29 березня на сайті судово-юридичної газети з'явився матеріал, в якому розповідається про суддю та блогера Дмитра Кривенка, відомого в соцмережах як Дмитра Липовецького. Дмитро Кривенко отримав 2-гу дисциплінарну справу від палати Вищої ради правосуддя. Підставою, як зазначає джерело, стала публічна критика суддею антикорупційних органів (НАБУ, НАЗК), правоохоронних органів та Верховної Ради з використанням нецензурної лексики. Зі скаргою проти судді звернулася грантова організація «Фундація DEJURE». Їх не задовільнив контент на особистій сторінці Дмитра Кривенка у Facebook:
«Згідно з висновками громадськості, суддя «систематично висловлює свою зневагу» до НАБУ, НАЗК, ДБР, НПУ та Верховної Ради, «агресивно критикує корпоративне управління, наглядові та антикорупційні ради», «використовує вульгарні слова та принизливі порівняння» щодо НАЗК, НАБУ, ВККС.Крім того, громадськості не сподобалося, що суддя критикує поточну судову реформу», - написали в джерелі.
До слова, як зазначає у себе на сайті «Фундація DEJURE», вони є аналітичним центром прямої дії, створеним у 2016 році для сприяння розвитку правовладдя (верховенства права) та реформ у сфері правосуддя в Україні.
Друга дисциплінарна палата погодилася з необхідністю відкриття дисциплінарної справи у зв’язку з порушенням суддею норм Кодексу суддівської етики. Там зазначили, що користування соціальними мережами має бути стриманим, поміркованим та обережним:
«Суддя може розміщувати, коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету судді та судової влади».
Незадовго до другої справи, 3 березня Перша дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила першу справу стосовно судді. Причина та ж сама.
UA.NEWS поспілкувались з Дмитром Кривенком. Публікуємо пряму мову:
Суддівський шлях – це суддівський шлях. В Україні не так багато суддів, які ведуть активну соціальну мережу. Що вас надихнуло? Чому ви вирішили, окрім боротьби за законодавство, піти ще й в блогерство?
Ми живемо в інформаційному світі. Він трансформувався. На сьогоднішній день соціальні мережі, напевно, перемогли засоби масової інформації. TikTok, Facebook, Twitter, Instagram – це масштабні майданчики для комунікації, поширення своїх думок та іншого. В мене давно існувала сторінка в Facebook. Там я зареєструвався для того, аби приймати участь в різних профільних групах, знайомитись з практикою Верховного суду, з різними оглядами і таке інше. Вже з часом ця позиція трансформувалася. А в YouTube сторінка була більше просвітницькою. В свій час я почав висвітлювати певні проблеми, які я вважав важливими, щоб розвіювати міфи, які існують в нашому інформаційному просторі.
До 2014 року в житті не було стільки негативу в засобах масової інформації, як це почалося з 2014 року. Тобто, спочатку завдяки засобам масової інформації була створена негативна думка про суди і суддів. Я не кажу, що всі судді ідеальні і пухнасті, але всіх зробили поганими. Таким чином, була сформована суспільна думка щодо необхідності судової реформи. Скажімо так, дуже великою мірою цьому сприяли ЦПК [Центр Протидії Корупції], Автомайдан [мобільний підрозділ Євромайдану, який складався з групи самостійних колон автомобілістів], «Фундація DEJURE». Ті речі, які вони робили, робити в цивілізованому суспільстві просто не дозволено.
Якби в будь-якій країні Європи чи в США це зробили, то ці люди б давно вже б сиділи. Робити опудала з мантії, спалювати їх, ходити якимись хресними ходами. Всі погані, всі недоброчесні. Але в той самий час особи, які постійно здійснюють інформаційні нападки, не є безгрішними. Кожен має щось не доброчесне, про що вони не хочуть розказувати, але воно є. Зайдіть на сторінку ЦПК, Автомайдан, «Фундація DEJURE» або іншої організації, яка пише про суди. Почитайте їхні публікації. Це один негатив. Вони мають дуже широку аудиторію. Яка суспільна думка буде формуватися в людей після прочитання їхніх сторінок про суди? Напевно, негативна, якщо вони навіть за наявності позитиву про нього не розповідають. А якщо розповідають про позитив, то цей позитив стосується виключно роботи Вищого антикорупційного суду України. В той самий час, коли корупційні справи розглядаються і багатьма іншими судами. Ну це, як на мене, неправильно.
Візьміть кількість підписників того ж Стерненка, кількість підписників ЦПК, Української правди, Автомайдану. А тепер подивіться в тому ж Ютубі кількість підписників Вищої кваліфкомісії чи Вищої ради правосуддя. Ви будете здивовані дисбалансом в цифрах.
Наприклад, ЦПК та Автомайдан. Починали вони дуже гарно. Заробили авторитет, проводили якісь антикорупційні розслідування. Потім перетворилися з людей, які дійсно займаються справою, в людей, які на цьому заробляють гроші. В кожній такій організації більша частина працівників є ФОП. Вони надають консультативні і інформаційні послуги іншій громадській організації. І займаються вони тим, що медійно висвітлюють роботу НАБУ, ВАКС, САП. Я вже давно не бачив їх особистої праці чи якогось розслідування.
Ви критикуєте НАБУ, НАЗК, ВККС. У чому, на вашу думку, полягає головна причина їхньої неефективності?
Якщо взяти статистику, то один детектив за 10 років скерував до суду дві справи. Можете познайомитись зі статистикою. Ви вважаєте, це ефективна робота? А зливи з НАБУ. Вас це задовольняє? Відбуваються витоки інформації з НАБУ, внаслідок чого певні особи залишили межі України. Вас не дивує чому найрезонансніші фігуранти НАБУ постійно тікають з України? 15 топ-корупціонерів вже залишили межі України. Завтра чи післязавтра приймається процесуальне рішення щодо оголошення підозри, а сьогодні особа дізнається, що їй мають чи обшук проводити, чи підозру оголошувати. І він втікає.
Або ж закриття справ через завершення їх терміну дії. Ну, якщо терміни пропущені, значить це комусь було потрібно. Якби була якась об'єктивна складність розслідування справ певної категорії, я б вже міг зрозуміти. А коли терміни пропускаються, бо досудове розслідування не здійснювалося, а потім вже для галочки оголосили підозру, за пару днів чи за місяць до закінчення терміну направили справу в ВАКС.
Візією створення НАБУ і ВАКС було те, що для корупціонерів повинно бути швидке і невідворотнє покарання за корупцію. Ця візія вносилася в той час, коли внаслідок судової реформи Порошенка виявилися несподівані побічні фактори. В судах виявився брак судів. Суди стали перевантаженими і не могли надавати пріоритет певним окремим справам.
На сьогоднішній момент, пройшовши певний час, виявилось, що в ВАКСі не так вже і багато суддів. Хоча перед тим, як його створювали, напевно що треба було прогнозувати кількість суддів. А виявилося, що те, що вони думали і прогнозували, не працює. Це було обмірковано чи ні?
В минулому році Незалежний аудит НАБУ, за участі міжнародних партнерів, анонсували звіт. Це за весь час [10 річної] діяльності, щоб ви розуміли. Комісія була створена в минулому році. Довгий час міжнародні партнери не давали своїх представників. Комісія розпочала діяльність восени. Презентувалося, що в січні-лютому будуть висновки. На даний час отримання цих висновків перенесено на червень-липень 25-го року.
Вам закидають особисту неприязнь до антикорупційної сфери. Ви це визнаєте чи заперечуєте?
Скажіть, будь ласка, чому в мене має бути неприязнь до антикорупційної сфери? Ну чому? Якщо є якесь явище, воно повинно на чомусь ґрунтуватися. Правильно? Що мені НАБУ, ВАКС чи САП, зробили особисто, щоб я мав їх ненавидіти? Ну це ж абсурд. Те, що я, наприклад, низько оцінюю і вважаю лицемірними певних представників громадських організацій, це є. «Фундацію DEJURE»» очолює Михайло Жернаков, так?
Це ж чому почалося? В січні чи на початку лютого 2022 року з подачі Михайла Жернакова і Стерненка був поширений ролик відносно запорізьких суддів. На відео вони нібито в День працівників суду співають пісню Михайла Круга «Кольщик». День працівників суду був 15 грудня. Якби активісти мали таку інформацію 15 грудня, то вони б її оприлюднили безпосередньо, відразу ж її б отримавши. А якщо це робиться зі значним перебігом часу, то це робиться, аби досягти певної мети.
5 хвилин пошуку в судовому реєстрі і я побачив, що судді, яких критикували, являються членами складу суду, який розглядає справу відносно відомого в тих країнах злочинного авторитета на прізвисько Нарік. Оприлюднюючи це відео та піддаючи його суспільному розголосу, ці особи намагалися дискредитувати суддів. Вони намагались зламати їх морально, щоб якимось чином вплинути на цю справу.
Я не пам'ятаю, яка була послідовність подій, однак тоді ведуча українського радіо Наталка Соколенко запросила бажаючих до дискусії. Я, мабуть, єдиний, хто визвався на цю дискусію. Тому що коли я бачу отаке неподобство, то розумію чому це відбувається. Тому я завжди буду відстоювати інтереси суду, судової влади і взагалі держави. Я не хочу, щоб за рахунок хейту чи хайпу злочинець уникнув відповідальності, або ж імідж судової влади принижували.
Вам дорікають в тому, що ви часто висвітлюєте власні думки з вживанням нецензурної лексики. Чи вважаєте це допустимим?
Що ви вважаєте нецензурною лексикою? Якщо ви розумієте лайку в її прямому значенні, то я її ніколи не використовую. От слово “гімно”. Це для вас нецензурна лексика? Я ж какаю не фіалками, я какаю гімном. Ну я міг би казати, що я какаю екскрементами. В українській мові гімно, я б сказав, навіть сакралізоване поняття. Слово “мудак”. Це нецензурно? От такі слова вони знайшли в моїй лексиці та моїх відеоблогах і сказали, що це нецензурно. Ви розумієте, евфемізм - дуже нецензурна лексика. Однак це не лайка. Лайка, в моєму розумінні, чоловічі чи жіночі статеві органи. Такого ви в моїх відеоблогах не знайдете.
Коли мова заходить про межі моралі, етики та всього іншого, я хотів би запитати: «У нас що вже, якийсь моральний кодекс комунізму прийняли?» Якщо досліджувати фонетику останніх років, то починаючи з 91-го року вона сильно знижується. Всі ходять на концерти Леся Подерв'янського. Вони збирають аншлаги. Скажіть, будь ласка, а він не використовує нецензурну лайку в своїх виставах і монологах? Використовує. І туди ходить еліта, бо концерти не дешеві, правильно? Як сприймати цю лексику в такому вираженні? Коли в кожного на сторінці у Facebook посилання руського корабля на три букви. Це морально-етично чи ні?
Як складеться подальша доля Дмитра Кривенка — вирішуватиме Вища рада правосуддя. Наразі ж його діяльність у соцмережах продовжує викликати гостру полеміку в професійному та громадському середовищі. Виходить так, що судова система хоче стриманості, громадськість — прозорості, а сам Кривенко — свободи слова. Всі мають рацію. Але не всі миряться з її ціною.
