Мої оцінки перспектив зустрічі Трампа і Путіна діалектично суперечливі.
З одного боку ми бачимо, що не працює принцип «нічого про Україну без України». І це погано. Трамп взагалі за півроку свого перебування при владі фактично нівелював різницю між агресором і жертвою агресії. І це, на мою думку, найбільший негатив, який тільки міг бути. Тому ситуація для України достатньо складна, їй постійно треба маневрувати, проводити переговори з європейськими союзниками, шукати елементи зміцнення суспільства зсередини.
Для Трампа зустріч з Путіним виглядає як перспектива завершення війни. Для Путіна зустріч із Трампом є демонстрацією його уявної величі, його спроможності впливати на міжнародні відносини. Я впевнений, що Росія пішла на переговори з Україною в Туреччині за посередництвом турецької сторони лише для того, аби Путін міг мати аргументи для зустрічі з Трампом.
Чи відбудеться ця зустріч? Я думаю, напевно не знають сьогодні ні Путін, ні Трамп. Тому що темп розвитку міжнародних відносин достатньо швидкий і тут буде чимало спроб саме здійснити швидкі рішення. Відповідно, будемо дивитися на те, як буде розвиватися ситуація.
Але в будь-якому випадку ми не маємо тримати якихось ілюзій з приводу можливостей швидкого і беззастережного завершення війни. Ми вже почули від держсекретаря Марка Рубіо, що мова буде йти про територіальні поступки України. Тобто питання покарання агресора не стоїть на порядку денному. І ми фактично маємо хіба що якийсь натяк на можливу передишку. Так, це потрібно, так, це вагомо для нас, але передишку і Росія буде використовувати для того, щоб готуватися до подальших агресивних дій.
Ми продовжуємо перебувати всередині процесу світової турбулентності. І Україна може в цій ситуації виключно зміцнювати себе через внутрішні процеси. Тому що на зовнішньополітичній арені, на жаль, багато залежить не від нас.
Євген Магда
