Попри те, що багато країн поступово скорочують витрати на біженців та наполягають на їх працевлаштуванні, більшість українців, які виїхали після лютого 2022 року, поки що залишаються за кордоном. І як показує останнє опитування, шанси на повернення наших співгромадян скорочуються.
Ба більше, понад 34 % з них не цікавляться подіями в Україні, що на думку соціологів, погіршує цей прогноз. Чи задоволені українські біженці життям за кордоном і за яких умов можуть повернутися - у матеріалі.
Оптимістичний прогноз соціологів
Більшість українських біженців задоволені життям за кордоном – показує онлайн-опитування, проведене Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) у квітні. Всього було опитано 801 респондента (дорослі громадяни у віці 18 років і старше), що виїхали з України після 24 лютого 2022 року і наразі мешкають у Німеччині, Польщі та Чехії.
Згідно з дослідженням, українські біженці у Німеччині, Польщі та Чехії (66%) скоріше або повністю задоволені своїми нинішніми умовами проживання в новій країні. Утім, з них повністю задоволені – 28%, а решта 38% є скоріше задоволеними. Незадоволені умовами життя – 26% респондентів.
Дослідження також продемонструвало, що 7% опитаних вже мають громадянство іншої (крім України) країни, а ще 12% подали документи та чекають на рішення. Не подавали і не планують робити цього – 34%.
Разом з цим майже половина респондентів (45%) хоч і не подавали документи, але загалом хотіли би отримати громадянство іншої країни.
Респонденти також розповіли за яких умов вони би повернулися до України. Найбільше говорили про нормальну роботу критичної інфраструктури (34%) і безпеку (34%), турбуються про житлові умови (26%). Завершення повномасштабного вторгнення очікують (26%). Дещо менше респондентів говорили про можливість знайти роботу (16%) та можливість для дітей відвідувати школу та садок (13%).
Проаналізувавши усі відповіді, науковці дійшли висновку, що половина респондентів (50%), більш ймовірно, можуть повернутися до України, однак визнають, що це скоріше є оптимістичним сценарієм у поточних умовах.
Як зазначається у дослідженні, один з маркерів збереження змістовного зв’язку з Україною – інтерес до новин та останніх подій у житті країни. У біженців поцікавилися, з яких джерел – українська та/або закордонних – вони переважно отримують інформацію про Україну.
З'ясувалося, що 56% респондентів отримують інформацію про Україну. Серед решти 11% сказали "важко відповісти" (що, зокрема, є формою ухилення від соціально несхвалюваної поведінки), а 34% прямо відповіли, що не цікавляться інформацією про Україну.
При цьому, серед 56% респондентів з саме українських джерел отримують інформацію 42%, а решта 14% покладаються винятково на закордонні джерела.
Інший важливий маркер, за оцінками дослідників, чи готові респонденти голосувати на можливих виборах, якби було рішення їх проводити. Якби в Україні були оголошені парламентські вибори, то серед українських біженців 31% скоріше або однозначно голосували би на них (з них однозначно – 12%), ще 33% відповіли "важко сказати напевно, 50 на 50". Решта скоріше або однозначно не голосували би.
Водночас серед біженців немає значної підтримки законопроєкту про множинне громадянство. У 23% позитивне враження про нього, у 34% – переважно негативне. При цьому у 37% ставлення нейтральне (і ще 6% не змогли відповісти на запитання).
Дослідження також демонструє, що серед респондентів 57% удома спілкуються переважно українською мовою, російською - 19%, а в однаковій мірі українською і російською мовами спілкуються 21%. Ще 3% спілкують мовою країни, де зараз проживають.
За висновками дослідників КМІС, результати опитування показують, що значна частина українських біженців втрачають (або вже втратили) зв’язок з Україною. Водночас експерти ставлять запитання що варто робити, щоб повернути хоча б частину громадян. Зокрема, наголошують, що держава, суспільство та прості громадяни мають підтримувати контакт з громадянами закордоном, працювати з ними, зберігати зв’язок та мотивувати повернутися.
Що показують інші дослідження
Центр економічної стратегії досліджував стан та настрої біженців з 2022 року і випустив три хвилі таких досліджень.
Аналітики виокремили чотири групи біженців.
Перша група (15% від усіх біженців) — українці, які були вимушені покинути свої домівки через активні бойові дії або окупацію їхніх регіонів. Усі респонденти з цієї групи зазнали негативних наслідків через війну. Люди в цій групі здебільшого жінки 25-49 років, виїжджали за кордон з дітьми, найчастіше до Польщі. Вони також частіше за інші групи працюють за найманням повний чи неповний робочий день чи шукають роботу.
Друга група (30% від усіх біженців) — це "самозабезпечені": вони найрідше отримують допомогу від країни перебування, найбільш схильні працювати дистанційно на українську компанію (16,6% серед цієї групи) або повний робочий день на роботі в країні перебування (30% ). До того ж люди в цій групі мали відносно вищий рівень доходу до повномасштабного вторгнення.
Третя група (28% від усіх біженців) — це переважно люди старшого віку (50+ років), більшість з яких не має вищої освіти. Порівняно з іншими групами вони дещо рідше отримують соціальні виплати. А ті, хто й отримує, мають недостатньо навіть для базових потреб. Також вони є більш пов’язаними з Україною, ніж представники інших груп: 62,8% із них поверталися до України після виїзду за кордон порівняно із 46,4% серед усіх біженців.
Четверта група (27% від усіх біженців) — українці, які перебувають у процесі активної інтеграції у країні перебування. Вони частіше за інші групи відвідують мовні або інші короткострокові курси та досі не працюють. Щедрі соціальні виплати дозволяють людям у цій групі сконцентруватися на навчанні: більшість (67,3%) із них забезпечені житлом від держави, 82,8% отримують соціальні виплати, а 85,2% відвідують мовні курси. Багато осіб у цій групі (40%) проживають у Німеччині, яка відома своїми щедрими виплатами. Українці в цій групі менше пов'язані з батьківщиною: лише 35,9% із них відвідували Україну за час перебування. Тож вони менш схильні до повернення: лише 16,5% із них точно планують повернутися.
За даними Центру економічної стратегії, на кінець січня 2024 року за кордоном через війну перебувало 4,9 млн українців. Найбільше українських біженців перебуває в Німеччині (30%) та Польщі (22%). Поза країнами Європи, найбільшими країнами за кількістю прийнятих з початку повномасштабного вторгнення українців – США (280 тис. осіб), Велика Британія (253,2 тис.) і Канада (210,2 тис.).
За розрахунками Центру економічної стратегії, за межами України за різними сценаріями можуть залишитись від 1,4 млн до 2,3 млн українців.