Суд пояснив, як сп’яніння загиблого військового впливає на виплати

Верховний Суд дійшов висновку, що наявність алкоголю в крові загиблого військовослужбовця сама по собі не може бути підставою для відмови його родині в отриманні передбачених законом виплат. Суд зазначив, що Міністерство оборони повинно надати докази того, що смерть військового безпосередньо настала внаслідок дій, вчинених у стані алкогольного сп’яніння. Лише встановлення такого причинно-наслідкового зв’язку може бути підставою для відмови у виплаті допомоги.

Таким чином, Верховний Суд підтвердив право сімей загиблих захисників на отримання належних компенсацій, якщо відсутні переконливі докази впливу сп’яніння на обставини загибелі.

Верховний Суд роз’яснив порядок застосування норми, яка дозволяє відмовити членам сім’ї військовослужбовця у призначенні одноразової грошової допомоги через алкогольне сп’яніння. Суд наголосив, що самого факту виявлення алкоголю в організмі померлого військового недостатньо для відмови у виплаті. Міністерство оборони повинно довести прямий причинно-наслідковий зв’язок між станом сп’яніння та смертю військовослужбовця.

КАС ВС залишив без задоволення касаційну скаргу Міністерства оборони України та погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які визнали протиправною відмову у призначенні одноразової грошової допомоги дружині та двом неповнолітнім дітям померлого військовослужбовця.

Обставини справи №280/1655/25

Військовослужбовець був мобілізований до Збройних Сил України у березні 2022 року та проходив службу у військовій частині. У липні 2023 року він помер під час проходження служби.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, причиною смерті стала гостра коронарна смерть на тлі хронічної ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби. Водночас під час токсикологічного дослідження у крові померлого було виявлено етиловий спирт у концентрації 1,4 проміле, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп’яніння.

У подальшому військово-лікарська комісія встановила, що захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, пов’язане з проходженням військової служби.

Після звернення дружини загиблого щодо призначення одноразової грошової допомоги комісія Міністерства оборони відмовила у її виплаті. Підставою стало посилання на статтю 16-4 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки, на думку відомства, смерть військового була наслідком дій у стані алкогольного сп’яніння.

Що вирішили суди

Запорізький окружний адміністративний суд, з висновками якого погодився Третій апеляційний адміністративний суд, дійшов висновку, що Міністерство оборони не довело наявності причинно-наслідкового зв’язку між станом алкогольного сп’яніння військовослужбовця та його смертю.

Суди зазначили, що сам факт перебування особи у стані алкогольного сп’яніння на момент смерті не є достатньою підставою для відмови у виплаті. У зв’язку з цим рішення комісії МОУ було скасовано, а Міністерство оборони зобов’язано повторно розглянути заяву про призначення допомоги з урахуванням висновків суду. При цьому суди не зобов’язували відомство призначити виплату, оскільки інші передбачені законом умови та підстави для її призначення не були предметом розгляду у справі.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд погодився з такими висновками та наголосив, що одноразова грошова допомога є гарантованою державою соціальною виплатою членам сімей загиблих або померлих військовослужбовців. Тому обмеження права на її отримання можуть застосовуватися лише за наявності належних і достатніх доказів передбачених законом підстав для відмови.

КАС ВС підкреслив, що положення статті 16-4 Закону № 2011-XII не пов’язують відмову у виплаті з самим фактом алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння. Вирішальним є доведення того, що смерть настала саме як наслідок такого стану або поведінки особи у цьому стані.

За висновком Верховного Суду, для застосування цього обмеження необхідно встановити об’єктивний причинно-наслідковий зв’язок між станом сп’яніння, поведінкою військовослужбовця та настанням смерті. Сам по собі факт виявлення алкоголю в організмі без встановлення такого зв’язку не може автоматично позбавляти членів сім’ї права на соціальну гарантію.

Коли сп’яніння може стати підставою для відмови

У постанові Верховний Суд фактично розмежував дві ситуації, за яких стаття 16-4 Закону № 2011-XII може бути застосована.

Перша стосується випадків, коли смерть настала внаслідок конкретних дій самого військовослужбовця, вчинених у стані сп’яніння. У такій ситуації необхідно довести не лише факт сп’яніння, а й конкретні дії особи та причинний зв’язок між ними і смертю.

Друга охоплює випадки, коли алкогольне, наркотичне чи токсичне сп’яніння або його безпосередні медичні наслідки стали причиною смерті. Йдеться, зокрема, про гостре отруєння, алкогольну кому або інші патологічні стани, які безпосередньо призвели до летального наслідку. У такому разі цей зв’язок також має бути підтверджений належними доказами.

Верховний Суд звернув увагу, що у цій справі причиною смерті була визначена гостра коронарна смерть на тлі захворювань серцево-судинної системи, а військово-лікарська комісія підтвердила зв’язок захворювання з проходженням військової служби.

Водночас ані висновок експерта, ані інші матеріали справи не містили відомостей про те, що алкоголь став безпосередньою медичною причиною смерті або що військовослужбовець вчинив будь-які дії у стані сп’яніння, які призвели до летальних наслідків.

Тому Верховний Суд дійшов висновку, що Міністерство оборони не довело наявності підстав для застосування передбаченого законом винятку із права на отримання одноразової грошової допомоги.

Про це повідомляє Судово-Юридична газета.