Ціну монетарної політики НБУ досить просто оцінити в грошах.
Тому що наслідки тут цілком матеріальні: НБУ як мінімум у півтора рази більше сплачує банкам за депозитними сертифікатами, а Мінфін – за ОВДП. Наприклад, у 2025 році Мінфін сплатить за обслуговування випуску ОВДП (купон) майже 250 млрд грн (у минулому році десь 108 млрд грн). НБУ сплатив банкам за депозитними сертифікатами за час війни більше 200 млрд грн.
Кому пішли ці гроші?
За ОВДП – значна частина державним банкам, в тому числі, на їх неефективні адміністративні витрати. За депосертифікатами НБУ – 60% виплат доходу пішло приватним банкам, зокрема олігархічним та іноземним. Сумарна переплата внаслідок політики завищення облікової ставки НБУ склала до 400 млрд грн або 10 млрд доларів за час війни.
При цьому висока облікова ставка не виконує своє формальне призначення:
1. Ставки за депозитами населення в банках суттєво не зростають. Більше того, 65-70% коштів населення в банках – кошти до запитання на рахунках та картках під білянульовий відсоток.
2. Відтік капіталу з країни блокується прямими адміністративними заборонами, але схеми із фіктивним імпортом і досі діють.
3. Інфляція висока, галопуюча, 14-15% у річному вимірі.
Це ще раз доводить, що причиною жорсткої монетарної політики НБУ, можливо є не формальні приводи на кшталт боротьби з інфляцією, а банальне збагачення під час війни вузького фінансового лобі, такого собі «клубу друзів Інститутської».
Олексій Кущ
