22 липня 2025 року Верховна Рада України прийняла в другому читанні законопроект №12414.
У процесі розгляду до закону були внесені правки, відповідно до яких Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) фактично стають залежними від рішень Генерального прокурора. Керівники НАБУ та САП публічно заявили, що це знищує незалежність їхніх структур і закликали президента не підписувати закон. Посли країн G7 та Європейський Союз також висловили занепокоєння щодо тиску на антикорупційні інститути.
Прийняті Верховною Радою зміни до законодавства — це швидше політичний крок, який диктується тим, що антикорупційні структури почали створювати певні проблеми для влади. Після зміни влади в США, коли до влади прийшли республіканці на чолі з Д. Трампом і вплив ліберальних кіл у Вашингтоні послабшав, становище та діяльність антикорупційних органів в Україні стало більш хитким, особливо тих, які раніше отримували підтримку від USAID. І тепер в Україні сигналізують: вплив ліберального Заходу на політичну систему країни більше не є критично важливим.
З одного боку, це посилює суб'єктність і простір для маневру для Президента, його команди та Уряду. З іншого — закономірно викликає зростання недовіри з боку ЄС і G7, які й раніше висловлювали занепокоєння спробами обмежити незалежність антикорупційної інфраструктури.
Однак ситуація не виглядає як протистояння «білих» і «чорних»: йдеться про боротьбу всередині «сірих зон». Сам факт існування НАБУ все ж змушував еліти бути обережнішими. Але при цьому самі антикорупційні органи, на створення та роботу яких були спрямовані значні зовнішні ресурси, за останні роки не забезпечили ні кардинального прориву в боротьбі з корупцією, ні зміни системного становища корупції у вищих ешелонах влади.
Антикорупційна вертикаль стала, по суті, інструментом політичної боротьби та впливу ліберальних західних партнерів на українську еліту. Гучних звинувачень було багато, а випадків реальних вироків для топ-чиновників — практично немає.
Корупція залишається однією з найголовніших проблем країни на думку громадян. Майже 80% населення і 76% бізнесу вважають корупцію в Україні другою серед головних проблем. На першому місці — збройна агресія Росії. У березні 2025 року недовіра українців до НАБУ, САП та ВАКС досягає 70%.
При цьому з 2015 року на підтримку НАБУ, САП, ВАКС — їх оснащення, навчання, впровадження цифрових систем і забезпечення незалежності — зовнішні партнери вклали приблизно $200–300 млн, а ЄС — понад 20 млн євро. Державне фінансування України антикорупційних органів - знаходиться приблизно на тому ж рівні - $300 млн.
В цілому, відбувається те, що українська влада вважає наступним чином: етап зовнішнього контролю, нав'язаний ліберальним Заходом, завершено. В умовах роздробленої Європи та меншого інтересу США внутрішні еліти вирішили на «зняття ярма» — тепер антикорупційні інститути, залишаючись формально незалежними, підпорядковуються політичній логіці та інтересам діючої влади.
Відкритим залишається питання: яким чином Європа та інші партнери відреагують на таке відверте перерозподіл контролю? ЄС тепер стає головним донором України і може публічно висловлювати протест проти ослаблення антикорупційної системи. Однак ступінь реального тиску або санкцій поки що неясна, особливо з огляду на поточну військову та гуманітарну ситуацію.
Руслан Бортнік
