Чому не варто під час війни проводити президентські вибори, скільки років знадобиться Україні на переговори про вступ до ЄС, як росія калічить долю викраденим українським дітям, та чому до лав ЗСУ приходить більше жінок. Агентство UA.News зібрало головне, що писала про Україну західна преса.
Президентські вибори та наближення до ЄС
Україні слід відкласти президентські вибори. Голосування в умовах бурхливої війни нестиме занадто багато ризиків. Водночас відтермінування голосування має сенс - доти, доки уряд зобов'язується зміцнювати демократію, вважає редакційна колегія Bloomberg. Агентство опублікувало кілька аргументів, які пояснюють, чому вибори в Україні не на часі.
- Сам акт голосування міг би створити неприйнятні ризики. Російські сили без вагань нападають на цивільну інфраструктуру, а наземні міни роблять поїздки до виборчих дільниць надзвичайно небезпечними. Безпека спостерігачів за виборами не може бути гарантована. А забезпечення виборчих документів та їхнє транспортування на виборчі дільниці буде відволікати військові ресурси.
- Сумнівно також, що електорат буде справді представницьким. Із приблизно 32 млн виборців, які мають право голосу, що перебували в Україні до війни, близько чверті зараз - за кордоном і залежатимуть від країн, які їх приймають, в організації виборчих бюлетенів та контролі за їхнім підрахунком або передачею в Україну.
- Вважається, що близько 7 млн виборців - понад 20% населення країни - проживають на територіях, окупованих російськими військами, а ще близько 2 мільйонів - у самій росії.
Вибори за таких обставин не обов'язково зміцнюють демократію. Крім того, Конституція України забороняє голосування в умовах воєнного стану. Та й самі українці не особливо вимагають голосування: жовтневе опитування показало, що 81% громадян вважають, що вибори слід провести тільки після закінчення війни, і тільки 16% хочуть зберегти графік голосування, констатує Bloomberg.
Найбільші західні видання також писали про амбіції України стати членом Євросоюзу. Приводом стала презентація звіту Єврокомісії про реформи в країнах, що хочуть стати членами ЄС. Йдеться про Україну та вісім країн включно з Грузією, Молдовою та шістьма балканськими країнами.
У Брюсселі констатували, що з Україною та Молдовою можуть почати офіційні перемовини про приєднання до кінця року - щойно лідери членів ЄС схвалить рекомендацію комісії. Хоча звіт не є однозначно позитивним: очікується, що Україна проведе подальші реформи щодо поводження з меншинами, "деолігархізації" та боротьби з корупцією, пише The Economist.
Проте мине ще кілька років, перш ніж синьо-жовтий прапор України замайорить над будівлями Брюсселя. Цільова дата для вступу - 2030 рік, багатьма розглядається як занадто амбітна. Наприклад, переговори щодо Хорватії, яка 2013 року приєдналася до ЄС, зайняли шість років. The Economist вказує на основні перепони для України на цьому шляху:
- Вступ до ЄС вимагає одностайного схвалення всіх наявних держав-членів на кожному етапі процесу. За оцінками одного дипломата, у національних столиць буде від 300 до 400 можливостей накласти вето на будь-якого нового учасника, оскільки прогрес за різними показниками вимірюється роками.
- Ніхто публічно не висловлюється критично про Україну. Але деякі дипломати приватно висловлюють занепокоєння тим, що буде складно надати доступ країні, яка не повністю контролює свою територію, не кажучи вже про країну, що перебуває у стані війни.
- Угода про надання українській агропродукції безмитного доступу до ЄС на початку війни пізніше виявилася таким тягарем для сусідніх країн, зокрема Польщі, що вони заблокували експорт свого союзника. У міру наближення фактичного членства напевно виникнуть й інші подібні проблеми.
У висновках The Economist наголошує, ЄС доведеться самому реформуватися, щоб прийняти ще дев'ять нових членів. Оскільки вже зараз ЄС складно забезпечити одностайність 27 країн у таких питаннях, як зовнішня політика та формування бюджету.
росія готує до війни викрадених українських дітей
Історія про те, що викраденому українському підлітку із Маріуполя загрожує призов до російської армії, привернула увагу британського видання The Telegraph. Раніше редакція провела розслідування про те, як у рф "промивають мізки" та русифікують українських дітей. Видання констатувало, що викрадення росією українських дітей – одна з найбільш вибухонебезпечних проблем цієї війни.
Як пише The Telegraph, 17-річному українському сироті Богдану Єрохіну, якого росіяни незаконно вивезли із Маріуполя, 19 листопада виповниться 18 років. За словами правозахисників, хлопець вже отримав повістку про явку в російський військкомат у грудні.
Зазначається, що Богдан був серед 31 дитини, викраденої в Маріуполі і незаконно відправленої в рф у травні 2022 року, де його помістили в прийомну сім'ю, незважаючи на те, що його сестра була законним опікуном. За словами його адвоката, хлопця, ймовірно, змусили прийняти російське громадянство і виставляли напоказ у рамках російської пропаганди.
Справа Богдана була одним із кількох інцидентів, зібраних українськими юристами-правозахисниками, які надавали документи та докази до Міжнародного кримінального суду. І ця проблема поглиблюється, оскільки Кремль посилює мобілізацію, щоб поповнити втрати своєї армії в Україні.
Юристи-правозахисники та правозахисні групи вже давно висловлюють занепокоєння тим, що українські хлопчики, викрадені в росію, будуть призвані в армію відповідно до московських правил і змушені воювати проти своєї рідної країни, наголошує The Telegraph.
Міністерство оборони Великої Британії заявило, що російські військові планують набрати 420 тис. контрактників до кінця цього року.
Гонка озброєнь на фронті
Використання в бою маневрених дронів (FPV) стало однією з найуспішніших стратегій захисту українських військ, але армія рф розширює застосування безпілотників та навіть випереджає за їх кількістю ЗСУ, пише Reuters.
Оператори дронів з 80-ї десантно-штурмової бригади, що воює під Бахмутом, сказали, що росія здобуває перевагу завдяки більш організованому постачанню і більшим витратам, зазначає агентство.
"Їхні безпілотники завжди в повітрі, вдень і вночі. Ми бачимо, що вони налагодили серійне виробництво безпілотників для розвідки, спостереження і для нанесення ударів", - сказав 34-річний командир взводу з позивним "Комрад".
Хоча важко точно оцінити російську чисельну перевагу в БПЛА - а досвід підрозділу під Бахмутом дає лише загальне уявлення про те, що відбувається, - "Комрад" оцінює її приблизно вдвічі більшою, ніж в України на його ділянці фронту, стверджує Reuters.
За даними Центру "За нову американську безпеку", рф збільшила виробництво БПЛА завдяки волонтерським групам, які, ймовірно, виробляють багато тисяч дронів на місяць, а також завдяки оборонному сектору, який також розширює виробництво таких дронів.
Тим часом український уряд фінансує виробництво більших, дальнобійних безпілотників для розвідки та штурму. Крім того, переважна більшість невеликих апаратів, призначених для використання на полі бою, протягом усієї війни закуповувалися громадськими організаціями та за рахунок пожертв приватних осіб.
І ця ситуація поки що не змінилася, хоча у вересні міністр цифрових технологій України Михайло Федоров повідомив Reuters, що Україна збільшила загальне виробництво безпілотників у понад 100 разів у 2023 році.
Акцент на військовослужбовцях
У західних виданнях цими днями вийшла низка публікацій присвячених українським військовослужбовцям. З одного боку - вони показують готовність багатьох українців, зокрема жінок , ставати на захист країни, а з іншого – демонструють брак резервів особистого складу ЗСУ.
Так, у The New York Times (NYT) вийшла стаття "Хто, якщо не я?": Поки Україна шукає війська, жінки готуються до призову". Її автори констатують, що Україна має перевагу у західному озброєнні, але їй доводиться покладатися тільки на власне населення як на резерв для поповнення сил, а в росії воно приблизно втричі більше.
За таких обставин в Україні багато жінок цікавляться службою в армії. Окремі групи волонтерів допомагають проходити військовий вишкіл виключно жінкам – різного віку та професій. Зокрема, таке навчання можна пройти у передмісті Києва.
NYT цитує одну із жінок, що проходить військове тренування біля Києва. 46-річна Ольга Бахматова, психолог, каже: "Ніхто не хоче битися в окопах. Неприродньо хотіти цього". Але вона відчуває "неминучість" того, що дедалі більше жінок битимуться, і краще бути до цього готовою.
Для прикладу, інструктори із групи "Валькірія" навчили користуватися вогнепальною зброєю та іншим бойовим навичкам близько 200 жінок. Після закінчення курсу бажаючі можуть записатися в армію, і кожна п'ята жінка це робить.
Перші ознаки можливого призову жінок в Україні набули чинності 1 жовтня, коли було ухвалено закон, що вимагає від жінок із медичною освітою реєструватися у військкоматах. Їх не призивають, але вони зобов'язані пройти медичне обстеження і отримати призовні квитки, йдеться у публікації.
Крім того, жінки вже залучені до пілотування військових дронів для спостереження або скидання вибухівки на противника. "Жінки, які вміють керувати дронами, - це люди, які завтра, якщо знадобиться, зможуть отримати дрон для корегування артилерійського вогню", - сказав Валерій Боровик, засновник групи з навчання жінок-пілотів під назвою "Пілотеси". За його словами в перший місяць повномасштабного вторгнення рф, одними з перших його учениць стали моделі та актриси і близько третини цих жінок відтоді пішли в армію.
В ЗСУ зараз служить приблизно 43 тис. жінок, що приблизно на 40 % більше, ніж 2021 року, за рік до повномасштабного вторгнення росії. Робота української армії з жінками, звісно, є кроком до рівності, але вона також відображає величезні втрати, яких завдає війна - більшість чоловіків, які пішли добровольцями на початку війни, вбиті або поранені. І зараз, коли Україні треба мобілізувати ще більше солдатів, чоловіки все частіше ухиляються від призову, наголошує NYT.
Про бойові будні операторів військових дронів, а в минулому відомих кінематографістів, розповів The Guardian. Герої публікації - кінооператор Ярослав Пілунський та відеомонтажер Іван Банніков, відомі своїми роботами у проєкті "Вавілон 13".
"23 лютого 2022 року, напередодні повномасштабного вторгнення росії в Україну Ярослав Пілунський працював у Римі над фільмом з великою міжнародною командою. На той момент його єдиним контактом з дронами були польоти на простій моделі для розвідки локацій для зйомок. Зараз він є найкращим оператором військових безпілотників для Збройних сил України", - сказано у статті.
Нині Пілунський входить до тактичної групи "Адам". Він брав участь у багатьох найкривавіших боях, в тому числі за Київ, Запоріжжя та місто Лисичанськ на Луганщині. "Саме там, у Лисичанську, ми побачили російський наступ у такому масштабі, як у фільмах про Другу світову війну, - розповідає він. "Перша хвиля - понад 15 одиниць бронетехніки. Дві інші хвилі - ще більше, їх навіть не можна було порахувати. Це було досить жорстко".
Донедавна Пілунський та його колеги базувалися поблизу Часів Яру, беручи участь у виснажливих спробах відвоювати територію на південному фланзі Бахмута. Використовуючи професійні навички кінооператора, Пілунський не лише дає точні дані під час бойових завдань, він також запропонував зробити спеціальний картографічний проєкт для кращого інформування про позиції ворога.
