесу, а також займався тиском та переслідуванням банкірів. Вже навіть не українські, а канадські журналісти пишуть про те, що пан Стадник є справжнім злочинцем. Згадують, як він затягував справу ТОВ «Твоя беттінгова компанія» у 2022 році: гальмував розслідування, не передавав матеріали до суду та не притягував винних до відповідальності.
Видання The Daily Guardian також згадує, як одіозний прокурор разом із правоохоронцями вчиняв незаконний тиск на банківський сектор України та брав безпосередню участь у переслідуванні працівників IBOX BANK. А про його продаж кримінальних справ по бізнесу в країні-агресорці не писав тільки лінивий: там, як-то кажуть, «і тавра ніде ставити».
Загалом виходить дивна ситуація. Президент та інші можновладці закликають до розбудови економіки, до роботи «в білу» зі сплатою всіх податків тощо. Але при цьому безпосередні представники держави, такі як нардепи, фіскали чи прокурори, роблять все, аби в Україні ніхто взагалі не вів ніякої ділової активності – аби не натрапити на таких от гетьманцевих, стадників та вербицьких. Чи це саботаж державної політики, чи ознака того, що прогнила вся система – питання риторичне.
