Ще ввечері 20 липня Олександр Ткаченко активно висловлювався у підтримку розвитку кіноіндустрії під час війни. Проте вже опівночі міністр культури заявив, що йде у відставку. А за пару годин до цього президент Володимир Зеленський попросив Кабінет міністрів розглянути питання про ініціювання звільнення Олександра Ткаченка та наголосив, що «фінансування музеїв, культурних центрів, символів, серіалів тощо є важливим, але зараз інші пріоритети». Головною причиною, ймовірно, став серіал про СМТ «Інгулець», який міністр хотів випустити за 33 млн грн.
Це коротка хронологія історії, як Олександр Ткаченко, фактично, «вилетів» із посади міністра культури та інформаційної політики.
Чому Ткаченко більше не буде міністром культури
«Приніс сьогодні ввечері Прем’єру заяву про відставку, через хвилю непорозуміння щодо важливості культури під час війни. Лише потім здивувався заяві Президента щодо цього ж питання», - написав про свою відставку сам Олександр Ткаченко.
Причиною «непорозуміння щодо важливості культури під час війни», стало те, що Мінкульт станом на 19 липня уклав договори на понад 150 млн гривень на зйомки 53-х фільмів та серіалів, які зокрема планують транслювати на державному телеканалі «FREEДОМ». Серед них - серіал «СМТ Ігнулець» за 33 мільйони гривень від компанії, якою володіє телеведучий Юрій Горбунов. 12 липня та ж структура домовилася про розробку серіалу під робочою назвою «Санаторій «Незабудка» за 10 мільйонів гривень.
Користувачі мережі почали обурюватися, що серіал «СМТ Інгулець» - не найголовніша потреба України в час війни, на яку піде аж 33 мільйони. Тим більше - українці припустили, що головним героєм у стрічці буде «улюбленець коломойського телебачення, власник ФК «Інгулець», аграрій Олександр Поворознюк.» Адже серіал - саме про той Інгулець. Більшості українців Поворознюк відомий своїм зверненням до Володимира Зеленського на початку повномасштабної війни зі словами: «Вова, *баш їх, бл**ь».
Олександр Ткаченко на такі обурення відповів - заявив, що захист і промоція української кінокультури неможливі без виділення державних коштів і лише за кошти донорів. Він повідомив, що загалом на фінансування кіно Україна збирається витратити близько 400 мільйонів гривень.
У Мінкульті також офіційно відповіли на ситуацію. Зазначили, що Україна має запропонувати глядачеві якісні серіали та фільми, інакше масовий глядач знайде їм заміну, і це буде переважно російський продукт.
«З початком повномасштабного вторгнення рф кіносеріальне виробництво зупинилось і майже не відновилось. Водночас запит на сучасний кіносеріальний контент різних жанрів залишається високим і зростає», - заявили там.
Зазначили, що було укладено 17 договорів з переможцями конкурсу за загальну суму понад 150 млн грн. Кошти повинні були виділити на ігрові телесеріали та документальні проєкти від 32 вітчизняних продакшенів, а відібрані фільми й серіали планували транслювати на державному телеканалі «FREEДОМ».
Президент у відповідь на такі дії Мінкульту провів розмову з премʼєр-міністром Денисом Шмигалем щодо «питання, яке варто розглядати, зокрема, через призму справедливості», а саме щодо бюджетних видатків.
«У час такої війни максимум державної уваги, а отже, і державних ресурсів має йти на оборону. Очевидна річ. А кожен проект, який може бути реалізований коштом позабюджетних ресурсів, має бути реалізований коштом саме позабюджетних ресурсів», - вказав Зеленський.
Він додав, що фінансування музеїв, культурних центрів, символів, серіалів тощо є важливим, «але зараз інші пріоритети». Більш того, за його словами, це має стосуватися «різних сфер», і не тільки галузі культури.
«Знаходьте позабюджетні кошти. Не державні. Отже, я запропонував голові уряду два кроки. Перший - знайти позабюджетні кошти на проекти, які зараз справді потрібні. У світі є люди, які можуть допомогти. А друге: попросив премʼєр-міністра розглянути заміну міністра культури та інформаційної політики України», - повідомив президент.
Зеленський також наголосив: «Люди мають відчувати, що ресурси бюджетів використовуються справедливо й правильно. Кожен розуміє, про що йдеться. Бруківка, прикрашання міст, фонтани - почекають. Спочатку перемога».
На захист Ткаченка та Мінкульту одним із небагатьох виступив сам Юрій Горбунов.
«Чому для нас зараз важливо знімати комедію? Від початку війни ми дали сотні концертів для ЗСУ. Я знаю, як військові реагують на те, що вони хочуть позитиву та гумору. Як вони реагують на анекдоти, на веселі історії. Тому я точно знаю, що гумор зараз потрібен. А ще рф просто зараз виділяє мільярди доларів на інформаційну, культурну війну з нами. Вони знімають сотні фільмів, серіалів, мультфільмів, в яких пропагують руський мир», - сказав шоумен.
Переглянути цей допис в Instagram
Хто такий Олександр Ткаченко
Олександр Ткаченко став відомим як телепродюсер та медіаменеджер. Він починав свою карʼєру редактором і ведучим на телеканалі УТ-1 ще в 1988. Після цього був кореспондентом українського представництва «Reuters», президентом продакшн-студії «Нова мова».
У 1996-1997 був заступником генерального продюсера каналу «1+1». Разом із командою створив програму «Телевізійна служба новин».
1999-2005 будував карʼєру на «Новому каналі». Став генеральним директором. 2000 року канал увійшов до трійки найпопулярніших в Україні.
2005 року очолив правління «Одеської кіностудії», займався кінодистрибуцією та розвитком мережі кінотеатрів. Того ж року в команді почав займатися створенням в Україні Суспільного телерадіомовлення.
Є у біографії Ткаченка і «російська сторінка». 2008 року він працював у москві заступником генерального директора телеканалу «РЕН-ТВ».
Із серпня 2008 Ткаченко став гендиректором групи каналів «1+1 Media», до якої входять «1+1», «2+2», «ТЕТ», «ПлюсПлюс», «Бігуді», «Уніан-ТВ», «1+1 International» и Ukraine Today, сейлз-хаус Плюси та компанія з виробництва телеконтенту «1+1 продакшн». 20 серпня 2019 року склав повноваження керівника і ставш Почесним президентом 1+1 Медіа.
Політична карʼєра Ткаченка почалася ще задовго до «Слуги Народу». Із січня 2000 до травня 2001 він був радником прем'єр-міністра Ющенка на громадських засадах.
Відновив свою діяльність у сфері політики 2019 року. Тоді був обраний народним депутатом від партії «Слуга народу». У парламенті очолив Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики (з 29 серпня 2019). Також був керівником групи з міжпарламентських зв'язків із Норвегією.
За час своєї депутатської діяльності, серпень 2019 - червень 2020, Ткаченко увійшов до списку найбільших активних депутатів-законотворців. Він встиг долучитися до підготовки та подання 17 законопроєктів та подати 53 поправки.
4 червня 2020 року Ткаченко був призначений на посаду міністра культури та інформаційної політики України.
Ткаченко на посаді міністра культури
За час перебування на посаді міністра культури Олександр Ткаченко не раз був на межі звільнення.
Почнемо з нещодавніх інцидентів. Ймовірно, додатковою причиною для відставки стала позиція Ткаченка про те, що потрібно виділити понад 500 млн грн під час повномасштабної війни на завершення будівництва музею Голодомору-геноциду.
20 липня він заявив, що будівництво музею почалося багато років тому, «і не питання до нас зараз, чому воно не було завершено раніше».
«Це фактично останній транш коштів, який необхідний для того, щоб завершити будівництво фактично єдиного повноцінного музею Голодомору у світі. Тому я вважаю, що такі речі, які говорять про страждання українського народу впродовж десятиліть з боку Москви, мають знайти своє відображення в музеї», - сказав Ткаченко.
Експозиція, яка буде в музеї, створюватиметься за кошти донорів, говорив Олександр Ткаченко.
«І музей буде працювати. І я думаю, що стане однією з тих точок, яка після нашої перемоги буде однією з найцікавіших об'єктів для того, щоб світ, зокрема, дізнався, чому і чому росіяни почали проти нас війну, яка насправді триває багато-багато років», - заявляв він.
Зазначимо, що будівництво Меморіального комплексу пам’яті жертв Голодомору було розпочато 2008 року, але не було закінчене. У 2009 році побудували тільки першу частину. Будівництво другої частини музею розпочалося 2017 року.
Ще один із найгучніших і останніх проєктів Мінкульту за часів Ткаченка-міністра - заміна радянського герба на Тризуб на щиті Батьківщини-Матері у Києві. Варто зазначити, що цю ідею підтримали багато українців. За словами Олександра Ткаченка, вартість проекту - 28 млн грн. Сума майже зібрана з благодійників, бюджетні кошти не залучали. Тризуб хочуть встановити до Дня Незалежності.
Нагадаємо, що у застосунку «Дія» тривало голосування на тему «Як бути з гербом СРСР на щиті Батьківщини-Матері у Києві». За заміну герба СРСР на тризуб проголосувало 85% українців.
«Тризуб Незалежності» - новий жест-вітання з Днем Незалежності, яке у серпні 2022 року розробило Міністерство культури та інформаційної політики спільно з креативним агентством Banda. Тоді скандал у мережі через «неоднозначний» тризуб розгорівся за лічені години.
Тризуб, який показував Вʼячеслав Чорновіл, не хотіли використовувати через те, що його використало для свого логотипу ВО Свобода. А новий символ мовою жестів означав букву Н, що мало означати Незалежність.
Задумка була в тому, щоб він став новою традицією вітання з Днем Незалежності України. Жест рекламував особисто міністр Олександр Ткаченко.
Потім виявилося, що жест має й інше значення. Називається Шокер і використовується залежно від ситуації, як вказівка на перевагу над кимось або над чимось, або жартома. Цей жест використовують репери Західного узбережжя, зокрема ним для ідентифікації користуються Snoop Dog, Kendrik Lamar та інші. А ще жест має сексуальне тлумачення, англійською його називають Two in the pink, one in the stink.
У висновку в Міністерстві культури та інформполітики визнали, що разом із Banda «перекреативили».
Реорганізація Довженко-Центру - ще одна резонансна тема в карʼєрній біографії Ткаченка. Це державний фільмофонд України та аудіовізуальний архів, який забезпечує збереження, дослідження, популяризацію та реставрацію національної кіноспадщини.
У червні 2022 року Мінкульт передав Довженко-Центр у пряме підпорядкування Держкіно. У серпні вирішили реорганізувати центр. Майно Довженко-Центру та фільми з його колекції мали передати державній установі Науковий центр кінематографії України, яка ніколи не займалася зберіганням фільмів. Колектив центру висловлював побоювання, що це призведе до втрати унікальної кіноколекції. Реорганізацію прирівняли до спроб рейдерства.
У листопаді 2022 року Ткаченко оголосив про рішення зупинити реорганізацію Довженко-Центру. Фонд і музей вирішили залишати в дійсному статусі - як цілісний майновий комплекс.
11 липня 2023 року Господарський суд Києва визнав незаконним наказ Державного агентства з питань кіно про реорганізацію.
Олександр Ткаченко, з іншого боку, також очолив процес повернення майна Києво-Печерської Лаври державі з користування УПЦ (МП). У березні 2023 року був розірваний Договір безоплатного користування УПЦ (МП) Києво-Печерською Лаврою. Було проведено інвентаризацію, повернуто на баланс заповідника близько 80 об'єктів Нижньої лаври, поновлено роботу та доступ відвідувачів до Великої лаврської дзвіниці, розпочато роботу з оцифрування Лаври, а також розроблено та затверджено порядок надання доступу до Успенського собору та Трапезної церкви щодо відспівування загиблих захисників України.
«За часів міністра Ткаченка це було міністерство культури й інформаційної політики. Сам міністр прийшов з телебачення. Мені здається, що інформаційній політиці приділялося більше уваги, ніж культурі. Від того невеличкого ресурсу, який виділяється на цю сферу, значна частина йшла на усілякі Єдині марафони та інші речі. При цьому не замість розвитку повноцінного іномовлення, перш за все англомовного, створювалися неякісні російськомовні канали «Дом» і «Freedom», - також зазначив Тарас Шамайда, співкоординатор руху «Простір свободи», український громадський діяч, експерт у мовному питанні в Україні, у коментарі UA.NEWS.
Він розповів і про власний досвід співпраці із Міністерством культури з міністром Ткаченком.
«Політика Міністерства культури була непослідовною. Наприклад, ми розробляли у співпраці з Мінкультом книжкові законопроєкти, які стосуються заборони книжкового імпорту з росії та підтримки книгарень. Але один із законопроєктів, про заборону російських книжок, міністр спочатку підтримував на етапі розробки і ухвалення, а потім став агітувати за те, щоб президент його не підписував. Ми рік боролися за підписання цього закону. Незрозуміло - чи змінилася його особиста позиція, чи це зовнішній вплив на міністерство. Але у будь-якому разі – це непослідовна політика, і цей приклад не поодинокий», - пояснив Тарас Шамайда.
Новий міністр?
Тим часом, поки триває «вияснення ситуації» з відставкою Олександра Ткаченка, у мережі зʼявилася інформація вже про нового міністра культури.
Народний депутат Олексій Гончаренко заявив, що на посаду глави Міністерства культури та інформаційної політики України замість Олександра Ткаченка пропонуватимуть кандидатуру директорки Мистецького арсеналу Олесі Островської-Лютої.
Олеся Островська-Люта з липня 2016 року обіймає посаду генеральної директорки державного підприємства Національний культурно-мистецький і музейний комплекс Мистецький арсенал.
Упродовж 2014-го вона була першою заступницею міністра культури України. Також керувала проєктами та програмами Благодійного фонду «Розвиток України», була помічницею директора Благодійного фонду «Центр сучасного мистецтва» та офіс-менеджеркою міжнародного фонду «Відродження».
Тарас Шамайда, співкоординатор руху «Простір свободи», український громадський діяч, експерт у мовному питанні в Україні, у коментарі UA.NEWS зазначив, що важливо, аби змінилася політика культурної діяльності, а не лише керівник міністерства.
«Безумовно, пані Олеся є фахівцем у галузі культури і людиною з досвідом управління. Проте питання не тільки у персоналіях, а у тому, які реальні можливості матиме ця людина. У тій системі влади, яка існує, ключові рішення приймаються за межами міністерств. Якщо кандидат чи кандидатка якось переконає очільників держави, що міністр має реально здійснювати політику у сфері культури, то чудово. Але якщо просто поставити знову людину, яка у ручному режимі буде виконувати вказівки з Банкової - то нічого особливо не зміниться. Така система управління неправильна по своїй суті», - пояснив він.
І додав: «Для влади зараз буде велика проблема знайти гідного кандидата на цю посаду, який би погодився в такій системі працювати. Реальних повноважень міністрам бракує. Сфера культури недофінансована, а у час повномасштабної війни тим більше.»
Крім того, він зазначив, що варто звернути увагу не лише на фільми у контексті війни.
«Потрібно, щоб новий міністр мав бачення цілісної культурної політики України. Вона має бути осмисленою, спрямованою на розвиток української культури, стимулювання українських культурних індустрій: книговидання, музика, кіно тощо. В Україні має вироблятися і споживатися якісний культурний продукт. Це мають бути вкладення, але з розумним підходом, а не витрати на якісь ідіотські серіали про Поворознюків», - зазначив Шамайда.
Авторка: Надія Кибукевич
Читайте також:
Мінкульт показав, який вигляд матиме Батьківщина-мати після декомунізації. Радянський герб на монументі замінять тризубом.
У Києво-Печерській лаврі продовжують опечатування корпусів на території так званої Нижньої лаври. УПЦ МП своєю чергою знову заявляє, що вірянам нібито «всупереч законам» перешкоджають потрапити на богослужіння.
Російські війська за період повномасштабної війни зруйнували або пошкодили 1,5 тисячі об’єктів культурної інфраструктури та 600 пам’яток культури й історії.