Куп'янськ, 30-тисячне (до війни) місто на Харківщині, сьогодні знову перетворилося на одну з найгарячіших точок на карті, постійно фігуруючи у фронтових зведеннях та новинах. За майже рік інтенсивних боїв російські війська доклали значних зусиль для окупації та знищення цього населеного пункту. Однак інформаційне поле навколо подій у місті є вкрай суперечливим.
З одного боку, аналітичні проєкти на кшталт DeepState повідомляють про просування ворога та його наближення до центру міста, стверджуючи, що бої вже давно точаться в міській забудові. З іншого боку, офіційні українські джерела, зокрема Генштаб ЗСУ та керівник Куп'янської МВА Андрій Беседін, спростовують ці твердження, заявляючи, що місто перебуває під контролем Сил оборони.
Щоб розібратися в цій ситуації, необхідно поглянути на неї не лише з військової, а й з гуманітарної, стратегічної та символічної точок зору. Що ж наразі відбувається в Куп'янську та в чому полягає важливість цього міста? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Військова динаміка і тактика ворога
Станом на 22 вересня 2025 року ситуація в Куп'янську залишається вкрай напруженою. Попри заперечення офіційного Києва щодо присутності ворога безпосередньо в місті (кажуть, що фіксується лише просочування ДРГ), російські війська постійно намагаються проникнути за українські оборонні лінії на кількох ділянках одночасно.
Ключова розбіжність даних полягає в тому, що тоді як військові звіти зазначають про відсутність прориву, аналітики DeepState та самі бійці ЗСУ повідомляють про розширення ворожого клину в українській обороні, який наближається до центру міста, закріплюючись у північних та північно-західних районах. Це свідчить про глибоку адаптацію противника, який, замість класичного штурму з важкою технікою, що вимагає значних ресурсів, перейшов до більш виснажливих і прихованих методів — на кшталт прориву через ту ж газову трубу.
Російські підрозділи використовують тактику просочування малими піхотними групами. Ці групи намагаються непомітно проникнути в українські тили, заховатися у лісопосадках або міській забудові, а потім об'єднатися для коригування вогню чи закріплення в будинках. Така тактика свідчить про те, що ворог, ймовірно, відчуває брак повноцінних сил для лобового штурму та не може перекинути важку техніку через річку Оскіл, яка слугує природною перешкодою.
Одним із найнебезпечніших та найменш традиційних методів, який використовує ворог, є пересування через вже згадану газову трубу для подолання річки Оскіл. Хоча Генштаб ЗСУ уточнив, що трубопровід не веде безпосередньо у місто та його вихід перебуває під контролем Сил оборони, сам факт використання цієї тактики вказує на високий ступінь рішучості ворога навіщось жертвувати своїм здоров'ям і життям задля захоплення українських міст, на які Путін навіть офіційно не претендує.
Тим не менш, пересування через трубу дозволяє невеликим групам дістатися до околиць міста, обходячи українські позиції. Подібні методи, які компенсують неможливість перекидання важкої техніки, свідчать про те, що російська армія прагне взяти Куп'янськ за будь-яку ціну.
Руйнування та гуманітарна ситуація в Куп'янську
Безперервні бої та обстріли перетворили Куп'янськ на руїни. За даними місцевої влади, понад 95% будівель у місті зруйновано або пошкоджено. Всі комунальні послуги — світло, вода, газ — повністю відсутні, що робить місто абсолютно непридатним для життя.
Через високу щільність обстрілів з використанням FPV-дронів та керованих авіаційних бомб відновлення інфраструктури є неможливим. Навіть остання лікарня в місті припинила свою роботу у травні 2025 року після серії інтенсивних російських авіаударів. Це свідчить про свідоме перетворення міста на «мертву зону».
Попри катастрофічну ситуацію, в населеному пункті, за різними оцінками, залишається від 740 до 800 мирних мешканців, а в Куп'янській громаді загалом — до двох тисяч. Хоча влада постійно закликає громадян до евакуації, її темпи залишаються вкрай низькими. Для багатьох людей вирішальним фактором для виїзду стає лише фізичне руйнування їхніх домівок.
В умовах постійної загрози гуманітарна допомога майже не доставляється. У цьому контексті руйнування інфраструктури та безперервні обстріли можна розглядати не як побічний ефект боїв, а як усвідомлену тактику ворога, спрямовану на перетворення міста на звалище бетону, не придатне для життя. Така військова «поведінка» може мати навіть ознаки геноциду.
Куп'янськ: значення міста
Значення Куп'янська виходить далеко за межі його відносно невеликих — трохи менше Бахмута — географічних розмірів. Історично він є важливим транспортним вузлом, через який проходять кілька автомобільних шляхів та залізничних гілок.
Однак для російських окупантів основною ціллю є не стільки сам Куп'янськ, скільки розташований поруч залізничний вузол Куп'янськ-Вузловий, який служить важливим транспортним коридором. Контроль над цією станцією дозволить Кремлю значно покращити власну логістику та постачання військ, що оперують на Донбасі, оскільки залізничні колії з'єднують Бєлгородську область з Краматорським та Лиманським напрямками. Таким чином, битва за Куп'янськ є, по суті, битвою за логістику, яка має прямий вплив на динаміку бойових дій на всьому східному фронті.
Куп'янськ також подекуди називають «дальніми воротами» до Харкова. Його утримання є критично важливим для забезпечення безпеки обласного центру, що є другою за величиною агломерацією в Україні. Однак тактичне значення міста не обмежується лише обороною Харківщини. Річка Оскіл, яка розділяє місто на два береги, слугувала для російських військ природним бар'єром. Проте, як показують події останнього часу, ворог все ж зумів закріпитися на правому березі.
У випадку повної окупації Куп'янська українські позиції на лівому березі річки Оскіл можуть опинитися у вкрай скрутному становищі через проблеми з логістикою, що змусить їх відступати та може спричинити ефект доміно для всієї оборонної лінії по цьому напрямку. Більше того, Куп'янськ відкриває шлях для подальшого наступу на Донбас, аж до Святогірська і навіть Слов'янської та Краматорської агломерацій, які є стратегічним «серцем» української оборони на Донбасі. Тому тиск на Куп'янському напрямку варто розглядати як частину ширшої стратегії, спрямованої на розтягування українських сил.
Окрім військового та логістичного значення, битва за Куп'янськ має глибокий політико-символічний та ідеологічний вимір. У вересні 2022 року українські сили звільнили місто внаслідок блискавичного контрнаступу, що став одним із найбільших військових успіхів України. Для Росії втрата міста, яке було оголошено центром окупаційної адміністрації на Харківщині, стала символом приниження та поразки.
Тому нинішні бої за Куп'янськ — це не лише військова операція, а й політичний акт, спроба помсти та реваншу за поразку трирічної давнини. Ще більш символічним є той факт, що керує Куп'янською операцією колишній офіцер ЗСУ, уродженець Харківщини, який зрадив Україну ще в 2014 році.
Захоплення міста, якщо воно станеться, обов'язково буде максимально використано російською пропагандою як підтвердження того, що, мовляв, «русские всегда возвращают своё». Це, в свою чергу, є частиною психологічної операції, спрямованої на підрив морального духу українського суспільства та міжнародної підтримки.
Думка експерта
Військовий експерт, полковник СБУ у відставці Олег Старіков вважає бої за Куп'янськ дуже важливими, причому важливими в стратегічній площині. Разом із тим, його прогнози доволі похмурі: спікер каже, є вірогідність, що втримати місто не вдасться.
«Якщо брати політичний вимір, то на Харківщину Кремль нібито не претендує. Однак з військової точки зору все дуже цікаво, причому навіть не з тактичної, а з оперативно-стратегічної. В цьому контексті Куп'янськ займає важливе географічне місце: це великий транспортний хаб із залізничними та автомобільними дорогами. Якщо контролювати це місто, то можна повністю контролювати дорогу на Ізюм, Чугуїв, Харків, Великий Бурлук, тощо. Напрямок головного удару з Куп'янська — на південь, в бік Слов'янсько-Краматорської агломерації. Росіяни зараз ведуть бої за Куп'янськ, і ймовірність утримання міста ЗСУ, на жаль, невисока.
Якщо окупація станеться і вони там закріпляться, то відкриваються всі перспективи для успішного походу військ на північ від згаданої Слов'янсько-Краматорської агломерації. В результаті цей укріпрайон цілком може опинитися в оточенні з півночі, півдня та сходу. Оборонятися в такій ситуації буде проблематично і важко. Я думаю, що логістика, яка веде до цих укріпрайонів, буде перерізана за допомогою відпрацьованої тактики: дрони, що створюють зону ураження, «кілзону». Тож якщо війна не буде зупинена політико-дипломатичним шляхом найближчим часом, то до зими противник підійде і буде оточувати Слов'янсько-Краматорську агломерацію», — зазначив Олег Старіков.
Резюмуючи, ситуація в Куп'янську сьогодні є надзвичайно складною і поєднує в собі постійний військовий тиск, глибоку гуманітарну кризу та багатошарове стратегічне і символічне значення. Аналіз тактики ворога, його цілей та положення міста станом на зараз дозволяє зробити висновок, що ризики окупації є, на жаль, абсолютно реальними.
Ця битва — не лише боротьба за місто, а й протистояння за стратегічну ініціативу на фронті, бій за логістичні шляхи та тест на психологічну стійкість обох сторін. Куп'янськ, зруйнований і майже покинутий людьми на довгі роки, залишається символом незламності та запеклої боротьби, а також залишається одним із ключових «барометрів» динаміки всієї війни на північно-східному напрямку.
