31 липня 2025 року Україна зазнала чергової масованої атаки з боку Російської Федерації. Основний удар ворога був направлений на Київ. На жаль, внаслідок чергового акту повітряного терору загинула 31 людина, в тому числі троє дітей. 159 містян отримали поранення.
Серед іншого, удар по українській столиці наносився новим небезпечним типом безпілотників — реактивними дронами Shahed‑238 («Герань-3»), які рухалися українським небом зі швидкістю понад 500–600 км/год. Їх поява ознаменувалося як новий етап у війні технологій.
Представник Повітряних сил Юрій Ігнат назвав такі дрони «психологічно схожими на крилаті ракети», а їх швидкість і маневреність вже змінюють правила гри. Перехоплення та збиття таких цілей — вкрай складна задача.
Реактивні дрони — що ж це таке і чим вони відрізняються від звичайних? Чому їх так важно збити? Яким чином можна протидіяти новій загрозі? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Реактивні дрони ворога Shahed‑238 і їх еволюція
Новітній Shahed‑238 є реактивною версією більш класичного авіаційного дрону-камікадзе. Перший раз ЗСУ засікли використання цієї зброї ще в січні 2024 року. Тоді були знайдені уламки такого БПЛА з реактивним двигуном Tolou‑10/13, який забезпечує крейсерську швидкість близько 520–550 км/год, максимальну — до 600 км/год і навіть пікірування зі швидкістю до 700-800 км/год. Зараз же, як ми бачимо, почалося його масове використання вже не на лінії фронту, а для терору українських міст.
Висота польоту реактивного дрону сягає до 9‑10 км, що значно вище за діапазон дії більшості мобільних ЗРК і ПЗРК, не кажучи вже про звичайні вогневі групи зі стрілецькою зброєю. Інновації включають не лише новий двигун, а й модернізовані методи наведення: інерційно‑супутникові системи, інфрачервоні та оптико-електронні датчики, а також пасивна радіолокаційна головка наведення. Все це дозволяє дрону самостійно знаходити джерела електромагнітного випромінювання ППО.
Ідентифікація компонентів Shahed‑238 під час аналізу уламків показала використання в тому числі й західних технологій: турбореактивний двигун PBS TJ150 (Чехія), супутникова антена Tallysman (Канада), мікроконтролери від Intel, Texas Instruments, NXP (США), модуля IMU від Analog Devices (США), тощо. Ця прикра ситуація підкреслює глобальну складність мереж постачання комплектуючих та вкотре демонструє, що росіяни навчилися обходити всі або більшість західних санкцій.
Чому Shahed‑238 становить серйозну загрозу
Нові реактивні дрони ворога поєднують у собі високу швидкість, значний політний коридор та істотну маневреність, що суттєво знижує час на реакцію для української ППО. Вони долають відстань усієї країни в декілька разів швидше, ніж класичні Shahed‑136, і тому традиційні стрілкові засоби та легкі перехоплювачі стають малоефективними.
Інша сторона загрози — це економічний тиск. Вартість екземпляру Shahed‑238 оцінюється приблизно в $900 тисяч, до того ж оптом, як завжди, дешевше. У той самий час тільки одна ракета для NASAMS чи IRIS‑T коштує мільйони доларів. Приблизно та ж історія з системою Patriot. Таким чином, навіть високий рівень знищення не може повною мірою компенсувати стратегічну економічну перевагу противника.
Критично важливим є те, що враховуючи великий тепловий слід реактивного двигуна, Shahed‑238 стає легкою ціллю для ракет із інфрачервоною головкою самонаведення, якими оснащені багато ПЗРК типу «Стінгер», «Стріла» та інші. Це дозволяє в окремих випадках перехоплювати дрони навіть за межами зони дії важких ЗРК, хоча мобільні вогневі групи лишаються обмеженими в ефективності проти реактивних дронів загалом.
Українська відповідь
Відповідь України на нову загрозу має базуватися на багаторівневому та системному підході. Дрони-перехоплювачі українського виробництва, за словами представників влади, вже довели свою ефективність проти звичайних «шахедів». Їхня вартість відносно невисока, навчання операторів займає близько місяця, і вони можуть вироблятися масово з підтримкою західних партнерів.
Однак дрони-перехоплювачі поки що не здатні ефективно працювати проти нових реактивних БПЛА, про що вже кажуть волонтери та експерти. Все через обмеження за швидкістю та висотою.
Тож радіоелектронна боротьба є ключовою у питанні протидії новітнім дронам. Системи українського виробництва на кшталт «Буковель‑AD» здатні створювати GPS/ГЛОНАСС‑спотворення, управління або навіть повернення дронів назад до противника. При цьому загальна частка дронів, нейтралізованих таким чином без фізичного знищення, може сягати 40-50% від усієї кількості.
Традиційна ППО та зенітна артилерія також залишаються відносно релевантними, однак потребують додаткової модернізації. Зенітні гармати з програмованими снарядами 35 мм, оснащені радарами й оптико-електронними системами, здатні вражати цілі із швидкістю, вдвічі перевищуючи швидкість Shahed‑238.
Снаряди такого типу коштують недорого, близько тисячі євро за штуку. Проблема тут в тому, що подібні системи, до яких підходять ці снаряди, обмежені в кількості та дорогі у сервісі.
Окремо важливо підкреслити ролі фабрик із акустичних сенсорів, мережевих мікрофонів та тепловізійних детекторів на кшталт Sky Fortress. Вони забезпечують раннє виявлення загроз і точне координування дій між мобільними групами та операторами дронів-перехоплювачів.
Варто зазначити, що оборонна стратегія України відзначається не тільки технологічною інноваційністю, але й швидкою адаптацією до викликів. Контракти на десятки тисяч перехоплювачів, активне впровадження систем РЕБ та інтеграція мультирівневої системи сенсорів — усе це змушує ворога змінювати тактику майже щоденно.
Втім, не варто забувати, що і російська сторона також реагує, а часто і задає «тренди» війни. Зокрема, інтегрує системи маневрування для обходження перехоплювачів та застосовує хибні цілі як частину атаки.
Важливо, аби загальна система не спиралася на один інструмент. Виключно ракети чи тільки дрони-перехоплювачі не спроможні забезпечити стійкість оборони. Потрібна комбінація: дрони, РЕБ, артилерія, інтелект. Масштабна виробнича та логістична мережа, здатна швидко нарощувати ресурси, створює критичну масу, а міжнародна підтримка з обладнанням й технологіями забезпечує стійкий потенціал для протистояння.
Думка експерта
Військовий аналітик, експерт з ракетних озброєнь Олександр Кочетков каже, що реактивні «шахеди» насправді не така вже і новинка. Вони з'явилися ще в 2023 році і вже тоді пішли розмови про те, наскільки вони потенційно можуть бути небезпечними.
«Єдине, чим цей БПЛА відрізняється від дронів з поршневим двигуном — це швидкість. Вона значно більша. Тому дрони-перехоплювачі проти них не діють. Такі реактивні дрони можуть збиватися практично будь-яким комплексом протиповітряної оборони, які є на озброєнні ЗСУ. Але проблема в тому, що вартість ракети, якою збиватимуть такий «шахед», буде значно, в рази більше, ніж вартість дрона. Тобто це економічно неефективно і тому ракети проти таких комплексів не використовують — за виключенням випадків, коли цей реактивний «шахед» летить ну на дуже важливий об'єкт. Тоді використовується все, що є.
Дрони-перехоплювачі тут не діють. Мобільні кулеметні розрахунки — так само. Тож з цим абсолютно точно можуть боротися сучасні артилерійські системи на зразок «Гепарда» чи «Скайнексу» чи подібних систем, які теж є на озброєнні, але їх небагато. Найкращим варіантом є така собі технологія «Франкенштейн», тобто поєднання наявних нових ракет зі старими радянськими комплексами і радіолокаційними станціями. Тобто створення чогось на зразок російського комплексу «Панцир»… Тобто це така універсальна система, яка об'єктивно проти будь-яких «шахедів», зокрема і реактивних, допомагатиме. Про необхідність створення подібного комплексу давно кажуть фахівці, наприклад Юрій Касьянов. Але їх не чують», — впевнений Олександр Кочетков.
Резюмуючи, реактивні Shahed‑238, схоже, стають черговою межею, після якої українська система ППО вже не може діяти за старими правилами. Їх висока швидкість, висота, тепловий профіль і маневреність роблять ці дрони вкрай небезпечними й ефективними для агресора. Україна має відповідати на цю загрозу, швидко розвиваючи власні дрони, впроваджуючи інноваційні РЕБ‑системи, посилюючи традиційну ППО і створюючи мережу сенсорів розвідки.
Ключ до ефективної оборони лежить у готовності технологічно мислити на випередження. Дрони нового покоління вимагають нової інтегрованої системи захисту, здатної діяти набагато швидше і ефективніше. Тільки таким комплексним підходом — з виробництвом, синхронізацією систем, гнучкими тактиками та міжнародною координацією — Україна зможе дати відсіч новій технології агресора.
