Проблема дезертирства в ЗСУ: думки військових
Проблема дезертирства та СЗЧ в Збройних силах України дійсно існує, і вона досить масова. Найчастіше бійці залишають частини через особисті причини, хронічну втому або тому, що вони з самого початку не хотіли служити, а в армію потрапили примусово.
Так декілька військових ЗСУ прокоментували UA.News матеріал The Guardian, в якому йдеться про «кризу дезертирства» в українській армії.
Кулеметник Сергій служить в бригаді ЗСУ, яка зараз виконує задачі на Донецькому напрямку. 30-річний Сергій пішов добровольцем на самому початку війни, у лютому 2022 року. Вдома в рідному Харкові у нього залишилася молода дружина та новонароджена дитина.
«Я про дезертирство і СЗЧ не думаю. Однак інколи з’являються думки, що все це вже набридло і немає сил. Але я, мабуть на відміну від багатьох зараз, розумію за що воюю. Так, втома є, дуже сильна. Закон про демобілізацію я підтримую, він потрібен. Але я і розумію, чому його не ухвалюють. Ситуація складна… На фронті не надто думаєш про те, що там за закони приймають у Києві. Тут інша ситуація», - розповідає Сергій.
Він визнає: в його батальйоні є «відмовники» та «СЗЧшники». Назвати їхню точну кількість боєць відмовився. Однак каже, що це «досить багато народу».
«Нам іноді привозять людей, які взагалі не хотіли… Це не їхнє, вони не хочуть. Такі втікають, так. Я не знаю. Особисто мені такі побратими на**й не потрібні. Але вирішує командування, ТЦК… Я просто виконую свою бойову задачу. Тих, хто біжить, я і розумію, і ні. У всіх свої проблеми. Це складно», - сказав Сергій.
Володимир, 55-річний шофер однієї з бригад на південному напрямку, також пішов добровольцем в березні 2022 року. Він сам безпосередньо не бере участь у бойових діях. Однак регулярно буває «на нулі», підвозить припаси, декілька разів вивозив поранених. Одного разу Володимир отримав поранення під час обстрілу – на щастя, легке. Вже за тиждень він повернувся в стрій.
«Так, авжеж я втомився. Всі втомилися. Я вже не те щоб молода людина. І ці обстріли, смерті… Це жахливо. Війна – це жахливо. Але мені легше, ніж багатьом мужикам… Я баранку кручу, я шофер. Я не ходжу в штурми, в піхоту… Пощастило. Хоча ризики все одно є, в тому році мене поранили… Дезертирувати я не буду. Але у нас чудовий командир, я регулярно ходжу у відпустки, ось недавно лише тиждень відпочивав у себе в селі, побачив жінку, доньку… Слава Богу, всі здорові. Тут багато залежить від місця служби, від командування», - так Володимир коментує проблему дезертирства.
На питання, чи багато дезертирів в його бригаді, шофер відповідати відмовився. Але лаконічно визнав, що «проблеми є».
32-річний штурмовик Євген – боєць одного з елітних спецпідрозділів. Він, як і два попередні герої, пішов на війну добровольцем, залишивши власний прибутковий бізнес – тату-салон. Євген має націоналістичні погляди та одразу обрав собі місце служби, де його ідеологічні вподобання розділяють та шанують.
«Проблем з відпочинком у нас майже немає. Ротують. Я на ротації зараз. Зброї і техніки достатньо. Дезертирів і СЗЧшників у нас також мізер. Приходять мотивовані. Чув, що в інших бригадах п**да, що зганяють з вулиць набраних… Це повна х**ня. У нас таких немає. Так не воюють», - емоційно розповідає Євген.
На питання, чи не втомився він від війни, боєць відповів лаконічно – «по**й». За його словами, ворог не втомився. Отже, і він буде триматися. Тим не менш, Євген визнає, що кількість вмотивованих військових у ЗСУ критично знизилася. І що дезертирство справді є проблемою – хоча особисто він на своєму місці служби с такими людьми «майже не стикався».
Раніше ми писали, що за даними британських ЗМІ, в Україні фіксується «криза дезертирства» з армії.
Увесь інсайд та актуальна інформація на нашому Телеграм-каналі, а також бонуси та швидкі новини.