З 2027 року в Україні запрацює нова шкільна реформа. Цього разу вона торкнеться старшої школи: 10-12 класів. Її суть в тому, аби учні змогли обирати більшість предметів для вивчення самостійно. Низка дисциплін залишиться обов’язковою, однак більшість навчальних програм скоротять, об’єднають та зроблять необов’язковими для вивчення.
Так, за планами Міністерства освіти і науки, вже за два роки в старших класах українських шкіл такі предмети, як фізика, біологія, хімія, зарубіжна література, всесвітня історія, географія тощо перестануть бути обов’язковими. Кількість годин по цих дисциплінах оптимізують, а ряд предметів об’єднають в мультипредметні дисципліни.
В чому суть реформи: роз’яснення МОН
В освітньому відомстві зазначають, що головна мета реформи – зробити здобуття шкільної освіти в старших класах більш «профільним». Зокрема, учні матимуть змогу обрати для себе предмети серед трьох тематичних кластерів:
- Мовно-літературний. Сюди входить блок предметів на кшталт української мови та літератури, іноземних мов та літератури, тощо.
- STEM. Це природничі науки, математика, IT-навчання і так далі.
- Суспільно-гуманітарний. Тут у списку правознавство, історія, соціологія, психологія тощо.
При цьому в МОН запевняють, що незважаючи на вибір учня, низка основних дисциплін, які вивчатимуть усі діти, залишиться. Конкретні обов’язкові курси та предмети визначить нова Типова освітня програма. Міносвіти вже працює над нею та обіцяє представити план згодом.
Хоча державним стандартом профільної середньої освіти вже визначені обов’язкові предмети для десятикласників. Це наступні програми:
- Мовно-літературна (українська мова і література, іноземні мови);
- Математична (інтегрований курс математики або алгебра та геометрія);
- Природнича (інтегрований природничий курс або фізика, хімія, біологія та географія);
- Громадянсько-історична (історія, громадянська освіта тощо)
- Соціальна і здоров’язбережувальна (курси, пов’язані з добробутом, здоров’ям тощо);
- Інформатична (інформатика, IT);
- Фізична культура (спортивні заняття);
- Мистецька (музичне мистецтво, живопис тощо);
- Технологічна (технології, промисловий дизайн тощо).
Більше уваги обов’язковим для всіх дисциплінам старшокласники приділятимуть у 10 класі, який буде «адаптаційним». Учні й учениці ознайомляться з обраним профілем, щоб переконатись у виборі й за бажанням змінити його. Кількість предметів і курсів за вибором пропорційно зростатиме до 12 класу, а от обов’язкових — зменшуватиметься.
«Реформа, яка розпочнеться 2027 року, покликана змінити застарілі підходи до освіти, підвищити її якість і надати учнівству більше можливостей. Старша школа зможе запропонувати учням й ученицям, незалежно від їхнього місця проживання, ширший вибір профілів, предметів і курсів, практичне та проєктне навчання», - коментують ситуацію в МОН.
Знання стануть «вужчими» і це загроза
Нова реформа вже зараз викликає певні негативні передчуття. Є аргументовані побоювання, що її реалізація призведе до «звуження» знань в українських школярів. Які, до речі, за рейтингами PISA і даними освітнього омбудсмена і так сильно відстають від своїх однолітків з європейських країн.
Справа в тому, що освіта – це не просто момент передачі знань від однієї людини до іншої. Це складний процес формування особистості, розвитку критичного мислення, розуміння світу та процесів у ньому, тощо. Якщо повністю виключити або скоротити низку ключових дисциплін, на кшталт фізики, біології або ж хімії чи навіть історії, це може призвести до деградації освіти саме як комплексного процесу.
Але ж саме освіта взагалі-то є основою суспільства як єдиного соціального механізму. Якщо в Україні розірветься ця сама комплексність, то ми ризикуємо отримати освітню прірву на кшталт ситуації в 90-х роках – або й ще гірше. Такий стан справ у школі по експонентні вплине й на подальшу освіту: профільно-технічну, вищу тощо. В Україні вже зараз скорочується кількість ВНЗ, тоді як раніше ми випереджали більшість країн Європи за часткою населення з вищою освітою.
Наприклад, візьмемо фізику, хімію та біологію. Це – три «стовпи», на яких потім будується медицина або медична інженерія, виробництво нових ліків. Без гарних знань в цих областях, значна частина з яких отримується ще в школі, просто неможливо потім стати хорошим лікарем чи розробити, приміром, свою власну вакцину від якогось захворювання. Тобто Україна ризикує втрати інноваційний потенціал, стати країною, нездатною до технологічного прогресу.
Про яку-небудь математику й говорити нема чого. Якщо у школяра буде можливість відмовитися від математичного курсу (зауважимо, саме від спрощеного інтегрованого математичного курсу, а не від окремих предметів «алгебра», «геометрія», «тригонометрія» тощо) – то значна частина дітей, звичайно ж, відмовиться, обере те, що легше. І недоотримає таким чином важливі знання.
Вивчення гуманітарних предметів також є дуже важливим. Такі предмети, як зарубіжна література, всесвітня історія чи географія розвивають у школярів розуміння інших культур та народів, дають здатність до аналізу історичних процесів, розуміння світу тощо. Тепер же ці дисципліни планують або виключити, або об’єднати в мультипредмети та скоротити їхні години. Таким чином у дітей може сформуватися досить «вузький» погляд на світ, що явно не піде їм на користь.
Це призведе до «тунельного погляду» на безліч речей. І головними жертвами змін від МОН стануть саме прості школярі, яким потім буде складніше конкурувати з ровесниками на ринку праці. Успішна кар’єра в сучасному світі потребує саме широкого погляду, комплексного спектру знань та навичок, а не навпаки.
Нарешті, ті, хто зможуть дозволити своїм дітям якісну шкільну освіту за кордоном, ще активніше почнуть виїздити з України. В крайньому випадку найматимуть репетиторів. А от школярі з родин із низьким достатком опиняться поза конкуренцією.
Українські школярі вже відстають від інших
Українська освіта зараз потребує, скоріше, не чергового етапу реформування. Вона має хоча б зберегти те, що є. Бо вже сьогодні наші школярі сильно відстають від своїх іноземних колег з різних країн. Звичайно ж, на це дуже сильно вплинула пандемія Covid-19 та вторгнення Росії. Однак і постійні реформи та зміни у школі, які тривають як мінімум з 2014 року, також не призвели ані до якоїсь стабільності в навчальному процесі, ані до поглиблення знань українських дітей.
Це наочно демонструється дослідженням PISA, яке вже згадувалося вище. Це міжнародний моніторинг якості освіти, розпочатий у 1997 році у 80 країнах. В рамках дослідження оцінюється грамотність 15-річних учнів у читанні, математиці та науково-природничих дисциплінах. І наші школярі, на жаль, продемонстрували геть не найкращі результати.
У 2022 році українські діти взяли участь у моніторингу PISA. І результати для нашої країни вже є невтішними. За результатами дослідження виявилось, що лише 58% українських учнів досягли базового рівня математичної грамотності. Україна отримала 441 бал – результат на 12 балів гірший у порівнянні з минулим циклом.
При цьому середній бал з математики в інших країнах становив 472. Виходить, що в математичній галузі розрив між Україною та сусідами становить приблизно 1,5 роки навчання.
У сфері читання та розуміння прочитаного 15-річні українські учні показали найбільший регрес: Україна отримала 428 балів – на 38 менше порівняно з 2018-м. Тест показав, що базового рівня у читанні досягли 59% учнів. У середньому українські учні відстають у читанні від однолітків з інших країн приблизно на 2,4 роки.
А базового рівня грамотності у сфері природничих наук досягли 66% українських 15-річних школярів. Україна отримала 450 балів (на 19 менше, ніж у 2018 році), а середній бал по інших країнах становив 485. Таким чином, Україна відстає на 1,8 роки навчання.
Фактично ми можемо говорити про катастрофічну ситуацію в українській школі. Навіть за чинної шкільної програми (яка є стовідсотково не найскладнішою у світі) українські діти вже сильно відстають від однолітків. Цей розрив продовжує зростати. А з 2027 року навчальну програму ще сильніше скоротять та оптимізують, давши учням можливість легально відмовитися від значної кількості предметів. До чого це призведе і як позначиться на результатах дітей в порівнянні з ровесниками з інших країн – питання риторичне.
Думки освітян
За коментарем ми звернулися до вчительки вищої кваліфікаційної категорії, заступниці директора однієї зі шкіл у Барвінково (Харківська область) Галини Щолок. Це невеличке місто в Ізюмському районі Харківщини, яке на дві третини зруйноване російськими окупантами. Але освітяни тут, не дивлячись ні на що, продовжують працювати та навчати українських дітей.
«Те, що наші учні перевантажені – це факт. Зміни в програмі мають відбуватися, це природній процес. Але я вважаю, що не варто скорочувати кількість предметів за Типовим навчальним планом. Потрібно переглянути навчальні програми і вилучити все оте зайве, шо кожен вчитель намагається втиснути, бо вважає свій предмет найважливішим. Варто здійснити серйозний перегляд програм, дати більше часу на закріплення матеріалу.
Але ось ці профілі – як їх обиратимуть? Чи буде можливість у шкіл, де 1-2 випускних класи, задовольнити потреби здобувачів освіти? Ні! Оберуть або те, що простіше, або те, під що взагалі є вчителі, педагогічний склад. Якщо чесно, я не уявляю цей процес повністю і не розумію користь від нього. Закрити, скоротити, відмінити – це легко. А потім відродити – проблема», - впевнена Галина Щолок.
Вчителька вважає, що сьогодні в українській освіті забагато популізму. Педагоги вже ледве розуміють, що їм треба робити, як перевчатися, які професійні компетенції здобувати, тощо. Особисто Галина Щолок викладає зарубіжну літературу і не може відповісти, чи буде робити це в 2027 році.
«Іноді здається, що простіше просто залишити школу», - резюмувала наша співрозмовниця.
Схожої думки дотримується вчителька-методистка вищої категорії з 30-річним стажем Оксана (ім’я змінене), яка забажала залишитися анонімною. Вона все життя викладає в Харкові, в одній з профільних шкіл із поглибленим вивченням іноземних мов.
«З одного боку, те, що багато предметів прибирають або скорочують – це мінус. Я навіть особисто бачила, як дітей опитували з цього приводу і вони писали про своє обурення. З іншого боку, хтось вважає, що це добре, не буде ненависної комусь біології чи хімії, але інші кажуть, що це абсурд. Але загалом, на папері, ідея начебто і хороша: щоб діти самі обирали предмети. Однак це лише на папері.
Проблема ж у тому, як цей вибір буде здійснюватися, який буде механізм та алгоритм? Якщо один предмет обирають, приміром, лише двоє-троє учнів – то хто буде оплачувати це вчителю? Тобто велике питання – як усе це буде реалізовано. Розуміння нема», - каже Оксана.
Також вчителька навела вже згаданий приклад з оцінюванням від PISA. Освітянка вказує на те, що наші діти сильно відстають від однолітків з інших країн. Тож чи на користь зараз чергові радикальні зміни в освітній програмі – знову ж таки велике питання.
Стратегічний провал МОН
В якості висновків можна сказати, що поки нова реформа МОН скоріше виглядає як стратегічний провал. Адже саме комплексні та системні знання потрібні школярам, які потім стануть майбутнім цієї країни.
Це дасть дітям гнучкість мислення, широкий світогляд, ерудованість та залученість до багатьох сфер знань. У той час як виключення, скорочення чи об’єднання низки дисциплін шкільної програми може призвести до вузького, «тунельного» погляду на світ.
Школа має готувати всебічно розвинених дітей, здатних розуміти світ, критично мислити, ухвалювати рішення та вирішувати задачі. Постійне ж спрощення, оптимізація та скорочування навчальної програми виглядає як шлях у нікуди.
Микита Трачук