У сучасній Україні судова система стикається з хронічними викликами: низькою довірою громадян, затягуванням розгляду судових справ та проявами неповаги до суду.
Так, за даними Верховного Суду, у 2023 році відкладено 380 тис. проваджень (+ 12,9 % до 2022), переважно через неявки учасників судових процесів. За цей же період часу залишились невиконаними 56 % ухвал про привід обвинувачених та понад 50 % – свідків, що також ставало причиною для відкладення судових засідань. Попри те, що такі дії призводять до порушення права на ефективний судовий захист, до адміністративної відповідальності за неповагу до суду у 2023 році було притягнуто лише 10 осіб (у 2022 лише 8). Зазначена статистика свідчить про наявність системної проблеми, вирішення якої потребує комплексних законодавчих змін.
Як підкреслює Європейський суд з прав людини у рішенні «Білуха проти України», довіра до судів – це основа демократичного суспільства. Саме на посилення цієї довіри та оперативності правосуддя спрямований проєкт Закону № 11387 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо забезпечення поваги до суду та оперативності розгляду кримінального провадження судом».
Зареєстрований 28 червня 2024 року групою народних депутатів на чолі з Русланом Стефанчуком, законопроєкт пройшов перше читання 22 серпня 2024 року. Наразі, після позитивного висновку Комітету з питань правоохоронної діяльності, він рекомендований до другого читання та прийняття в цілому з техніко-юридичними правками. Однак, попри підготовку, закон ще не ухвалений, що робить його обговорення особливо актуальним.
Ключові нововведення законопроекта №11387: від штрафів до процесуальних бар'єрів
Законопроєкт, підготовлений до другого читання, пропонує комплексні зміни, спрямовані на посилення відповідальності учасників судових процесів та прискорення судового розгляду. Ось основні з них:
Адміністративні санкції за неповагу до суду та невиконання судових рішень (зміни до КУпАП):
Нова стаття 185⁶-¹ вводить відповідальність за невжиття заходів щодо ухвали суду про привід: залишення без розгляду, повернення без пояснень чи безпідставне невиконання. За вчинення відповідного правопорушення пропонується карати штрафами від 100 до 200 НМДГ (1700–3400 грн). Протоколи про адміністративне правопорушення складатимуть секретарі суду, а справи розглядатимуть суди.
Підвищення штрафів за неповагу до суду (стаття 185³): за злісне невиконання розпоряджень чи неявку; за неповагу до Конституційного Суду пропонується запровадження штрафів від 100 до 400 НМДГ (1700–6800 грн).
Оновлення статті 185⁵: збільшуються штрафи за перешкоджання явці присяжного – від 50 до 100 НМДГ (раніше 5–8 НМДГ, не переглядалися з 1997 року).
Розширення статті 188¹⁹: впроваджується відповідальність за невиконання вимог комітетів ВР чи неявку на пленарне засідання (штраф 800–1000 НМДГ).
Уточнення порядку приводу в адміністративних справах (стаття 268), з винятками для неповнолітньої особи, вагітної жінки, осіб з інвалідністю першої або другої групи, особи, яка одноосібно виховує дітей віком до шести років або дітей з інвалідністю.
Адаптація кримінального законодавства (зміни до КК України):
Видалення анахронізмів: виключення згадок про «народних засідателів» зі статей 22, 377–379, оскільки інститут скасовано ще у 2016 році. Вказані зміни є технічними та жодним чином не зменшують захист суддів та присяжних від погроз, насильства чи невиконання рішень.
Оптимізація кримінального процесу (зміни до КПК України):
Заміна «мінімальної заробітної плати», що використовувалась для розрахунків в окремих статтях Кодексу, на «прожитковий мінімум для працездатних осіб» (ПМПО), що допоможе уніфікувати положення КПК України.
Збільшення вдвічі стягнень для свідків: за неявку – до 4 розмірів ПМПО (близько 12 тис. грн); для поручителів: за невиконання поручителем взятих на себе зобов’язань поручителів – до 100 розмірів ПМПО (302 тис. грн).
Встановлення обов'язку для прокурора забезпечити прибуття до суду свідків обвинувачення (ч. 4 ст. 95).
Посилення відповідальності прокурорів та захисників за неявку в судове засідання (стаття 324), шляхом встановлення обов’язку для суду порушити питання про відповідальність прокурора або адвоката, які не прибули, перед органами, що згідно із законом уповноважені притягати їх до дисциплінарної відповідальності. Крім того, у разі повторного неприбуття без поважних причин у судове засідання прокурора, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, суд не пізніше 72 годин буде зобов’язаний повідомити про випадок повторної неявки такого прокурора відповідного керівника органу прокуратури для вжиття заходів організаційного або дисциплінарного характеру, а також орган, що згідно із законом уповноважений притягати його до дисциплінарної відповідальності, для вжиття заходів щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності;
Зміна правил відводів (стаття 81): розгляд заяви має відбуватися невідкладно, але не пізніше 24 годин; запровадження заборони відводу судді, що розглядає заяву про відвід. Останнє питання раніше взагалі не було врегульовано положеннями процесуального законодавства, що викликало практичні суперечки щодо можливості заявлення такого відводу.
Спрощення підготовчого засідання (стаття 314): неприбуття прокурора, цивільного позивача, відповідача, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, потерпілих чи їх представників, законних представників, не блокує розгляд, якщо вони були належним чином повідомлені про судове засідання; за таких умов подані клопотання розглядаються до суті.
Перегляд ухвал про накладення грошового стягнення іншим суддею того ж суду для неупередженості (стаття 147).
Додатково, зміни до Законів «Про Національну поліцію» та «Про тимчасові комісії ВР» дозволяють привід за парламентським рішенням.
Слабкі сторони закопроєкту № 11387
Незважаючи на заявлені цілі, законопроєкт має очевидні вади, що на практиці може призвести до неможливості реалізації його положень. Серед таких недоліків слід виділити наступне:
Правова невизначеність та колізії: Стаття 185⁶-¹ КУпАП частково дублює статтю 382 КК України (невиконання судового рішення), без чіткого розмежування їх диспозицій. Так, терміну «безпідставне невиконання» бракує чіткості, що обовʼязково викличе проблеми із застосуванням норми на практиці та може призвести до порушення принципу правової визначеності та прав осіб, що будуть притягуватися до юридичної відповідальності.
Конституційні ризики: Заборона відводу судді, що розглядає заяву про відвід, може обмежувати право особи на розгляд справи незалежним та неупередженим судом (статті 55, 129 Конституції), що створює ризик численних звернень до ЄСПЛ через порушення права на справедливий суд.
Практичні вади:
24-годинний строк на розгляд заяви про відвід нереальний через перевантаження судів. Формальне встановлення строків без гарантування їх додержання призводить до знецінення такого інституту;
Пропонований обов'язок прокурора щодо забезпечення явки свідків дублює чинні норми (ч. 2 ст. 327 КПК України), проте не впроваджує будь-яких нових механізмів, які б дозволили прокурору реально забезпечити явку свідків сторони обвинувачення, що на практиці призведе до декларативності такого обовʼязку.
Підвищені штрафи (до 6800 грн за неповагу) можуть мати «охолоджуючий ефект» на учасників та журналістів, обмежуючи прозорість, без чітких кордонів між критикою та порушенням. Збільшення стягнень непропорційне, та не вирішує системні причини (перевантаження судів).
Обмеження прав: Спрощення підготовчого засідання ризикує обмежити права потерпілих та інших учасників кримінального провадження (доступ до правосуддя), що на практиці може призвести до скасування вироків та до ще більш тривалого судового розгляду.
Підсумовуючи, законопроєкт №11387, попри свою амбітну мету – підвищення оперативності та поваги до суду, – наразі все ще потребує ретельного доопрацювання: чіткого розмежування норм, пропорційних санкцій та механізмів реалізації, аби уникнути колізій та конституційних ризиків.
Без комплексного підходу, що охоплює не лише законодавчі правки, але й вирішення системних вад – перевантаженості судів, недостатньої взаємодії органів та ресурсів, – ці зміни ризикують залишитися декларативними, маючи вкрай обмежений ефект.
Адвокат АО Barristers Віталій Чаюн
