У неділю, 7 грудня, РФ завдала серію ударів по дамбі Печенізького водосховища на Харківщині, що є черговим свідченням цілеспрямованої кампанії ворога, спрямованої на знищення критичної інфраструктури України. Ця атака викликала стурбованість щодо двох ключових аспектів безпеки регіону: військової логістики ЗСУ та стабільності водопостачання Харкова.
Характер обраної цілі — Печенізька гребля — є ознакою високого рівня стратегічного планування з боку агресора, оскільки цей об’єкт має подвійне значення. Проблема в тому, що він одночасно є найбільшим джерелом прісної води для міста, яке харків’яни часто називають «Харківським морем», і життєво важливою частиною мережі наземних ліній комунікації.
Внаслідок ударів зафіксовані серйозні пошкодження дорожнього полотна греблі. Незважаючи на те, що дамба, за попередніми даними, не була повністю зруйнована, необхідність її захисту та подальшого відновлення стоїть дуже гостро. Ситуація ускладнюється панічними настроями серед частини населення. Так, у харківських чатах вже почали з'являтися «страшилки», що незабаром великі маси води затоплять «першу столицю».
Навіщо Росія атакує Печенізьку дамбу, якою є реальна загроза таких дій і чому не варто вестися на «лякалки» у міських чатах? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбирався в питанні.
Курс на виснаження: в чому сенс ударів по Печенізькій дамбі
Російські удари по Печенізькій дамбі є прикладом реалізації кампанії, спрямованої на ізоляцію поля бою та руйнування наземних ліній комунікації противника, що забезпечують фронтові угруповання. Інститут вивчення війни (ISW) констатує, що ця атака є черговим кроком у цілеспрямованій кампанії ударів по українській логістиці, сконцентрованій на Харківщині.
Ключова військова мета полягає у порушенні логістичного забезпечення Сил оборони на критично важливих напрямках північно-східного фронту. Гребля Печенізького водосховища є не просто гідротехнічною спорудою, а багатофункціональним логістичним вузлом. Пошкодження дорожнього полотна греблі та суміжних мостових конструкцій прямо впливає на сполучення з трьома основними секторами: Вовчанським, Куп’янським та Великобурлуцьким.
Командир 429-го окремого полку безпілотних систем «Ахіллес» вважає, що для ворога є принципово важливим «обрізати можливості забезпечити логістично угрупування військ, яке виконує завдання по обороні Вовчанська і лінії державного кордону з РФ». Удари по дамбі призвели до призупинення руху та закриття двох важливих територіальних доріг. Це дороги Т-21-11 (Чугуїв — Печеніги — Великий Бурлук) та Т-21-04 (Харків — Вовчанськ — КПП Чугунівка). Остання особливо важлива, оскільки проходить лише за 16 км від лінії фронту.
Виведення з ладу цих ключових артерій змушує українське командування використовувати довші та менш захищені об'їзні маршрути. Через це зростають логістичні витрати і розтягуються відповідні ланцюги постачання.
Важливо підкреслити, що атака 7 грудня не була випадковим або одноразовим обстрілом. Війська РФ раніше неодноразово завдавали ударів по греблі Печенізького водосховища. Росія явно розглядає цей об'єкт як ціль з високим пріоритетом, ураження якої потрібне для досягнення локальних переваг на північному сході. Атака на дамбу може трактуватися як підготовча фаза, що має на меті створити передумови для подальшого просування наземних сил противника.
Чи є загроза для населення Харкова і області
Відповідаючи на це питання, слід чітко розмежовувати загрози: гостру (затоплення) та довгострокову (водопостачання). Руйнування гідротехнічних споруд завжди несе ризики. Однак станом на зараз ситуація, на щастя, не призвела до миттєвої гуманітарної катастрофи — проте виявила критичну вразливість систем життєзабезпечення Харкова.
Головне, що хвилює місцеве населення: чи загрожує пошкодження дамби масовим затопленням прилеглих населених пунктів, зокрема й міста Харкова. На підставі інформації, наданої гідрологами та обласною військовою адміністрацією, можна зробити висновок про відсутність безпосередньої загрози катастрофи.
Зазначимо, що пошкодженою була переважно інфраструктура на гребені дамби, включаючи дорожнє полотно, тоді як «тіло» греблі зберегло свою інженерну цілісність. Підстав для евакуації місцевих чи тим паче загроз для обласного центру наразі немає.
Хоча варто згадати, що ще у вересні 2022 року, коли внаслідок обстрілів росіяни зруйнували верхній шлюз дамби, мешканців селища Печеніги попереджали про можливе підтоплення будинків. Втім, теперішній удар не спричинив схожих наслідків.
Тобто мета атаки, найімовірніше, була сфокусована на логістичній складовій (дорожнє полотно) та на створенні системного тиску на інфраструктуру, а не на негайному затопленні території. Для того, аби досягти цього, необхідно було б завдати по греблі значно більше ударів, чого росіяни не зробили.
Однак найбільший виклик для того ж Харкова полягає у загрозі стабільності водопостачання (а з цим і так часто виникають проблеми). Печенізьке водосховище є основним джерелом прісної води для забезпечення мільйонного міста — близько 70% від всього обсягу. Загроза виникає не лише у випадку повного руйнування дамби, але й при систематичному пошкодженні супутніх гідротехнічних споруд, які критично важливі для регулювання рівня води, роботи водозабірних систем, її очищення, тощо.
Удари по об'єктах водопостачання є елементом інфраструктурної війни, що ведеться в цілях зниження життєздатності міста та підвищення психологічного тиску на населення. Метою є не лише військовий вплив, але й виснаження через потенційну відсутність базових благ цивілізації. Постійні обстріли створюють кумулятивний ефект, що підвищує ризик колапсу або пошкодження шлюзів у майбутньому. Тому в цій ситуації необхідний постійний інженерний моніторинг та посилений захист інфраструктури.
Чому не варто вірити «страшилкам»
Варто відмітити цікавий факт: майже одразу після ударів по греблі в місцевих харківських чатах і каналах почали з'являтися «лякалки» з приводу того, що незабаром місто може затопити через руйнування і прорив дамби. Багато в чому саме цей факт став приводом для написання даного матеріалу. Містяни, особливо старшого віку, схильні пересилати такі панічні повідомлення один одному, таким чином збільшуючи і так високий загальний рівень стресу харків'ян.
Зазначимо, що подібне відбувається не вперше. Тут можна згадати немало аналогічних кейсів. Аналогічні повідомлення мали місце ще восени 2022-го, коли росіяни гатили по Печенізькій греблі.
Рівно те ж саме розповідали стосовно гіпотетичного прориву дамби Київської ГЕС, Кременчуцької ГЕС, стосовно можливих ядерних ударів РФ по Україні на День Перемоги (причому щороку), тощо. Можна знайти ще безліч схожих прикладів.
Складно сказати, чи є це інформаційно-психологічною спецоперацією ворога. Може так, а може й ні. У природі людини — боятися невідомості, нервувати у кризовій ситуації, коли гормон стресу переважає всі інші. Не дарма ж у народі споконвік казали, що «у страху очі великі».
Варто розуміти, що загрози від подібних ударів дійсно існують, і дуже серйозні. Однак часто вони сильно перебільшені або взагалі не мають нічого спільного з реальністю у конкретних ситуаціях.
А тому реагувати на апокаліптичні повідомлення у чатах чи анонімних локальних каналах не варто: в кращому випадку це пишуть просто екзальтовані громадяни, які перебувають у стресі, а в гіршому — взагалі російські боти, які спеціально роздмухують паніку. Найкраще, що можна зробити в такій ситуації — заспокоїтися, тверезо оцінити стан речей, почитати, що пишуть офіційні джерела, знайти думки експертів, тощо.
Резюмуючи, удари РФ по дамбі Печенізького водосховища є прикладом стратегії, яка поєднує військове виснаження з інфраструктурним терором. Безпосередній військовий сенс у таких атаках дійсно є, оскільки вони можуть порушити логістику ЗСУ на даному напрямку. Разом із тим, ворожі удари по греблі Печенізького водосховища створюють виклики для прилеглих населених пунктів та Харкова. Однак безпосередньої загрози затоплення наразі немає, евакуація також не обов'язкова.
Справжня небезпека полягає у створенні довгострокової кризи з водопостачанням. Печенізьке водосховище — основне джерело водопостачання міста. Тож будь-яке подальше ураження гідротехнічного комплексу або систематичний обстріл дамби створює ризик дестабілізації мільйонного мегаполісу.
Забезпечення стійкості Печенізького гідровузла є запорукою не лише життєдіяльності Харкова, але й стану дій на північно-східному фронті перед обличчям РФ, яка продовжує системно атакувати українську інфраструктуру.
