Дипломатія кремля під час переговорів про перемир’я вже не вперше супроводжується ракетними погрозами Україні та країнам Заходу. Але цього разу росії, схоже, не вдалося демонстраційно запустити міжконтинентальну балістику в очікуваний період.
Про навчально-бойовий пуск ракети Ярс, яка є найбільш численною у стратегічній тріаді рф, у ніч на 19 травня застерігало Головне управління розвідки. Даних, які б підтвердили вибух ракети або аварійний пуск, поки що не було. Схоже, він був скасований.
У Москві поки що не прокоментували заяву української військової розвідки. Не відповідають і на інші запитання про показовий запуск міжконтинентальної ракети. Хоча зазвичай роблять заяви після таких тестувань
UA.News розповідає, якою є потенційна загроза системи Ярс, про її випробування та чи може Захід захиститися від міжконтинентальних ракет росії.
Потенційна загроза системи Ярс
Для росіян систему «Ярс» демонстрували, як «чудо-зброю» проти колективного Заходу. путін неодноразово погрожував, що ця зброя може «подолати будь-які наявні та майбутні системи ПРО». У 2023 році він заявив, що «ракетні сили стратегічного призначення на 95% оснащені сучасними системами, включно з «Ярс». А в 2020-2024 роках РС-24 «Ярс» часто демонструвався на навчаннях стратегічних сил «Гром», «Запад», «Союзная решимость».
Міжконтинентальна система РС-24 «Ярс» — одна із основних складових ядерної доктрини рф. Має удосконалену систему управління польотом, а завдяки прихованому розгортанню її важко відстежити супутниками.
Московський інститут теплотехніки (МІТ) почав розробку ракети РС-24 «Ярс» в середині 2000-х років для заміни застарілих радянських ракет типу РС-18 та РС-20. По суті, це модифікована версія системи «Тополь-М», але з удосконаленою системою управління та бойовою частиною. Перші запуски відбулися 2007 року, на озброєння ракету прийняли у 2010 році.
Стартова маса ракети приблизно 49 тонн. Її головна частина: роздільна, з 3-4 ядерними боєголовками (по 150–500 кт) або маневруючими блоками.
Дальність дії цієї триступеневої твердопаливної ракети становить від 11 до 12 тис. км.
Платформи запуску: мобільна (тягач на 16 колесах) та шахтна.
Системи подолання протиракетної оборони: пастки, блоки-обманки, активні маневри.
Західні аналітики вважають, що росіяни створювали РС-24 «Ярс» для підвищення живучості стратегічних ядерних сил завдяки мобільності. А також для зниження стійкості сучасних систем ПРО завдяки бойовим блокам з індивідуальним наведенням і активним маневруванням.
Запаси міжконтинентальної балістики рф. Точних даних щодо кількості таких засобів ураження у росіян на 2025 рік не наводиться. Однак, за інформацією на початок 2024-го, в арсеналі рф було близько 520-ти міжконтинентальних балістичних ракет наземного та морського базування. З них — 180 МБР РС-24 «Ярс» у шахтному варіанті та 24 ракети для мобільних пусків.
Історія випробувань системи Ярс
Текстові пуски «Ярс» проводились з космодрома «Плесецьк» (Архангельська область), полігонами для падіння були Камчатка (Кура), а також район Охотського моря. Перші випробування у 2007 році, за даними росіян були успішними. І далі продовжувалися регулярно (2008, 2011, 2012, 2013, 2014 і пізніше).
Офіційно рф не визнавала провалів у випробуваннях РС-24 та інших міжконтинентальних ракет. Проте експерти припускають, що під час доопрацювання могли бути технічні проблеми, зокрема із системами наведення. Попри засекреченість таких даних, відомості про невдалі запуски та катастрофи на космодромі «Плесецьку» приховати не вдалося.
У 2013 році на «Плесецьку» була серія аварій, коли загинуло декілька офіцерів під час планового очищення ємності з-під ракетного палива. А також вибухнула ракета-носій Союз-У за півхвилини після пуску. Тоді ж загинула одна людина.
У жовтні-листопаді 2023 року на тому ж космодромі провальними стали пуски РС-24 «Ярс». росіяни двічі поспіль провалили застосування цих міжконтинентальних балістичних ракет, у цих випадках ракета відхилилася від курсу.
Наприкінці вересня 2024 року супутникові знімки показали, що на космодромі «Плесецьк» вибухнув РС-28 «Сармат». Причиною вважають невдалий старт ракети з шахти, який спричинив потужний вибух. На місці старту виявили лише кратер, попри намагання росіян закрити цю інформацію.
«Однією з можливих причин є те, що перший ступінь (прискорювач) або не запустився належним чином, або сталася катастрофічна механічна поломка, унаслідок якої ракета впала назад у шахту або приземлилася в безпосередній близькості від неї і вибухнула», — передали західні ЗМІ.
У ніч на 19 травня 2025 року окупанти планували чергові «навчально-бойові пуски» РС-24 «Ярс». За даними ГУР МОУ, вони мали проходити не з космодрому «Плесецьк», як завжди, а з району поблизу населеного пункту Свободний у Свєрловській області, більш ніж за 1700 кілометрів від України. Там розташований 433-й ракетний полк 42 дивізії 31 армії ракетних військ стратегічного призначення рф. Розвідка не пояснила, чому росіяни перенесли запуск із традиційного місця дислокації системи. Але запуску, схоже, не сталося.
Можливості ПРО проти міжконтинентальних ракет
Акцент російської міжконтинентальної системи РС-24 «Ярс» — на мобільність та проходженні через протиракетну оборону. На її високий рівень загрози для американської ПРО вказують західні аналітики.
Зокрема, Конгрес США згадував «Ярс» у контексті необхідності прискорити модернізацію своєї ядерної тріади (особливо Minuteman III та розробки LGM-35 Sentinel).
Також звертали увагу на те, що РС-24 та інші нові ракети рф порушують баланс у рамках СНО-III (хоча формально відповідають кількісним обмеженням).
У США таким загрозам має протистояти Агентство з протиракетної оборони (Missile Defense Agency). Місія MDA полягає в розробці та розгортанні багаторівневої системи протиракетної оборони для захисту США та сил союзників від ракетних атак усіх дальностей на всіх етапах польоту.
Агентство відповідає за розробку кількох систем протиракетної оборони, включно з комплексами Patriot PAC-3, протиракетним комплексом рухомого наземного базування для висотного заатмосферного перехоплення THAAD і наземною системою захисту на середній дистанції Ground-Based Midcourse Defense (GBMD). Частина з них теоретично здатні перехопити міжконтинентальні балістичні ракети.
Ground-Based Midcourse Defense (GMD) може бути націлена на МБР, але ефективність сумнівна при масованому залпі. Комплекс введений в дію 2005 року. Призначений для перехоплення міжконтинентальних балістичних ракет та їхніх бойових частин у космічному просторі за межами атмосфери Землі. Для захисту континентальної території США розгорнуто 44 протиракети на Алясці та в Каліфорнії, у листопаді 2017 року було запитано фінансування на розгортання ще 20-и протиракет на Алясці.
Система Aegis є військово-морським компонентом американської системи протиракетної оборони. З 2016 року США розгорнули наземну компоненту ПРО Aegis Ashore у Румунії, зокрема ця система дістає полігон «Капустин Яр» з якого росіяни 21 листопада 2024 року вдарили по Дніпру РС-26 «Рубеж», що був виданий за «Орешник». З 2023 року протиракетна база США Aegis діє у Польщі.
MDA і ВМС США спільно керують цією системою ПРО. Кораблі ПРО Aegis (і Aegis Ashore) отримують дані про траєкторію через систему C2BMC, створюють рішення з управління вогнем, потім запускають і наводять сімейство ракет SM-3 для знищення ворожих цілей.
Цей комплекс довів свою боєздатність. Так, у 2020 році Агентство з протиракетної оборони США (MDA) і моряки ВМС США на борту есмінця USS John Finn, оснащеного ПРО Aegis, перехопили і знищили ціль — міжконтинентальну балістичну ракету (МБР) — за допомогою ракети Standard Missile-3 (SM-3) під час демонстраційних льотних випробувань у районі океану на північний схід від Гаваїв.
Робота SM-3 проти ворожої ракети. Джерело: Defense Express
Aegis Ashore має три пускових комплекти, кожен з яких складається з восьми таких шахт. Один такий стаціонарний комплекс може здійснити пуск до 24 протиракет SM-3. Тобто, може приблизно збити 24 цілі.
Загалом перехоплення міжконтинентальних балістичних ракет — вкрай важке завдання, особливо в разі залпу кількох ракет. Жодна країна у світі не має гарантованої системи захисту від масового удару такими ракетами.
