Вручення підозри колишньому керівнику Офісу президента Андрію Єрмаку у справі про будівництво елітних котеджів під Києвом стало не просто ще одним епізодом у хроніці антикорупційної боротьби. Це черговий важливий політичний зсув, який запустив справжню ланцюгову реакцію здогадок і припущень. Головне з них пов'язане не стільки з фігурою самого Єрмака та інших колишніх топ-чиновників, скільки з загадковою особою під кодовою назвою R1.
У матеріалах, оприлюднених Національним антикорупційним бюро, згадуються четверо ключових замовників будівництва — R1, R2, R3 та R4. Якщо R2 — це, за версією слідства, сам Єрмак, R3 — бізнесмен Тимур Міндіч, а R4 — колишній віцепрем'єр Олексій Чернишов, то хто ховається за кодом R1, залишається офіційно не підтвердженим. Але впритул наближені до розслідування джерела та логіка самого процесу змушують аналізувати в тому числі таку ситуацію, при якій ця людина може виявитися чинним президентом України Володимиром Зеленським. Про це ж говорила колишня прессекретарка президента Юлія Мендель: що на «плівках Міндіча» є дехто, кого називають «шефом» і «Вовою».
Поки немає офіційних даних, ніхто не стверджує, що все це дійсно так. До того ж в НАБУ і САП вже офіційно заявили, що президент «не фігурував і не фігурує» в межах цього розслідування станом на зараз. Однак таке формулювання є юридично неоднозначним і цікавим: те, що він не фігурує в одному розслідуванні станом на зараз, не означає, що не фігуруватиме в майбутньому або в якомусь іншому розслідуванні. Врешті, голова держави навіть за законом має кримінальну недоторканість до тих пір, поки обіймає свою посаду, тож нічого іншого сказати антикорупціонери просто не могли.
Тож якщо припустити таку ймовірність, перед нами розгортається абсолютно нова політична реальність із потенційно надзвичайно важкими наслідками для голови держави: від суто політичних до міжнародно-дипломатичних і навіть, згодом, юридичних.
Якими ж вони можуть бути? Видання UA.News разом із експертами розбиралося в ситуації.
Політичні наслідки: другий термін стає привидом
Якщо за деякий час на офіційному рівні стане відомо, що під кодом R1 антикорупційне слідство ідентифікувало президента України, його політичні перспективи зазнають нищівного удару. Можливість переобратися на другий термін в такій ситуації перетворюється на політичний міраж. Електоральна логіка тут невблаганна: навіть якщо прямих юридичних наслідків під час чинної, ще першої «довгої» каденції не настане, сам факт фігурування в корупційному скандалі такого масштабу миттєво обнулює довіру значної частини виборців — подібна ситуація сталася в 2019-му з Петром Порошенком та скандалом довкола «Свинарчук-гейта». Той самий кредит морального лідерства, який був ключовим активом Зеленського, буде безповоротно втраченим.
Варто також розуміти, що численні політичні опоненти президента, які досі діяли відносно обережно, отримають у руки ідеальну зброю. Якщо натяки на те, що президент може бути причетний до схеми з відмиванням грошей на елітній нерухомості, набудуть згодом документального підтвердження, це стане центральною темою всіх можливих «чорних» кампаній у ЗМІ та політиці.
Аргумент про «зовнішнє втручання» чи «політичне замовлення» тут працюватиме хіба що частково, адже йтиметься не про політику, а про спосіб життя, оплачений, за версією слідства, вкраденими під час кривавої війни коштами. Це та токсичність, яку не перебити жодними антикризовими кампаніями.
Більше того, навіть якщо сам президент спробує дистанціюватися від справи, наголошуючи на презумпції невинуватості, сам факт того, що «бомби рвуться» вже максимально близько до нього, змінює розстановку сил усередині еліт. Частина союзників, які орієнтувалися на Банкову як на гаранта стабільності, можуть почати пошук альтернативних центрів сили. Політична ізоляція президента, якщо його ім'я почне асоціюватися з корупційним кейсом, може настати стрімко, перетворивши голову держави на фігуру «весільного генерала», яка лише тихо досиджує свій термін вже без реального впливу на процеси.
Міжнародний вимір: від мовчазного знання до публічної токсичності
Окремої уваги заслуговує те, як гіпотетично підтверджена роль невідомого R1 вплине на відносини з міжнародними партнерами. Тут криється надзвичайно важливий нюанс: всі ключові гравці — від Вашингтона до Брюсселя — авжеж, чудово обізнані зі, скажімо дипломатично, специфікою функціонування української влади та держави. Певний рівень толерування корупційних «особливостей» супроводжував співпрацю з Україною від самого початку.
Але ця толерантність мала одну критичну умову: вона була непублічною. Міжнародні партнери могли закривати очі на чутки, здогади та навіть дані своїх же розвідок доти, доки вони залишалися в площині кулуарних розмов. Ситуація кардинально змінюється, коли версія слідства, підкріплена доказами, потрапляє в офіційні релізи правоохоронних органів.
Якщо раптом виявиться, що «шефом», який у березні 2022 року вимагав прискорити будівництво котеджів, поки путінські війська ще стояли під Києвом та вбивали у Бучі, був чинний президент, це стане токсичним активом для будь-якого лідера, який подає йому руку. Для європейських політиків, які змушені постійно виправдовуватися перед власними виборцями за багатомільярдну підтримку України, такий скандал стане справжньою катастрофою.
Найболючішим ударом може стати навіть не припинення допомоги, а тотальна зміна її формату. Якщо досі Київ міг розраховувати на відносно гнучкі умови використання коштів, то у випадку підтвердження ролі R1 міжнародні партнери можуть наполягати на жорсткому зовнішньому контролі за кожним витраченим євро. Це позбавить президентську вертикаль важелів впливу на фінансові потоки. Публічне визнання президента фігурантом корупційної схеми, якщо це справді станеться — це питання, яке західні демократії не зможуть ігнорувати без серйозної шкоди для власної репутації.
Юридична пастка, відкладена на майбутнє
Юридично ситуація також виглядає дещо парадоксально. Поки Володимир Зеленський обіймає посаду президента, він захищений конституційним імунітетом від будь-якого кримінального переслідування. Тобто голова держави є недоторканим: жодного запобіжного заходу, жодної підозри, жодного виклику на допит у статусі підозрюваного бути не може, це аксіома.
Але ця ж аксіома перетворює президентське крісло на пастку відкладеного типу. Імунітет — це тимчасовий щит, який зникає в ту саму мить, коли спливає термін повноважень. НАБУ і САП кажуть, що президент «не фігурував і не фігурує» в розслідуванні станом на зараз, однак розслідування триває. І невідомо, що буде далі.
Якщо уявити, що особа R1 дійсно буде ідентифікована слідством як президент, то кожен подальший день, проведений на посаді, стане для нього не лише політичним, а й глибоко особистим викликом. Адже варто лише завершитися каденції, і теоретично вже ніщо не завадить правоохоронним органам оголосити ту саму підозру, яку вчора отримав Єрмак. Механізм, який зараз запущено проти найближчого соратника, є, по суті, репетицією того, що може чекати на самого президента після завершення терміну. І тут важливий навіть не сам факт потенційного переслідування, а те, як ця перспектива звужує простір для маневру вже сьогодні і змушує за будь-що надалі триматися влади.
Президент також, якщо над ним раптом зависне дамоклів меч майбутньої підозри, стане значно більш чутливим до всіх впливів: чи то йдеться про ухвалення кадрових рішень, чи то про погодження законодавчих ініціатив, тощо. Саме про це і йдеться в дискусіях, що точаться навколо справи «Династії».
Комусь може бути вигідно, щоб голова держави, усвідомлюючи свою потенційну юридичну вразливість після завершення повноважень, став більш поступливим у низці важливих питань — або для зовнішніх партнерів, або для внутрішніх гравців. Це можуть бути також питання, пов'язані з умовами якнайскорішого завершення війни (якщо йдеться про Трампа і США), або питання «правильного» реформування судової та правоохоронної систем, що їх наполегливо вимагає ЄС. Все залежить від того, хто насправді стоїть за новими «плівками» НАБУ і САП — а ось це достеменно невідомо.
Думки експертів
Політолог, директор Інституту світової політики Євген Магда каже: все більш очевидно, що «Вова» чи R1 — це Володимир Зеленський. Хоча насправді за юридичною процедурою на це ще мають бути відповідні докази, застерігає експерт.
«Тим, хто очікує швидких наслідків для президента — маю застерегти, що їх не буде з тієї простої причини, що він зберігає імунітет від кримінальних переслідувань до завершення своїх президентських повноважень. Але людині, яка гучно обіцяла, що «весна прийде, саджати будемо», казала, що всі ми президенти і так далі, треба добряче подумати над своїми подальшими діями. І було б логічно хоча би зустрітися з лідерами парламентських фракцій для того, щоб поговорити про ті виклики, які на сьогоднішній момент існують. І зрозуміти, що «офісно-президентська республіка» вичерпала себе з відставкою Андрія Єрмака. Треба повертатися до парламентсько-президентської республіки — для того, щоб зберегти шанси… навіть не на переобрання, а хоча б на більш-менш адекватне висвітлення себе в підручниках з історії», — зазначив Євген Магда.
Політолог, голова центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов вважає, що на тлі інтерв'ю Юлії Мендель підозра Єрмаку вже не виглядає як сенсація — хіба що як така собі «сенсація другого порядку». Також, на думку експерта, це ще одне попередження президенту, що наступним може бути він.
«Перший етап «Міндіч-гейту» був спрямований на повалення Єрмака. Зараз ми бачимо удари і по Умерову, і спроби «добити» Єрмака. Звісно, це дуже прозорий натяк, що наступним фігурантом може стати вже президент. А враховуючи інтерв'ю Мендель — розумієте, до Такера Карлсона, у якого аудиторія майже 90 мільйонів глядачів, люди випадково не попадають. Їх туди завжди приводять. Хто це зробив? Може, помста ексголови ОП Андрія Богдана, як знати? Але виходить такий дивний збіг обставин: коли одночасно діють і НАБУ, і з'являється інтерв'ю Такеру Карлсону, яке живого місця не залишає від знайомого нам всім імені президента.
Я вважаю, що це останнє попередження перед вже досить потужним тиском на президента. В якому напрямку? Можливо, щоб він пішов на поступки з точки зору укладення мирної угоди, або щось інше. Але за цим всім маячить як мінімум перегрупування більшості у Верховній Раді і, скоріше за все, за деякий час і поява нового уряду. Тобто мова йде про боротьбу за владу. Що ж стосується підозри Єрмаку — зрозуміло, що за українських реалій якщо людина втратила формальний статус, через певний час вона втрачає і реальний вплив. Саме це відбувається зараз із Єрмаком. Гадаю, що на кілька років Єрмак перетворюється на клієнта НАБУ, а за таких умов вирішувати з ним якихось питань бажаючих буде небагато», — впевнений Андрій Золотарьов.
Резюмуючи, справа «Династії» та вручення підозри Андрію Єрмаку стали тією межею, за якою абстрактні розмови про «боротьбу з корупцією у вищих ешелонах влади» перетворилися на цілком конкретний політичний землетрус, аналогічний «Міндіч-гейту». Загадкова фігура R1 — це не просто код у матеріалах слідства, а чинник, який здатен радикально переформатувати всю конфігурацію влади в Україні. Чи є цією фігурою президент — станом на зараз антикорупціонери кажуть, що ні, а тому й стверджувати нічого не можна.
Але навіть якщо не брати до уваги всі припущення, абсолютно очевидним є один факт: антикорупціонери підійшли максимально близько до найвищих кабінетів Банкової. «Снаряди лягають» уже не просто поруч, а вражають найближче оточення. Це створює принципово нову реальність для чинного гаранта.
Здатність Зеленського мінімізувати ці ризики залежатиме від багатьох факторів: від того, чи зможе він «притушити пожежу» іншими інформаційними приводами, від того, наскільки жорстким буде запобіжний захід для Єрмака, і головне — від того, чи готовий президент ухвалити рішення, яких від нього, найімовірніше, чекають ті сили, що й запустили цей маховик.
